Іменем України
22 січня 2026 року м. Кропивницький
справа № 393/167/25
провадження № 22-ц/4809/181/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Соловйова І.О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року (суддя Добрострой О.С.).
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Новгородківського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №85789056 від 20 жовтня 2010 року в загальному розмірі 93 662,16 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 20 жовтня 2010 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард», Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Клієнт) було підписано Заяву №85789056 (далі - Кредитний договір), за умовами якого отримав кредит у сумі 3 787,30 грн на строк 304 дні зі сплатою 0,01% річних. Крім того, Банком відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого Позичальник має право здійснювати операції за рахунок наданого Банком кредиту.
Зауважує, що у рамках проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «Банк Форвард» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії програмний комплекс здійснював автоматичну зміну номера Кредитного договору, у зв'язку з чим Кредитний договір № 89737868 підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 85789056 від 20 жовтня 2010 року.
Стверджується, що Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши в безготівковій формі на рахунок Позичальника грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Кредитного договору.
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, на підставі якого позивач набув статусу Нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які являються боржниками АТ «Банк Форвард», зокрема - до ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Зазначає, що відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, заборгованість у встановлений строк не сплатив. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за Кредитним договором складає 93662,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 63604,86 грн; заборгованість за відсотками - 18048,58 грн; заборгованість за комісією -12008,72 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до поданого до суду першої інстанції відзиву на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачем не додано до позовної заяви первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по договору, тому неможливо перевірити як факт наявності заборгованості, так і встановити її розмір. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладання договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, а отже є неналежним доказом існування боргу. Матеріали справи не містять достатніх та належних доказів підтвердження того факту, що кредитний договір № 89737868 від 06 червня 2011 року був підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 85789056 від 20 жовтня 2010 року. Крім того, зазначає, що договір відступлення прав вимоги №GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року не містить інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, а також не містить даних про особу боржника та відомостей щодо суми заборгованості і інші необхідні відомості для такого виду договорів. Витяг з Реєстру договорів та Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами не є належними доказами наявності заборгованості. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за Кредитним договором (а.с.130-142 том 1).
Згідно з відповіддю на відзив позивач вважає аргументи відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання. Стверджує, що ним до суду були надані належні докази, що підтверджують укладення Кредитного договору, виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором та наявність у відповідача заборгованості за цим договором. Вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо відступлення права вимоги (а.с.157-164 том 1).
В обґрунтування своїх правових позицій у спірних правовідносинах відповідачем та позивачем до суду першої інстанції були подані також додаткові пояснення у справі (а.с.193-195, 204-206, 214-218 том 1).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №85789056 від 20 жовтня 2010 року у сумі 93662,16 грн, з яких: 63 604,86 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 048,58 грн - заборгованість за відсотками, 12 008,72 грн - заборгованість за комісією; здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам, яка є належним та допустимим доказом у справі. Водночас, відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення кредитної заборгованості.
Судом відхилено доводи відповідача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по договору та щодо відсутності достатніх та належних доказів на підтвердження того факту, що кредитний договір № 89737868 був підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору №85789056.
Зауважено, що інші доводи відповідача не спростовують факт отримання кредитних коштів та розмір заборгованості за договором.
На переконання суду першої інстанції, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення Кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань. У свою чергу, відповідач не спростував факт отримання кредитних коштів, а також розмір заборгованості, заявленої до стягнення.
Врахувавши наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги проситьрішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що відповідачукладав договір шляхом підписання Заяви, Анкети до заяви та Графіку платежів, Довідки про умови кредиту, а самі Умови надання та обслуговування кредитних карток та Тарифи по картках Банку не підписував, а тому такі умови не можуть бути визнані частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Зауважує, що ті документи, що підписані сторонами, не містять всього переліку істотних умов для кредитного договору, натомість у їх змісті наявні суперечності та відсутня чітка визначеність умов.
Щодо задоволення вимоги про стягнення комісії вказує на відсутність чітких умов її нарахування. Крім того, ніде не вказано, за що така комісія нараховується, який її розмір та порядок нарахування. Зі змісту кредитного договору взагалі неможливо визначити та встановити за які саме надані банком послуги стягується комісія. Посилаючись на положення Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів», вважає пункти кредитного договору про сплату комісії нікчемними.
