Справа № 420/13523/25
21 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2
до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20100110-03509 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправними дії Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5149-48/5149.1-25 від 20.03.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправними бездіяльність Державної міграційної служби України (підтверджується листами ГУ ДМС України в Одеській області за № С-15192-24/5100.4.1/13120-24 від 27.11.2024, №Г-903/6/5101-24/5100.4.1/13282-24 від 02.12.2024) Державної міграційної служби України щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100110-03509 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100110-03509 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що він є законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . Мати дитини зверталась в інтересах дитини до Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління ДМС України в Одеській області та Державної міграційної служби України з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року його неповнолітній дитині ОСОБА_2 . Доброславський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головне управління ДМС України в Одеській області та Державна міграційна служба України відмовили у видачі паспорта-книжечки з посиланням на відсутність рішення суду, з чим позивач не згоден. Безпідставним вважає посилання органів ДМС України щодо того, що оскільки надано згоду на збір та обробку персональних даних дитини та їй присвоєно УНЗР №20100110-035091 за результатами оформлення та отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дитина не має, начебто, право на оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року. Разом з тим, факту попереднього самостійного звернення дитини з заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру не було. Мати дитини подавала до територіального підрозділу міграційної служби щодо того, що дитина хрестилася в православній церкві, а також зазначила, що родина має відповідні релігійні переконання щодо відмови в цифровій ідентифікації, присвоєнні персональних номерів.
ГУ ДМС України в Одеській області оформлював та видавав ОСОБА_2 вперше паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі строком дії з 30.08.2019 до 30.08.2023, коли були внесені відомості до Єдиного Державного демографічного реєстрі щодо ОСОБА_2 , та присвоєно УНЗР дитині позивача, тому відповідачем щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо обробки персональних даних дитини має бути ГУ ДМС України в Одеській області. Статтею 16 Закону про ЄДЦР гарантовано право осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, на відмову від отримання такого документа або від внесення інформації до безконтактного електронного носія (хоча це теж є неприйнятним для дитини). Громадянин відповідно до статті 32 Конституції України та ч. 6 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" має право на відмову від обробки його даних в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою є ЄДЦР, та, відповідно, право на відмову від УНЗР, як невід'ємної частини ЄДЦР, бо під терміном "згода", виходячи зі ст. 2 наведеного Закону слід розуміти "добровільне волевиявлення людини". Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 містить відцифровані персональні дані особи, які, до речі, вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру, а тому передача цих даних повинна здійснюватися на вимогах закону та за згодою дитини. Враховуючи, що ні дитина, ні позивач як законний представник не надавали згоду на обробку його персональних даних, що є обов'язковим для отримання паспорту у вигляді пластикової картки шляхом подання заяви-анкети , використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру з метою обробки його персональних даних - є незаконною дією, яка порушує особисті права дитини. Навіть якщо раніше надано згоду на збір та обробку персональних даних (органи міграційної служби на цьому наполягають), держава не має права у будь-якому випадку примушувати людину до надання такої згоди. Унікальний номер запису у реєстрі (УНЗР №20100110-03509). про який зазначають відповідачі у своїх відповідях, присвоєно дитині без згоди батьків або одного з них та згоди дитини, що грубо порушує право на ім'я, суперечить ст. ст. 8. 9 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950. Позивач вважає, що відповідачі грубо порушують права його неповнолітньої дитини, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Мати дитини ОСОБА_3 виїхала за межі України.
Ухвалою суду від 06.05.2025 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
19.05.2025 року представником Головного управління ДМС України в Одеській області надано до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що 17.08.2019 до Відділу обслуговування громадян ДП «Документ» надійшла заява позивача про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для ОСОБА_2 . 30.08.2019 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , орган видачі 5101. Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР).
