СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11320/25
пр. № 2/759/5386/25
03 листопада 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Лавриненко Т.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Горбового В.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Могилів-Подільської міської ради (24000, м. Могилів-Подільський, площа Шевченка, 6/16) про позбавлення батьківських прав,
27.05.2025 адвокат Горбовий В.А., який представляє інтереси позивача, через систему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дана позовна заява обґрунтовується тим, що 11 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який був зареєстрований Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2963. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ».
У даному шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не склалися у зв'язку з різними поглядами на життя та відсутністю взаємопорозуміння. Даний шлюб виявився невдалим, тому ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25.11.2024 у справі № 759/211167/24 було задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 грудня 2021 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом №2963.
З моменту розірвання шлюбу між сторонами син перебуває на утриманні ОСОБА_1 та проживає разом з ним у будинку АДРЕСА_3 , на підставі договору оренди житлового приміщення від 04.12.2024 року.
Тривалий час (з липня 2024 року) матір не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний стан і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується та не контактує з сином, що не дає йому нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.
Наразі позивачу стало відомо, що його колишня дружина проживає в Республіці Молдова, про що її матір надала підтверджуючу довідку (довідка №1096 від 27.11.2024).
Відповідач, як мати малолітнього ОСОБА_3 , покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь якої іншої участі у розвитку сина. Всі питання щодо виховання, стратегій розвитку вирішуються мною без участі та підтримки з боку матері. Дитина знаходиться на повному утриманні батька.
У свою чергу, позивач самостійно несе обов'язок щодо забезпечення прав та інтересів дитини - ОСОБА_3 щодо отримання належного лікування та нормального розвитку дитини: підписав декларацію із сімейним лікарем та супроводжує його при кожному огляді, займається з ним фізичними вправами, створює для сина позитивне середовище, намагається забезпечити йому щасливе та безтурботне дитинство. Мати дитини надала нотаріально посвідчену заяву в якій повідомила, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому визнає позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав.
За вказаних обставин, задля забезпечення якнайкращих інтересів дитини ОСОБА_2 має бути позбавлена батьківських прав стосовно малолітнього - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як самоусунулася від виконання своїх обов'язків, а у спілкуванні, вихованні та утриманні дитини брати участі не бажає, на що надала нотаріально посвідчену згоду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою суду від 02.06.2025 вказаний позов залишено без руху.
23.06.2025 представником позивача усунено допущені недоліки, а відтак, 27.06.2025 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження, проведення судового розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом учасників у підготовче засідання на 14.10.2025 року.
На виконання вимог ухвали відповідачу було скеровано копію ухвали про відкриття провадження у справі, яку остання отримала у системі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У свою чергу, днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення поштового відправлення, здійсненого судом, з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд вважає за необхідне нагадати, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У свою чергу, згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін.
Виходячи зі змісту ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату.
Таким чином, суд доходить висновку про належне сповіщення відповідача ОСОБА_2 про розгляд даного провадження, забезпечення останній можливості скористуватися наданим ЦПК України правом на подачу відзиву на позовну заяву, своїх пояснень та заперечень.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 скористалася своїм правом на подачу пояснень та скерувала до суду заяву про визнання позову (оригінал засвідчений належним чином передано суду представником позивача).
Також до суду надійшов висновок виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради, зі змісту якого вбачається, що уповноважені особи дійшли висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті, копію відповідної ухвали скеровано учасникам провадження.
Позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав та просив задовольнити із зазначених у ній підстав. Також додав, що відповідач не бере участі у вихованні сина, всі обов'язки щодо утримання та належного догляду і виховання дитини він здійснює самотужки. Грошові кошти на утримання сина відповідач також не надає, не спілкується із сином, не телефонує, не цікавиться станом його здоров'я, психічним станом.
Представник позивача - адвоката Горбовий В.А. позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у ході розгляду справи зазначила, що вона повністю визнає позовні вимоги, не заперечує, аби син проживав разом із батьком, оскільки вона перебуває за кордоном (у Республіці Молдова), має іншу сім'є та не бажає продовжувати виховання сина ОСОБА_3 . Підтвердила, що позивач не чинив жодних перешкод у її спілкуванні із сином.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім'ї Могилів-Подільської міської ради просив проводити судовий розгляд без участі уповноваженої особи, також зазначив, що підтримує скерований до суду висновок.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали, оцінивши зібрані та надані у сукупності докази, доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено судом, 27.05.2025 адвокат Горбовий В.А., який представляє інтереси позивача, через систему «Електронний суд» звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 є матір'ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою до позову копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т. 1 а.с. 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Положеннями ст. 150 СК України закріплено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину.
При цьому, даною статтею визначено, що передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У ході дослідження долучених до позову документів суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 не приділяє увагу своєму сину, не цікавиться станом його здоров'я, не забезпечує фінансово його базові потреби, не цікавиться його психологічним станом, не здійснює належного догляду та виховання.
У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У ході розгляду справи судом проаналізовано висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого вбачається, що відповідач тривалий час не виконує своїх батьківських обов'язків, не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його долею, станом здоров'я, а тому, існує необхідність у позбавленні відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітнього сина.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні свого малолітнього сина, не цікавиться станом його здоров'ям, не проявляє інтересу щодо нього, не бере участі у житті дитини, не цікавиться психологічним станом останнього, не забезпечує фінансово, не проводить з ним час, не спілкується. Крім того, суд бере до увагу ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 перебуває поза межами України, має іншу сім'ю та не бажає виховувати сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлює наслідки позбавлення її батьківських прав та підтверджує, що відсутність у неї спілкування із сином не викликане протиправними діями позивача, а є її свідомим рішенням та відображає її дійсну волю.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що позовні вимоги стосовно позбавлення останнього батьківських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Разом з тим, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не ініціює перед судом дане питання, суд не вбачає за можливе вирішити вказане питання в рамках даного судового провадження.
Керуючись ст.ст. 164, 166, 180, 182, 184 СК України, ст.ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Могилів-Подільської міської ради (24000, м. Могилів-Подільський, площа Шевченка, 6/16) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (актовий запис №227 від 11.07.2023).
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю.Єросова