На переконання скаржника, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності. До того ж, право Кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитними коштами припинилось з серпня 2011 року, а нараховані та сплачені відсотки суттєво перевищують суму кредиту.
Стверджує, що суд першої інстанції передчасно зробив висновок про наявність заборгованості за кредитним договором. Просить врахувати, що сума сплачених відповідачем процентів та комісії, що нараховані безпідставно, значно перевищує суму заявленої вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає доводи скаржника безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання за Кредитним договором.
Зазначає, що позивачем надано належні докази на підтвердження укладення договору.
Щодо умов по карткам та умов по кредитам зауважує, що згідно з п. 14 Заяви (оферти) своїм підписом Позичальник підтвердив, що розуміє та погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною договору про картку будуть Умови по карткам, а складовою та невід'ємною частиною кредитного договору та договору застави будуть являтися Умови по кредитам, які розміщуються у відповідних розділах веб-сайту Банку в мережі Інтернет.
Щодо стягнення заборгованості за комісією вказує, що відповідно до інформаційного блоку Заяви (оферти) комісія за надання кредиту становить 344,30 грн. Оскільки встановлення Банком у кредитному договорі комісії не суперечить закону, умова договору щодо обов'язку сплачувати комісійну винагороду недійсною визнана не була, позивач має право вимагати стягнення комісійної винагороди.
Стверджує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Також відповідачем не надано власних контррозрахунків на спростування наявності та розміру заборгованості.
На переконання позивача, нарахування процентів здійснювалося правомірно у розмірі процентних ставок, встановлених договором. Звертає увагу, що сторони погодили строк кредиту, що надавався на придбання товарів згідно інформаційного блоку Заяви, однак, окрім цього, Позичальнику було відкрито рахунок та надано кредитний ліміт. Посилаючись на практику Верховного Суду вказує, що невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору (а.с. 31-34 том 2).
Інші письмові заяви сторін
У поданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях відповідач підтримав свою правову позицію, викладену у раніше поданих заявах по суті спору та в апеляційній скарзі (а.с. 59-66 том 2).
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків скарги.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Мурашка С. І. суддею Дуковським О. Л.
Ухвалою апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року; відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року підготовчі дії у справі закінчено; справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду у Кропивницькому апеляційному суді на 02 грудня 2025 року о 12 год. 00 хв.
У зв'язку з технічною несправністю у системі ВКЗ, судове засідання у даній справі, призначене на 02 грудня 2025 року, не відбулося, що підтверджується актом від 02 грудня 2025 року (а.с. 72 том 2).
У відповідності до вимог процесуального закону сторін повідомлено, що судове засідання у справі відбудеться 13 січня 2026 року о 12 год. 30 хв. (а.с. 73-82 том 2).
У судовому засіданні 13 січня 2026 року апеляційний суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що проголошення судового рішення у справі відбудеться 22 січня 2026 року о 14 год. 10 хв.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до Статуту АТ «Банк Форвард», затвердженого рішенням №4 єдиного акціонера АТ «Банк Форвард» від 03 вересня 2018 року, АТ «Банк Форвард» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Форвард», яке у свою чергу було правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Банк Русский Стандарт» (а.с. 97-98 том 1).
30 жовтня 2010 року ОСОБА_1 підписав Заяву (Оферту) №85789056 (а. с. 8-9 том 1), відповідно до якої на умовах, викладених у Заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів Банку, запропонував Банку укласти з ним Кредитний договір у рамках якого: відкрити поточний рахунок у гривні; надати кредит у сумі, зазначеній в інформаційному блоці Заяви; списати з рахунку Клієнта на користь Банку суму комісії за надання кредиту, зазначену в інформаційному блоці Заяви (Оферта 1).
Згідно з інформаційним блоком Заяви Клієнт просив надати йому кредит на таких умовах: сума кредиту - 3787,30 грн на придбання товарів, зазначених у розділі 4 інформаційного блоку; ставка по кредиту - 0,01% річних, загальна сума відсотків по кредиту - 0,22; строк кредиту - 304 дні, з 21 жовтня 2010 року по 21 серпня 2011 року; комісія за РО щомісячно - 0,00 грн; комісія за надання кредиту - 344,30 грн; графік платежів: щомісячний платіж 379,00 грн, останній платіж - 376,52 грн, дата платежу - 21 числа кожного місяця з листопада 2010 року по серпень 2011 року.
