Справа № 162/1257/25
Провадження № 2/162/79/2026
21 січня 2026 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі
головуючого судді Цибень О.В,
при секретарі судового засідання Будько І.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 19.12.2025 від представника позивача надійшов вказаний позов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №420725, у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 53912 гривень, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором. Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Сума заборгованості відповідача станом на дату подання позову становить 53912 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6100 гривень; заборгованість за процентами - 47812 гривень. ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» 01.02.2024 уклали договір факторингу №01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, визначених в реєстрі боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №420725 від 20.09.2022. На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за вказаним договором та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 22.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.
Від представника відповідача - адвоката Пасевича О.П. 19.01.2026 надійшла заява про залишення позовної заяви без руху як таку, що не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, оскільки відповідачу було надіслано тільки судове повідомлення та ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідно копії позовної заяви з доданими документами додано не було, від позивача таких документів він не отримував ні в паперовій, ні в електронній формі, що позбавляє його права на подання відзиву і взагалі на ознайомлення з пред'явленими до нього вимогами.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача 31.12.2025 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує та просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача - адвокат Пасевич О.П. 21.01.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, підтримують та просять задовольнити подане клопотання про залишення позову без руху.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без руху суд зауважує таке.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно з ч. ст..185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. У позовній заяві додатком 21 зазначено докази направлення позовної заяви відповідачу та додано список «1314» згрупованих відправлень, де за №5 адресат - ОСОБА_1 , номер відправлення НОМЕР_8, опис вкладення до цього відправлення та фіскальний чек про оплату відправлень.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для залишення позову без руху, оскільки вимоги ст.177 ЦПК України позивачем дотримані.
Водночас позивча, отримавши ухвалу про відкриття провадження та судове повідомлення 25.12.2025 (що стверджується відстеженням поштового відправлення «R067065536584»), не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами позову до нього у суді, а представник позивача - і безпосередньо в електронному кабінеті, куди вказані документи були доставлені 20.01.2026.
Вказане спростовує доводи адвоката про позбавлення права відповідача на подання відзиву.
На підставі викладеного, суд вважає безпідставним клопотання адвоката Пасевича О.П. про залишення позову без руху та залишає його без задоволення.
Оскільки стороною відповідача не подано клопотання про відкладення розгляду справи, відзиву на позов, а у заяві адвокат Пасевич О.П. клопотав про розгляд справи без участі сторони відповідача, суд вважає можливим вирішити справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що 20.09.2022 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №420725, відповідно до умов якого відповідачу надається кредит в сумі 6100 гривень (п. 1.3) шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1), на строк 365 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, що передбачено п. 1.4 договору.
Відповідно до п.п. 1.5.1 вказаного договору сторони погодили, що стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Договір про споживчий кредит, укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», згідно з довідкою про ідентифікацію договір та додатки до нього підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора «К686», який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 9.6 договору
Крім того, між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 аналогічним чином підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені загальні умови кредитування.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Селфі кредит». Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «К686» 20.09.2022, який був направлений на номер телефону НОМЕР_2 .
Факт перерахування кредитних коштів у сумі 6100 гривень на платіжну картку відповідача підтверджений листом ТОВ «Пейтек» № 20251020-3455 від 20.10.2025 та надісланою на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_4 ), на яку 20.09.2022 було зарахування коштів на суму 6100 гривень.
Розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення кредиту, заборгованість вчасно не погашав та станом на 01.02.2024 утворилась заборгованість за договором № 420725 від 20.09.2022 в сумі 53912 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6100 гривень; заборгованість за процентами - 47812 гривень.
ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал» 01.02.2024 уклали договір факторингу №01022024-1, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до відповідача за вищевказаним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 та акта його приймання-передачі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №420725 від 20.09.2022 у розмірі заборгованості 53912 гривень.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1-8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отож, відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування та отримав вказані кошти шляхом їх переказу позивачем на банківський картковий рахунок.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Представником позивача також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 8000 гривень підтверджується договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, актом наданих послуг №20 від 15.12.2025 та детальним описом наданих послуг до нього.
Між тим, у додатках до позовної заяви відсутні докази про оплату наданої правничої допомоги.
Таким чином, суд вважає, що позивач документально не підтвердив витрати на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137 ЦПК.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху - відмовити.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №420725 від 20.09.2022 у загальному розмірі 53912 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дванадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.
Іншу частину вимог залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, м. Львів; код ЄДРПОУ 35234236).
Представник позивача: Усенко Михайло Ігорьович (адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, м. Львів; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Представник відповідача: адвокат Пасевич Олександр Петрович (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