01.12.2023 ОСОБА_3 вдруге звернулась до ЦНАП Фонтанської СР Лиманського району Одеської області з заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм для ОСОБА_2 . 20.12.2023 ОСОБА_4 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 . Інформація про ОСОБА_2 була отримана з її дозволу та дозволу її законного представника і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та є достовірною, тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління ДМС України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до ЄДДР персональних даних та присвоєння УНЗР №20100110-03509 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на дату другого звернення до з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон 10.12.2023 ОСОБА_2 виповнилось 13 років. У зв'язку з викладеним, під час оформлення заяви-анкети у неповнолітньої ОСОБА_2 було отримано відцифровані відбитки пальців рук, що неможливо без отримання відповідної згоди особи. Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної про дедури від законного представника ОСОБА_2 не надходило, особи не зазначали про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої гру їй, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних де них та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації, а всі дії щодо неї здійснювалися на добровільній основі. Законом "Про Єдиний державний демографічний реєстр" не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру та не передбачена можливість відкликання електронного підпису в паспортних документах. В Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_5 , їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр" та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Особа фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
19.05.2025 року до суду надійшов відзив від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому викладені доводи аналогічні відзиву відповідача-1.
29.05.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , є батьком та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
У листопаді 2024 року та у березні 2025 року матір дитини ОСОБА_3 зверталась до Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління ДМС України в Одеській області та Державної міграційної служби України із заявами про оформлення та видачу доньці ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР) та знищення існуючого номеру УНЗР.
Листом Доброславський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у межах строку визначеного Закону України «Про звернення громадян» повідомив позивачам, що за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у нього відсутні правові підстави щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року. Крім того зазначив, що ОСОБА_2 раніш документувалась паспортом громадянина України за виїзд за кордон серії серії НОМЕР_1 , орган видачі 5101, та серії НОМЕР_4 , орган видачі 5149, присвоєно УНЗР №20100110-03509.
Листом Головне управління ДМС України в Одеській області у межах строку визначеного Закону України «Про звернення громадян» повідомило законного представника дитини, що згідно даних ЄIАС УМП 30.08.2019 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_1 , орган видачі 5101. 20.12.2023 ОСОБА_3 (мати) було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_4 , орган видачі 5149. Крім того, статтею 9 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені права осіб, персональні дані, яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру. Вказаним Законом не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001року №2235-III “Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 ст.4 Закону №5492-VI передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно із ч.1 ст.13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру , відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Одними із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон (підпункти «а», «б» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI).
Частиною 3 статті 13 Закону № 5492-VI, зокрема регламентовано, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон містять безконтактний електронний носій.
Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з ч.ч.1-2, 4-5 ст.14 Закону, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Так, положеннями ст.21 Закону № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Частиною 7 цієї статті, зокрема передбачено, що паспорт (ID-карта) містить унікальний номер запису в Реєстрі, відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи.
Відповідно до ч.4 ст.22 Закону, паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляєт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. . Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.ься у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Судом встановлено, що згідно даних ЄIАС УМП на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами Реєстру 20.12.2023 року було оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , орган видачі 5149.
Крім того, на момент отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 була неповнолітньою особою, то її законні інтереси представляли батьки, які надавали згоду на обробку персональних даних.
Відповідно до п.2 ч.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ №152 від 07.05.2014 року, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: особі, яка не досягла 16-річного віку,особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників, у тому числі осіб, уповноважених відповідно до законодавства інших держав на представлення інтересів дитини щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон.
Отже, оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється на підставі відповідної заяви - анкети законного представника, який діє в інтересах неповнолітньої дитини.
В даному випадку паспорт громадянина України для виїзду за кордон був оформлений та виданий на підставі заяви - анкети ОСОБА_3 , яка була законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 .
Відповідно до п.9 ч.14 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ №152 від 07.05.2014 року до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: відомості про отримання від цифрованих відбитків пальців рук (від цифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку.
Станом на дату звернення позивача до Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою - анкетою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон 01.12.2023 року, позивачу виповнилось 13 років.
Отже, під час оформлення заяви - анкети у неповнолітньої ОСОБА_2 було отримано відцифровані відбитки пальців рук, що неможливо без отримання відповідної згоди особи та її законного представника.
Таким чином, батьки ОСОБА_2 , звертаючись у минулому із оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавали згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже був сформовано.
Тобто, суд вказує на те, що УНЗР було ОСОБА_2 присвоєно за власним волевиявленням у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Так, УНЗР було присвоєно позивачу 30.08.2019 року (при першому зверненні для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон) у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2019 році, відповідно до заяви-анкети, орган видачі 5101 ГУ ДМС в Одеській області.
19.03.2025 мати ОСОБА_2 звернулась до органів міграційної служби із заявою, в яких просила оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, оскільки вважає, що її дитина має законне право на отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, а також просила знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100110-03509, який був раніше присвоєний ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стаття 8 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI, встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Взаємодія між уповноваженими суб'єктами щодо захисту інформації, яка вноситься та зберігається в Реєстрі та ВІС, забезпечується відповідно до законодавства.
Розпорядник Реєстру відповідно до закону здійснює заходи щодо захисту цілісності баз даних Реєстру, їх технологічного і програмного забезпечення, захисту інформації Реєстру від випадкового чи незаконного знищення, спотворення, втрати, несанкціонованого надання чи доступу.
Внесена до Реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Крім того, при зверненні до органів міграційних служб із заявами, позивач не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації. Відображення таких обставин має місце лише у позовній заяві.
Суд зазначає, що у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Згідно з ст.10 Закону № 5492-VI у разі, якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон для її дитини, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та її дитини та в будь-якому разі не є втручанням у їх приватне та сімейне життя.
Подібний правовий висновок відображено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 року у справі № 380/5977/21.
Позивач вказує на необхідність врахування при розгляді даної справи висновків, висловлених Великою Палою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 року у справі №233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у наведеній позивачем зразковій справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та правовим регулюванням спірних правовідносин у цій справі на предмет їх подібності, суд зазначає, що правові висновки, викладені у вказаній позивачем справі, не можна визнавати аналогічними, позаяк правова позиція у вищеописаній справі Верховний Суд формував у контексті правовідносин та фактичних обставин справи, які за своїм змістом, обсягом та юридичною природою не є в повній мірі подібними до тих, які виникли у цій справі, а тому не можуть слугувати релевантними до застосування у цій справі.
Також, безпідставним є посилання на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 (зразкова справа), оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Крім того, Верховний суд у справі №160/1/21 (постанова від 21.12.2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
У статті 9 Закону № 5492-VI визначені права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру.
Вказаним Законом не передбачено підстави та право особи вимагати видалення будь-яких даних з вищевказаного реєстру та не передбачена можливість відкликання електронного підпису в паспортних документах.
Враховуючи викладене, особа фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
Отже, інформація про ОСОБА_2 була отримана з її дозволу та дозволу її законного представника і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та є достовірною, а тому підстави для видалення УНЗР відсутні.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист персональних даних», підстави для обробки персональних даних є:
1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних;
4) захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних;
5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
Таким чином, ДМС України та її територіальними органами здійснюється обробка персональних даних виключно для здійснення повноважень, а не за умови надання згоди на обробку персональних даних суб'єктом персональних даних.
В даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VI, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.
При цьому, законна і добровільна видача особі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про ОСОБА_2 була отримана з дозволу останньої та її законного представника і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо ОСОБА_2 - відсутні.
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року, які зазначаються в позовній заяві від 26.11.2024 року, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 21.08.2020 року по справі №260/99/19.
Таким чином, вимоги ґрунтуються на небажанні надавати згоду на обробку персональних даних та присвоєння її дитині УНЗР, який однак вже був присвоєний. Покликання позивача лише на той факт, що вона є православною віруючою, а у зв'язку з релігійними переконаннями, є неприйнятним з огляду на наявність у її дитини біометричного документа. Унікальний номер запису в Реєстрі є єдиним та присвоюватись повторно не буде, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, жодним чином не порушує права дитини позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя. Позивач не надав суду доказів того, що оформлення ОСОБА_2 паспорта у формі ID-картки може спричинити шкоду її приватному та сімейному життю, а саме як православній віруючій.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА
.