Крім того, Клієнт просив на умовах, викладених у цій Заяві, умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку та Тарифам по карткам Банку укласти з ним Договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: випустити на його ім'я платіжну картку; відкрити йому картковий рахунок у гривні; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт кредитної лінії під операції з карткою в межах 10000,00 грн та здійснювати у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку картки (Оферта 3).
Акцептом Оферти 1 будуть дії Банку по відкриттю рахунку Клієнта; акцептом Оферти 3 будуть дії Банку по відкриттю Клієнту рахунку картки (п. 4.1., 4.2. Заяви).
Згідно з п. 6.2. Заяви Клієнт погодився, зокрема, з тим, що строк дії кредитної лінії під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках).
У п. 3 інформаційного блоку Заяви щодо інформації про картку зазначено про включення страхового захисту по картці та передбачено, що ставка по кредитній лінії - 45%, комісія за РО - 0,00%.
Відповідачем також підписано Графік платежів до Кредитного договору (а.с. 12 том 1), довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту (а.с. 13 том 1) та заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 14 том 1).
Як стверджується позивачем, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав повністю та належним чином, перерахувавши продавцю кошти, призначені для придбання Клієнтом товару, зазначеного у розділі 4 інформаційного блоку Заяви, а також для здійснення операцій за рахунком картки випустив на ім'я відповідача платіжну картку, відкрив картковий рахунок у гривні зі встановленим кредитним лімітом, на підтвердження чого надано копії договору купівлі-продажу (на умовах товарного кредиту) від 20 жовтня 2010 року № КFM-1705, акту приймання - передачі товару від 20 жовтня 2010 року рахунку - фактури від 20 жовтня 2010 року № КFM-2355, фіскального чеку від 20 жовтня 2010 року, а також виписок по особовим рахункам, з яких убачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с. 15-18, 24-92 том 1).
При цьому, за доводами позивача, у рамках проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «Банк Форвард» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії програмний комплекс здійснював автоматичну зміну номера Кредитного договору, у зв'язку з чим Кредитний договір № 89737868 підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору № 85789056 від 20 жовтня 2010 року.
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» (Банк) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий кредитор) укладено Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору належні йому, а Новий кредитор набуває права вимоги до позичальників та/або заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 99-101 том 1).
Згідно з п. 2 Договору №GL1N426202/1 Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього Договору, набуває всі права кредитора за Основними договорами.
Відповідно до п. 4 Договору №GL1N426202/1, сторони погодили, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 69349284,90 грн (ціна договору). Загальна ціна активів, що входять до складу лоту, за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор, та яка підлягає сплаті Новим кредитором за результатами зазначених відкритих торгів, складає 70122419,74 грн без ПДВ.
Як убачається з копії платіжної інструкції № 4170 від 23 липня 2024 року ТОВ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок Банку 70122419,74 грн, як оплату за Договором №GL1N426202/1 (а.с. 104 том 1).
Відповідно до витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами станом на 25 липня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за на загальну суму 93662,16 грн, з яких: 63604,86 грн - залишок по тілу кредиту, 18048,58 грн - залишок по відсотках, 12008,72 грн - залишок по комісіям за договором № 89737868, дата - 06 червня 2011 року, опис активу/опис предмету дебіторської заборгованості: кредити фізичних осіб/карткові, номер породжуючого договор: Кредитна картка з відміткою Cross-sale 85789056 (а.с.102,103 том 1).
Аналогічний до наведеного у витязі з Реєстру розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором відображений у наданому позивачем розрахунку (а.с. 19-23 том 1).
11 березня 2025 року позивач направив відповідачу досудову вимогу про виконання зобов'язання за Кредитним договором, яка була залишена без реагування (а.с. 105-107 том 1).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Однак, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає, враховуючи наступне.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що Банком шляхом вчинення відповідних конклюдентних дій (надання кредиту відкриття рахунку, видача картки, встановлення кредитного ліміту) було акцептовано (прийнято) оферту (пропозицію) відповідача про укладення договору на визначених у Заяві умовах.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Апеляційним судом враховано, що спір у даній справі виник саме з підстав неналежного виконання відповідачем тієї частини Кредитного договору, що викладена в Оферті 3, тобто щодо користування Клієнтом кредитним лімітом на картковому рахунку.
