Справа № 159/5682/25
Провадження № 2/159/180/26
21 січня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання Сабецької К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Селфі Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1772483 від 17.09.2024 у сумі 105 090,00 грн. та судові витрати.
Позов мотивований тим, що 17.09.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №1772483, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 22000,00 грн.
Відповідач зобов'язався повернути кредит разом з нарахованими відсотками у визначений сторонами строк, проте своє зобов'язання не виконав.
Сума заборгованості відповідача становить 105090,00 грн., з яких: 22000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 72090,00 грн. заборгованість по процентах; 11000,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 18263,50грн..
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.08.2025року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві просить справу розглядати у її відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
У судові засідання, призначені на 22.09.2025, 30.12.2025, 11.12.2025 відповідач повідомлений повісткою направленою поштовим відправлення Ф119, 06 757 867 83 отримав під розпис 28.08.2025; Ф119, 06 102 828 885 75; Ф119, R 06703 069345 8 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
За змістом частин четвертої та п'ятої ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказано, що за таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Отже за таких умов датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.
Оскільки позивач подав докази, як в письмовій та електронній формі, суд ухвалив здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 17.09.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №1772483 за продуктом «NewSport» час 01:58 (сторони ТОВ «Селфі Кредит», відповідач) відповідачу надано 18500 грн. кредиту на 360днів під проценти (стандартна ставка 366 % річних ( 1.00% в день).
Кредитний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора Н298, 17.09.2024 01:58 і був надісланий на номер моб.телефону відповідача.
Відповідно до додаткової угоди до договору №1772483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewSport» від 17.09.2024 року сторони домовились збільшити суму кредиту на 3500,00 грн на умовах цієї угоди, що був підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора Р715, 18.09.2024 12:33:59 і був надісланий на номер моб.телефону відповідача.
Кредитна заборгованість позивачем нарахована виключно на умовах кредитного договору і з якими відповідач з власної ініціативи повністю погодився при укладенні кредитного договору.
У позові вказується на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК).
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК).
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відтак суд робить висновок про належне укладення кредитного договору №1772483 від 17.09.2024 про отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Селфі Кредит».
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 22 000 грн. підтверджується належними та достатніми доказами. Як вбачається з розрахунків заборгованості, останній не здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту, а тому сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 22000,00грн.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Сторони в договорі про надання кредиту погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 72090,00грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.
Дослідивши розрахунок позивача, щодо заборгованості та нарахованих процентів, суд констатує, що відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного розрахунку, у правильності якого у суду відсутні сумніви.
Що стосується заявлених вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафом за договором та додатковою угодою від 18.09.2024 до договору №1772483 від 17.09.2024 в розмірі 11000,00 грн, то суд зазначає таке.
Так, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.
Таким чином, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «Селфі Кредит» та неповернуту суму кредитних коштів та процентів в розмірі 94090,00 грн.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом, яким крім іншого, просить стягнути з відповідача заборгованості за штрафними санкціями, нарахованих у період дії воєнного стану, а саме з 21.10.2024 по 22.11.2024 за прострочення зобов'язання, відповідно ОСОБА_1 звільняється від обов'язку сплати штрафу у період дії в Україні воєнного стану, а тому суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення позову ТОВ «Селфі Кредит» в частині стягнення з відповідача заборгованості по штрафу в сумі 11000,00 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги Банку у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 2155,90 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог 105090,00/94090*100=89%.
Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2155,90 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 263,50 грн.
На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №52 від 10.03.2025, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та АО «СВК ПАРТНЕРС»; додаток №2 до договору; копію рахунку на оплату №322 про виконану роботу (послуги) від 17.07.2027 в сумі 2500 грн.
Отже, позивачем обґрунтовано та належно доведено витрати на правничу допомогу у розмірі 2500грн.
Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Також, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.
Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).
Отже оцінюючи договір про надання правничої допомоги суд дійшов висновку, що договір не містить індивідуальних умов пов'язаних лише із розглядом цієї справи. Позивач є особою яка надає фінансові послуги та пов'язана із систематичними судовими стягненнями в цій галузі. Здійснення представництва у цій справі адвокатом здійснювалося на підставі ордеру. Безпосередню участь у судових засіданнях адвокат не приймав.
За таких умов слід дійти висновку, що згідно рахунку на оплату №322 від 17.07.2025 позивач сплатив АО «СВК ПАРТНЕРС» за виконану роботу 2500,00 грн.. Отже, інші витрати належними та допустими доказами в суді не підтверджено, а розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, суд визнає завищеним.
Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись 526, 551, 610, 611, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 223, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» заборгованість за кредитним договором №1772483 від 17.09.2024 року у сумі 94090,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» судовий збір в розмірі 2155,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» 2500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини позовних вимог та стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.01.2026 року.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит»» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд.1А, ЄДРПОУ 43979069).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН