29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"20" січня 2026 р. Справа № 924/766/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький
про визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.02.2021; №2 від 09.03.2021; №3 від 14.04.2021 та №4 від 19.05.2021 до договору № 7113/3 від 06.01.2021, укладених між Товариством з обмеженою відповідальність “Хмельницькенергозбут» та Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області,
стягнення 584 413,9 грн.,
представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Жовнірчук Б.О.
прокуратури: Ленчик В.М.
прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсними додаткові угоди №1 від 17.02.2021; №2 від 09.03.2021; №3 від 14.04.2021 та №4 від 19.05.2021 до договору № 7113/3 від 06.01.2021, укладені між Товариством з обмеженою відповідальність “Хмельницькенергозбут» та Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області, та також стягнути 584 413,9 грн., перерахованих згідно договору за товар, який не отримано. Вимоги мотивує тим, що внаслідок укладення спірних додаткових угод всупереч положеннями Закону України "Про публічні закупівлі", відбулось безпідставне збільшення ціни за одиницю товару та, відповідно, зменшення його кількості. Вказане мало наслідком, за твердженням прокурора, безпідставне перерахування позивачем відповідачу коштів у сумі 584413,9 грн.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі №924/766/25; призначено підготовче засідання на 02.09.2025 року.
Ухвалою суду від 02.09.2025 задоволено клопотання відповідача від 27.08.2025 року про зупинення провадження у справі №924/766/25. Зупинено провадження у справі №924/766/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Ухвалою суду від 17.12.2025 поновлено провадження у даній справі, призначено підготовче засідання на 07.01.2026.
Ухвалою суду від 07.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.01.2026.
Позивач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору шляхом надіслання ухвал суду у даній справі в електронний кабінет позивача ЄСІТС. У додаткових поясненнях від 29.12.2025 вважає, що укладення додаткових угод відбувалось з урахуванням наявних на той час відповідних роз'яснень Мінекономрозвитку України, адресованих органам державної влади, органам місцевого самоврядування, установам, організаціям, підприємствам та іншим суб'єктам публічних закупівель, зокрема, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06.
Прокурор під час судового розгляду спору вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача в засіданні суду та у відзиві на позов вважає вимоги прокурора необґрунтованими. Наголошує, що необхідність внесення у порядку п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змін до договору додатковою угодою № 1 від 17.02.2021 мотивована набуттям з 01 січня 2021 року чинності постановою НКРЕКП від 01.12.2020 № 2381 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та зростанням тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 0,89057 грн/кВт/год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт/год без ПДВ.
Зазначає, що, укладаючи додаткові угоди, сторони діяли відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умов договору та роз'яснень Міністерства економіки України, викладених у листі від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06. На думку відповідача, підвищення ціни за одиницю електричної енергії здійснювалося в межах 10 відсотків, без збільшення загальної суми договору, шляхом зменшення обсягів закупівлі, що було погоджено замовником, а обмеження щодо періодичності зміни ціни не застосовуються до договорів постачання електричної енергії.
ТОВ "Хмельницькоенергозбут" також вказує, що коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" підтверджувалося довідками Хмельницької торгово-промислової палати, які, на його переконання, є належними та допустимими доказами. При цьому законодавство не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження такого коливання, не визначає критеріїв його істотності та періоду, за який воно має оцінюватися, а відповідні умови були погоджені сторонами без порушення принципу свободи договору.
Крім того, відповідач звертає увагу, що предметом закупівлі була електрична енергія, а внесені додатковими угодами зміни не призвели до збільшення суми договору, тоді як підвищення ціни за одиницю товару, на його думку, було пропорційним зростанню ринкової ціни.
Додатково не погоджується із розрахунком коштів, як підлягають поверненню позивачу.
Окремо наголошує на відсутності обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням державних коштів; факт не звернення позивача з позовом протягом розумного терміну без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави. Також вважає звернення органу прокуратури до суду з даним позовом неправомірним втручанням держави у господарську діяльність сторін договору, а дії прокуратури, пов'язані з аналізом інформації з електронної системи публічних закупівель "Prozorro" та ініціюванням судового розгляду, на переконання відповідача, виходять за межі наданих їй законом повноважень та порушують принципи законності й правової визначеності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з закупівлі електричної енергії очікуваною вартістю 3943106,00 грн. (ідентифікатор закупівлі UА-2020-12-03-003056-а). Кінцевий строк подання тендерних пропозицій - 19.12.2020. Дата проведення електронного аукціону - 21.12.2020.
За результатами процедури відкритих торгів, ТОВ ''Хмельницькенергозбут'' визнано переможцем із найнижчою ціновою пропозицією в розмірі 3111481,37 грн.
06 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' (постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області (споживач) укладено договір №7113/2 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов'язався постачати споживачу із 06.01.2021 по 31.12.2021 електричну енергію, а споживач зобов'язався оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Згідно пункту 4.1 договору для забезпечення безперервного постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.
Ціна цього Договору становить 3111481,37 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається у додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника" (пункти 5.1, 5.2. договору).
Ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору (п. 5.3 Договору).
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до Договору. Вказані послуги оплачуються Споживачем через Постачальника. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через Постачальника. При цьому, Постачальник зобов'язаний при виставленні рахунка за електричну енергію споживачу окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.
У п. 5.6 Договору, на виконання п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони домовилось, що зміна ціни за одиницю товару та встановлення щомісячної ціни поставки товару здійснюється, виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме: зміни середньозваженої ціни на ринку на добу наперед (РДН).
На виконання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони Договору домовились, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме: у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість Товару за цим Договором (п. 5.8. Договору).
Згідно із пп. 5.8.1 Договору у випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору та викладенням додатку №1 до договору в новій редакції.
Як зазначено у пп. 5.8.2 Договору, додаткова угода про внесення змін до Договору в частині зміни тарифу має містити інформацію про зміну Базової ціни Товару (стовпчик 7 таблиці Додатку №1), що сталась у зв'язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії та/або розподілу електричної енергії. Базова ціна Товару в такій додатковій угоді визначається як сума стовпчиків 4, 5 та/або 6 таблиці Додатку №1. Ціна Товару без ПДВ та без Тарифів (стовп. 4 таблиці Додатку №1) в такій додатковій угоді визначається згідно підписаного сторонами договору або згідно даних, вказаних в подальших додаткових угодах до Договору.
Згідно із пп. 5.8.3 Договору додаткова угода про внесення змін до Договору має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу та/або тариф на розподіл електричної енергії, дату (період), з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у стовпчиках 5 та/або 6 таблиці Додатку № 1 до Договору.
У п. 5.9 договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару згідно п. п. 5.6-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі електричної енергії згідно п. 5.14 договору.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії згідно поданих Заявок (п. 5.12 Договору).
Згідно з п. 5.13 Договору по закінченні розрахункового періоду Постачальник зобов'язаний надати для підписання Споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії. Споживач зобов'язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 робочих днів, або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк. Акт приймання-передачі електричної енергії має містити інформацію про розрахунок ціни за одиницю Товару згідно умов цього Договору та іншу інформацію згідно з вимогами Договору.
Оплата за електричну енергію здійснюється за умови подання Споживачем заявки/заявок на відповідний розрахунковий період, в наступному порядку: повного розрахунку за поставлену електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату, на підставі підписаного Сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з моменту його підписання, шляхом оплати повної вартості спожитої електричної енергії. Ціна за одиницю Товару в рахунку, виставленому за цим пунктом, та в Акті приймання-передачі Товару у відповідному розрахунковому періоді, визначається в порядку, визначеному п.п. 5.6.- 5.7. договору (п. 5.14 Договору).
Відповідно до п. 5.15 Договору датою виконання зобов'язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів.
Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами, скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 13.1 Договору).
Як визначено у п. 13.6 договору, істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього Договору з урахуванням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
У додатку №1 до договору - "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони погодили: кількість електричної енергії - 1058327 кВт/год, ціну Товару без ПДВ, без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл - 1,2655 грн за кВт/год, тариф на передачу без ПДВ - 0,29393 грн, тариф на розподіл, без ПДВ - 0,89057, базову ціну товару, без ПДВ, з тарифом на передачу та тарифом на розподіл - 2, 45 грн за кВт/год (всього з ПДВ - 3111481,37 грн).
У додатку зазначено, що відповідно до п. 5.3 Договору тариф на передачу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей Договір, затверджено постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020, та становить 0,29393 грн без ПДВ; відповідно до п. 5.4 Договору тариф на розподіл електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, станом на дату проведення аукціону по процедурі, згідно з якою укладено цей Договір, затверджено постановою НКРЕКП №1351 від 11.07.2020, та становить 0,89057 грн. без ПДВ; оператор системи розподілу - АТ "Хмельницькобленерго".
Також до Договору складено додаток №2 - заявку на постачання електричної енергії Споживачу (за відповідними об'єктами електроспоживання).
Додатковою угодою №1 від 17.02.2021, у зв'язку з набуттям із 01 січня 2021 року чинності постанови НКРЕКП №2381 від 09 грудня 2020 року "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" на 2021 рік та зростання тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 0,89057 грн/кВт*год без ПДВ до 1,12143 грн/кВт*год без ПДВ, сторони за взаємною згодою вирішили додаток №1 до договору викласти в новій редакції, згідно якої базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії склала 2,681 грн.
Додатковою угодою №2 від 09.03.2021, у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) в лютому 2021 року в порівнянні з січнем 2021 року, що підтверджено довідкою Хмельницької ТПП від 02.03.2021, сторонами встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 2, 94895 грн/кВт.год без ПДВ.
Додатковою угодою №3 від 14.04.2021 сторонами встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 3, 1667 грн/кВт.год без ПДВ.
Згідно додаткової угоди №4 від 19.05.2021, у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН), що підтверджено довідкою Хмельницької ТПП від 07.05.2021 року, сторонами встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 2,98697 грн/кВт.год без ПДВ.
На виконання умов договору відповідачем сформовано рахунки на оплату №7113 від 10.02.2021 на суму 580165,96 грн. (обсяг споживання - 163947,04 кВт/год); рахунок-фактуру №7113 від 03.03.2021 на суму 1045695,01 грн. (обсяг споживання - 275180 кВт/год); рахунок-фактуру №7113 від 06.04.2021 на суму 676277,33 грн. (обсяг споживання - 195814 кВт/год.); рахунок на оплату №7113 від 18.05.2021 на суму 482613,28 грн. (обсяг споживання - 134644 кВт/год.); рахунок на оплату №7113 від 10.06.2021 на суму 326729,79 грн. (обсяг споживання - 91154,19 кВт/год.).
Позивачем, в свою чергу, сплачено відповідачу за спожиту електроенергію платіжними дорученнями №414 від 10.02.2021 580165,96 грн., №902 від 05.03.2021 1045695,01 грн., №4 від 15.04.2021 56145,64 грн., №1574 від 15.04.2021 180296,72 грн., №1573 від 15.04.2021 439834,97 грн., №2504 від 28.05.2021 412910,00 грн., №2503 від 28.05.2021 69703,28 грн., №2585 від 10.06.2021 326729,79 грн.
Відповідно до інформаційних довідок Хмельницької ТПП: від 07.05.2021, середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії за березень 2021 року становила 1,37425 грн./кВт.г, за квітень 2021 - 1,45022 грн./кВт.г; від 02.03.2021 - у січні 2021 року 1462,52 грн./Мвт.г, у лютому 2021 року 1635,42 грн./Мвт.г.; від 27.01.2021 - за першу декаду січня 2021 року 1149,41 грн./Мвт.г, за другу декаду січня 2021 року 1546,47 грн./Мвт.г.
Позивач у листі від 21.02.2025 повідомив прокуратуру про те, що них не будуть вживатись заходи про встановлення в судовому порядку невідповідності спірних угод положенням Закону України "Про публічні закупівлі".
З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).
Частини третя та четверта Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів.
Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУНП в Хмельницькій області є державним органом.
ГУНП в Хмельницькій області, як орган державної влади, та який у розумінні ст. 22БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах ГУНП в Хмельницькій області, яке зобов'язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженою особою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Позивач, у відповідь на звернення прокурора щодо можливих порушень при укладенні оскаржуваних угод, у листі від 21.02.2025 прямо повідомив про відсутність наміру звернення до суду для встановлення невідповідності таких угод положенням Закону України "Про публічні закупівлі".
Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта щодо захисту інтересів держави, який є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області позивачем за пред'явленим ним до суду позовом.
З огляду викладене суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо неправомірного втручання держави в особі прокурора у господарську діяльність сторін договору, порушення принципу законності й правової визначеності та недоведеності ненажерного виконання позивачем своїх функцій.
Щодо суті спору.
Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З матеріалів справи слідує, що за результатами проведення процедури відкритих торгів із закупівлі електричної енергії переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 3111481,37 грн з ПДВ, з яким 06.01.2021 укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №7113/3.
Відповідно до умов договору, очікувані обсяги закупівлі електричної енергії становили 1058327 кВт/год, а ціна за одиницю товару визначалася у додатку № 1 "Комерційна пропозиція". У подальшому сторонами укладено низку додаткових угод, зокрема додаткові угоди №1-4, якими збільшувалась ціна електричної енергії за 1 кВт/год у порівнянні з ціною, встановленою в договорі, що призвело до зростання вартості фактично спожитої електричної енергії без відповідного зменшення фінансового навантаження на бюджет.
Уклавши 06.01.2021 Договір №7113/3, сторони погодили всі його істотні умови та порядок внесення змін до них.
Зокрема, істотними умовами договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціни) та строк дії договору. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього договору з урахуванням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 13.6. договору).
Суд враховує, що кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами.
Так, в обґрунтування підстав підписання додаткової угоди №1 від 11.02.2021, якою збільшено ціну на одиницю товару і зменшено його кількість, сторони договору послалися на пункти 1, 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"
За приписами п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України " Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Відповідні положення знайшли своє відображення у пункті 5.8 договору, згідно з якими на виконання п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України " Про публічні закупівлі" зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме: у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару за цим договором.
За положеннями п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 33, ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до пп. 5.8.1 Договору у випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади сторони вносять відповідні зміни в додаток №1 до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору та викладенням додатку №1 до договору в новій редакції.
Таким чином, з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов договору слідує, що внесення змін до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.
Суд враховує, що постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2381 установлено тариф на послуги з розподілу електричної енергії та передбачено, що постанова набирає чинності з 01.01.2021, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постанова оприлюднена на вебсайті Регулятора 09.12.2020.
В свою чергу, згідно оголошення про проведення відкритих торгів, строк подання тендерних пропозицій - до 19.12.2020, строк поставки товарів - до 31.12.2021.
Таким чином, постанова НКРЕКП від 09.12.2020 №2381 була прийнята і оприлюднена до подання відповідачем своєї тендерної пропозиції та безпосередньо встановлювала тарифи на 2021 рік, для постачання електроенергії в якому і були проведені відкриті торги UA-2020-12-03-003056-а .
При цьому, сам договір із погодженою у ньому вартістю електроенергії укладено 06.01.2021, тобто, вже після набрання чинності відповідною постановою.
Однак відповідач, як учасник ринку електричної енергії (електропостачальник), будучи обізнаним із положеннями вищенаведеної постанови НКРЕКП щодо рівня тарифів на розподіл електричної енергії, часу початку дії цих тарифів, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчі тарифи, які передбачувано діяли лише до кінця 2020 року.
Вказуючи таку інформацію, відповідач досяг переваг перед іншими учасниками аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції.
У контексті наведеного судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що договір укладено за цінами, які діяли на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, адже поставка товару передбачалась не на момент подання тендерної пропозиції та проведення аукціону, що мало місце у 2020 році, а на 2021 рік.
Разом з тим, підписавши договір про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2021, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо його виконання на передбачених умовах цього договору, у тому числі, в частині здійснення поставки за цінами, визначеними у договорі.
Таким чином, оскільки зміна тарифу на розподіл електричної енергії мала місце та була відома ще до подання тендерної пропозиції та підписання договору про постачання електричної енергії споживачу, набрання чинності постановою НКРЕКП від 09.12.2020 №2381 не може вважатись обґрунтованою підставою для внесення змін до договору, з огляду на що додаткова угода №1 від 17.02.2021 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі" учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій.
Натомість відповідач дій, передбачених ч. 8 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі", всупереч визначених ст. 5 зазначеного Закону принципів здійснення публічних закупівель не вчинив.
Також, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо переможець процедури закупівлі відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.
Однак відповідач не скористався такою можливістю, погодився на укладення договору від 06.01.2021 на визначених ним умовах, будучи обізнаним про набрання чинності відповідною постановою НКРЕКП.
З огляду на зазначене, оскільки наведена в оспореній додатковій угоді з посиланням на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підстава для внесення змін до договору, а саме: зростання тарифів на розподіл електричної енергії, була відома відповідачу ще до подання тендерної пропозиції та укладення договору і могла бути врахована відповідачем, суд зазначає, що з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспореної додаткової угоди не відбулося непередбачуваної істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено ст. 652 ЦК України.
У постанові від 13.04.2023 у справі №908/653/22 Верховний Суд зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак Верховний Суд погодився з прокурором, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, беручи до уваги невідповідність додаткової угоди від 14.02.2021 №1, зокрема, вимогам п. п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", остання відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.
З приводу оспорюваних угод №2-4, суд зазначає наступне.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10%;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю /внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
В даному випадку, з огляду на початкову визначену в договір ціну електричної енергії, її максимальне збільшення могло відбуватись до 2,695 грн. без ПДВ.
Натомість ціни, встановлені у додаткових угодах №2, №3 та №4, перевищували відповідну межу, тобто, вартість товару збільшувалась понад 10% від початково встановленої в договорі ціни електроенергії.
За таких обставин суд дійшов висновку, що збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами №№2-4 перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановленого пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми Закону.
Вказане свідчить про наявність підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод №2 від 09.03.2021, №3 від 14.04.2021 та №4 від 19.05.2021, оскільки вони укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечать інтересам держави.
Щодо посилань відповідача на лист Мінекономіки від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю", суд зазначає таке.
Так, лист від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06 не є нормативно-правовим актом і тому не створює та не створював для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз'яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23).
Щодо вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 584413,9 грн., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору.
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За приписами пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Додаткові угоди №№1-4 до договору №7113/3 від 06.01.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків.
Поверненню до бюджету підлягають кошти, які надлишково сплачено за умовами оспорюваних Додаткових угод протягом строку їх дії.
Судом із рахунків на оплату, рахунків-фактур та платіжних доручень встановлено, що позивачем за час дії договору було спожито 860739,23 кВт/год, за які сплачено 3111481,37 грн.
Оскільки додаткові угоди №№1-4 визнано недійсними, зобов'язання сторін щодо ціни за одиницю товару підлягають регулювання умовами договору від 06.01.2021.
Відповідно, різниця між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої в договорі, являється грошовою сумою, що була безпідставно одержана, підстава її набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' зобов'язане її повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Так, за фактично спожиту електроенергію позивачу слід було сплатити 2530573,33 грн. (з розрахунку 3111481,37 грн./1058327 кВт/год. х 860739,23 кВт/год. = 2530573,33 грн.).
Натомість позивачем сплачено 3111481,37 грн., з чого сума переплати склала 580908,04 грн.
Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в стягненні 3505,86 грн. надмірно сплачених коштів суд відмовляє по причині проведення у позовній заяві не точних розрахунків.
Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №927/68/23, від 26 березня 2024 року у справі №927/373/22, від 03 липня 2024 року у справі №910/13579/23, від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищезазначене, позов у справі №924/766/25 підлягає задоволенню в частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 17.02.2021; №2 від 09.03.2021; №3 від 14.04.2021 та №4 від 19.05.2021 до договору № 7113/3 від 06.01.2021, укладених між Товариством з обмеженою відповідальність «Хмельницькенергозбут» та Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області, та стягнення 580908,04 грн. коштів, перерахованих за товар, який не отримано згідно договору. В стягненні 3505,86 грн. відповідних коштів суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити частково.
Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 17.02.2021; №2 від 09.03.2021; №3 від 14.04.2021 та №4 від 19.05.2021 до договору № 7113/3 від 06.01.2021, укладені між Товариством з обмеженою відповідальність «Хмельницькенергозбут» та Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (вул. Свободи, буд. 57/2, м.Хмельницький, 29000, ЄДРПОУ 42035266) на користь Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська, 7 м. Хмельницький, 29017, ЄДРПОУ 40108824) 580 908,04 грн. (п'ятсот вісімдесят тисяч дев'ятсот вісім грн. 04 коп.), перерахованих за товар, який не отримано згідно договору.
У стягненні 3 505,86 грн., перерахованих за товар, який не отримано згідно договору, відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» (вул. Свободи, буд. 57/2, м.Хмельницький, 29000, ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 20825,62 грн. (двадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 62 коп.) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22.01.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в ел. кабінети