Такі висновки суду ґрунтуються на умовах п. 6.2. Заяви, за якими Банк має право відкрити Клієнту рахунок та передати картку протягом строку, обумовленого в п. 6.2. цієї Заяви, але не раніше 3 місяців з моменту укладення Кредитного договору і за умови належного виконання Клієнтом взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором.
Тобто, відкриттю Банком відповідачу карткового рахунку та видачі Клієнту банківської картки зі встановленим кредитним лімітом мало передувати належне виконання Позичальником своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів у сумі 3787,30 грн, сплати процентів та комісії в обумовлений договором строк, тобто до 21 серпня 2011 року, та згідно з графіком платежів.
Зазначений висновок підтверджується і наданими позивачем розрахунком заборгованості та банківськими виписками, з яких вбачається, що починаючи з 06 червня 2011 року між Банком та Клієнтом існували кредитні правовідносини щодо користування кредитним лімітом на картковому рахунку.
Колегією суддів зважено на те, що наявні у матеріалах справи виписки по особовим рахункам угоди №89737868 від 06 червня 2011 року за період з 15 січня 2011 року по червня 2023 року свідчать про те, що відповідач користувався наданими Банком кредитними коштами та сплачував заборгованість за Кредитним договором.
Разом з тим, переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов'язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Отже, наявність та розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором належить до предмета доказування у даній справі.
Так, на підтвердження існування заборгованості відповідача по тілу кредиту у сумі 63 604,86 грн позивач посилається на виконаний Банком розрахунок заборгованості та виписки по особовим рахункам.
Водночас, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 06 червня 2011 року по 24 липня 2024 року у відповідача була відсутня поточна заборгованість за договором. Щодо простроченої заборгованості, то вона була відсутня, починаючи з 06 червня 2011 року до 05 червня 2023 року. І лише починаючи з 06 червня 2023 року Банком, за попередньої відсутності поточної заборгованості, почала рахуватись прострочена заборгованість за договором відразу у сумі 63604,86 грн, яка не змінювалась до завершення періоду нарахування.
Досліджуючи надані позивачем виписки по особовим рахункам, апеляційним судом з'ясовано, що інформація про заборгованість по тілу кредиту у пред'явленому до стягненні розмірі 63 604,86 грн з'являється у виписці за період з 07 червня 2018 року по 06 березня 2023 року, у зв'язку з віднесенням простроченого кредиту за договором (а.с. 80-81 том 1).
Водночас, даних про те, коли саме у згаданий період та з яких сум прострочених відповідачем платежів формувалась така загальна сума простроченої заборгованості по тілу кредиту, банківська виписка не містить.
Апеляційним судом враховано, що з наведеної у виписці інформації щодо користування та повернення відповідачем кредитних коштів за період з 11 грудня 2017 року по 06 березня 2023 року, що охоплює згаданий вище період виникнення простроченої заборгованості (з 07 червня 2018 року по 06 березня 2023 року) вбачається, що всі отримані кредитні кошти у загальній сумі 80275,33 грн, відповідачем були повернуті у повному обсязі і заборгованість відсутня (а.с. 54-65 том 1).
Варто зауважити, що оцінюючи надані позивачем банківські виписки по особовим рахункам відповідача, апеляційний суд виходить із положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, за яким доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а також враховує наступне.
За вимогами ч.ч. 1- 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, виписка з особового рахунку … повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Дослідивши надану позивачем на підтвердження доводів позову банківську виписку, апеляційний суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, які ставляться до первинної документації у банках України, оскільки не відображає повної та точної інформації про рух коштів на рахунку відповідача.
Апеляційним судом взято до уваги, що сплата відповідачем коштів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, що відображено у виписках, вказує на наявність відповідних зобов'язань на момент їх оплати, проте, враховуючи встановлену судом неточність, неповноту та суперечливість відображення інформації, не може свідчити ні про наявність боргу, ні про його розмір на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
У контексті суперечності наданих доказів, колегією суддів також зважено на те, що відповідно до виконаного Банком розрахунку заборгованості, у якому до того ж відсутня інформація про загальну суму отриманих кредитних коштів за Кредитним договором, відповідачем на виконання договору були сплачені кошти у загальному розмірі 194 437,38 грн, з яких: 74 387,22 грн - тіло кредиту. При цьому, як було зазначено вище, банківська виписка містить інформацію про сплату відповідачем лише у період з 11 грудня 2017 року по 06 березня 2023 року кредитної заборгованості у загальній сумі 80275,33 грн, що перевищує наведену у розрахунку загальну суму погашень.
За викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі письмовим доказам, зокрема, банківській виписці по особовим рахункам Позичальника та розрахунку заборгованості, та дійшов необґрунтованого висновку, що їх можна вважати належними доказами існування у відповідача заборгованості за Кредитним договором, а також її розміру.
У частині вирішення судом першої інстанції вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 18048,58 грн та комісії у сумі 16158,64 грн, апеляційний суд також не вбачає підстав для їх задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч.ч. 1-3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як вбачається з преамбули Заяви (оферти) відповідачки сторонами погоджено лише розмір ставки по кредитній лінії - 24% річних. Разом з тим, порядку нарахування, строків сплати та інших положень, які б унормовували взаємовідносини сторін у частині сплати відсотків за користування кредитом підписана відповідачем Заява не містить.
Більш того, сторонами фактично не погоджено строк кредитування, оскільки у п. 6.2. Заяви вказана умова викладена наступним чином: «Строк дії кредитної лінії під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках)». Водночас, умови щодо строку дії договору про картку Заява взагалі не містить.
Відповідно до розрахунку заборгованості позивачем нараховувались відсотки на поточну суму заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 133948,82 грн, з яких відповідачем було сплачено 115900,00 грн, відповідно залишок заборгованості складає пред'явлену до стягнення суму заборгованості по відсоткам - 18048,58 грн.
Водночас, як уже було зауважено апеляційним судом вище, інформація як про саму наявність поточної заборгованості відповідача за Кредитним договором, так і про її розмір по кожному з періодів нарахування відсотків у розрахунку відсутня.
Враховуючи наведене, за встановлених у справі обставин недоведення позивачем існування заборгованості відповідача по тілу кредиту, зокрема й поточної у періоди, за які здійснювалось нарахування відсотків згідно з розрахунком, а також непогодження сторонами Кредитного договору порядку нарахування відсотків за користування кредитом, умов і строків їх сплати відповідачем та в цілому строку кредитування, наявні матеріали, зокрема, надані позивачем виписки по особовим рахункам, не мають достатніх даних, які б дозволили апеляційному суду достеменно й безсумнівно встановити сам факт наявності заборгованості.
За викладеного, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом позивачу належить відмовити у зв'язку з її необґрунтованістю.
Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині задоволення ним вимоги про стягнення з відповідача комісії у сумі 16158,64 грн.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, відповідачу за період з 06 серпня 2020 року по 04 березня 2023 року була нарахована комісія за тарифом 0, 0600425%+ у загальній сумі 16158,64 грн, з яких відповідачем сплачено 4149,92 грн.
Водночас, фактичні обставини справи свідчать, що Кредитний договір тій його частині, що регулює відносини сторін щодо користування кредитним лімітом на картковому рахунку, а саме: п. 3 інформаційного блоку заяви, Оферта 3) не містить умов щодо зобов'язання відповідача сплачувати комісію за будь-які послуги, що надаються Банком, розміру такої комісії та порядку її сплати. Зокрема, згідно з п. 3 інформаційного блоку підписаної відповідачем Заяви комісія за РО щомісячно - 0,00%.
Варто зауважити, що у даному випадку часткову сплату відповідачем комісії не можна вважати визнанням останнім існування такого зобов'язання, оскільки з умов Кредитного договору слідує, що Банком самостійно визначалось призначення сплачених відповідачем на його виконання коштів.
Таким чином, оскільки під час укладання Кредитного договору сторонами не погоджено умови щодо сплати відповідачем комісії, її розміру та порядку сплати, у задоволенні відповідної вимоги необхідно відмовити.
При цьому, апеляційним судом не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про нікчемність умов Кредитного договору щодо комісії, у зв'язку з фактичною відсутністю таких умов. Разом з тим, зазначене не впливає на загальний висновок апеляційного суду щодо обґрунтованості доводів скаржника.
У зв'язку з тим, що судом першої інстанції наведеного вище безпідставно враховано не було, що призвело до неправильного висновку по суті спору, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний