16 грудня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/446/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії, адреса : 46006, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вул. Чернівецька, буд.54,
до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська область, Тернопільський район, село Зарубинці,
про стягнення заборгованості в сумі 319 674 грн 05 коп., з яких: 302 024 гривні 99 копійок заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг) за період з 01.04.2025 по 31.07.2025; 14 548 гривень 82 копійки пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 1 692 гривні 29 копійок втрат від інфляційних процесів; 1 407 гривень 95 копійок 3 % річних.
За участі учасників та їх представників:
Позивача: адвокат Будз Тарас Васильович (відсутній при оголошенні скороченої (вступної та резолютивної) частини);
Відповідача: не з'явився.
1. Суть та рух справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення :
- заборгованості в сумі 238 962 грн 75 коп., з яких: 225 620 грн 00 коп. основний борг за надані послуги з розподілу природного газу за період з квітня по червень (включно) 2025 року ; 9 649 грн 84 коп. - пені за несвоєчасні розрахунки за Договором ; 2 759 грн 06 коп. інфляційні втрати ; 933 грн 85 коп. три проценти річних.
Ухвалою суду від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.08.2025.
25.08.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» звернувся до суду із заявою (без номера від 25.08.2025 (вх.№6036)) про збільшення розміру позовних вимог у справі №921/446/25, з підстав, зазначених у заяві.
Суд, надавши оцінку поданій заяві (без номера від 25.08.2025 (вх.№6036 від 25.08.2025)) про збільшення розміру позовних вимог з додатками, ухвалою від 29.08.2025 прийняв її до розгляду та постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог.
Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, відкладалось підготовче засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 25.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2025, про що зазначено в ухвалі суду від 01.12.2025.
У призначене судове засідання 16.12.2025 з'явився представник позивача, позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, підтримав в повному обсязі.
Відповідач участі уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань процесуального характеру суду не надав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать довідки про доставку відповідачу ухвал суду на його електронну адресу.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень, а також здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами за відсутності належно повідомленого відповідача.
В судовому засіданні 16.12.2025 судом ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
1.1. Розгляд заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
25.08.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» звернувся до суду із заявою (без номера від 25.08.2025 (вх.№6036)) про збільшення розміру позовних вимог у справі №921/446/25, з підстав, зазначених у заяві.
Суд, надавши оцінку поданій заяві (без номера від 25.08.2025 (вх.№6036 від 25.08.2025)) про збільшення розміру позовних вимог з додатками, ухвалою від 29.08.2025 прийняв її до розгляду та постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням збільшених позовних вимог, а саме предметом спору є стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості в сумі 319 674 грн 05 коп., з яких: 302 024 гривні 99 копійок заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг) за період з 01.04.2025 по 31.07.2025; 14 548 гривень 82 копійки пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 1 692 гривні 29 копійок втрат від інфляційних процесів; 1 407 гривень 95 копійок 3 % річних.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументи позивача.
Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві (вих. № ТФ/100/109.1-ВИХ-3026-25 від 24.07.2025 (вх. №509 від 24.07.2025)), мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Типовим договором розподілу природного газу зобов'язань по проведенню розрахунку за надані послуги з розподілу газу для потреб Споживача за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 в обсягах 181916,65 куб. м природного газу на суму 302024,99 грн (з урахуванням часткової сплати боргу в розмірі 3595,03 грн).
Внаслідок чого у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" утворилася заборгованість в розмірі 319 674 грн 05 коп., з яких: 302 024 гривні 99 копійок заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг) за період з 01.04.2025 по 31.07.2025; 14 548 гривень 82 копійки пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 1 692 гривні 29 копійок втрат від інфляційних процесів; 1 407 гривень 95 копійок 3 % річних. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для захисту у судовому порядку порушеного майнового права, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
2.2. Аргументи відповідача.
Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.
Підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Київ, в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", м. Тернопіль до суду із позовом у даній справі стало порушення відповідачем строків оплати послуг з розподілу природного газу за період квітень-липень 2025 року (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Надання послуг з розподілу природного газу регулюється загальним законодавством та спеціальними нормативними актами, а саме Законом України від 09.04.2015 №329-VIII «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі по тексту - Кодекс ГРМ).
Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі по тексту - ТОВ «Газорозподільні мережі України», Товариство) здійснює функції Оператора газорозподільних систем (далі по тексту - Оператор ГРМ) - діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839.
Згідно з постановою НКРЕКП від 30.01.2024 № 195 внесено зміни до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 та з 01.02.2024 розширено зону ліцензійної діяльності Товариству, від імені якого діє Тернопільська філія (код 45267535), яка здійснює розподіл природного газу в межах території Тернопільської області.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі по тексту - позивач, Тернопільська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України, код 45267535) є відокремленим структурним підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України», діє від імені та в інтересах Товариства (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться в матеріалах справи).
Державне підприємство «Зарубинський спиртовий завод» (далі по тексту - ДП «Зарубинський спиртовий завод», відповідач, Споживач) - юридична особа, об'єкти якої підключені до газорозподільної системи Тернопільської філії.
Згідно з п. 1 глави 1 Розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Пунктом 2 глави 1 Розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових ёспоживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п. 3 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Абзацом 1 пункту 4 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (копія заяви-приєднання знаходиться в матеріалах справи) між Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», як Оператором газорозподільних систем (Оператор ГРМ) та ДП «Зарубинський спиртовий завод» як не побутовим споживачем, 01.02.2024 укладено Договір розподілу природного газу № 06/ТР-03, на підставі типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (надалі по тексту - Договір). Відповідачу присвоєно персональний ЕІС-код 56XО00000AF1T00X. Відповідно до заяви-приєднання відповідачу надаються послуги з розподілу природного на об'єкти згідно з додатком № 4а до Договору розподілу природного газу № 06/ТР-03 від 01.02.2024.
Як підтверджено матеріалами справи, за період квітень-липень 2025 року позивачем надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 302 024,99 грн, яка станом на час розгляду справи, відповідачем не сплачена.
З огляду на зазначене позивачем на підставі умов Договору та положень загального законодавства, нараховано та заявлено до стягнення, окрім суми основного боргу, 14 548 гривень 82 копійки пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 1 692 гривні 29 копійок втрат від інфляційних процесів; 1 407 гривень 95 копійок 3 % річних (із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Підстави позову визначені умовами Договору розподілу природного газу відповідно до п. 1.2 Договору, його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України від 09.04.2015 № 3219 «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРМ.
За умовами п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов'язаний надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Згідно з п. 1.4 Договору, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Пунктом 2.3 Договору сторонами узгоджено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу ГРМ.
Згідно з постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 внесено зміни до Кодексу ГРМ та до Типової форми договору, згідно з якими з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ, виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
За умовами п. 6.2 Договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.3 Договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору).
Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Визначення газового року наведене в пункті 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ, і ним є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
У відповідності до абз.2 п. 1 глави 6 Розділу Кодексу ГРМ, місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Згідно з абз. 1 п. 6.6. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти.
Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 30.01.2024 № 199) з 01.02.2024 Позивачу встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,75 грн за 1 м3 актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2024 № 23411з інформацією про обсяг замовленої потужності на 2024, 2025 роки, що долучається в додатках до цієї позовної заяви.
Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2025 року становить 36 383,33 м3 природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу становить 76 404,99 грн.
Як зазначено позивачем, в період з квітня 2025 року по липень 2025 року Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» надано послуги з розподілу природного газу для потреб ДП «Зарубинський спиртовий завод» на загальну суму 305619,96,02 грн.
Із урахуванням часткової сплати боргу в сумі 3 595,03 грн, заборгованість перед Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за Договором, складає 302024,99 грн.
Також предметом позову окрім суми основного боргу, є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 548 гривень 82 копійки пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 1 692 гривні 29 копійок втрат від інфляційних процесів; 1 407 гривень 95 копійок 3 % річних.
4. Норми права та судова практика, які застосував суд.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами.
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статей 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктами 3,4 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором поставки, згідно з яким та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
5. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.
5.1. Щодо заявленої до стягнення суми основного боргу.
Як вставлено пунктом 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов'язаний надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2025 року становить 36 383,33 м3 природного газу (436 600,00 м3 : 12 = 36 383,33 м3). Місячна вартість послуги розподілу природного газу становить 76 404,99 грн (36 383,33 х 2,10 = 76 404,99).
За період з квітня 2025 року по липень 2025 року Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» надано послуги з розподілу природного газу для потреб ДП «Зарубинський спиртовий завод» в обсягах 145533,32 м3 (36383,33х4) природного газу на загальну суму 305619,96,02 грн (76404,99х4), що підтверджується актами наданих послуг (№8007 від 30.04.2025 ; №10376 від 31.05.2025 ; №12736 від 30.06.2025 та №15094 від 31.07.2025), які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
При цьому, оплату відповідачем проведено частково в сумі 3595,03 грн, внаслідок чого у ДП «Зарубинський спиртовий завод» виникла заборгованість перед Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за Договором, яка станом на час розгляду спору становить 302024,93 грн. При цьому, слід зазначити, що позивачем помилково вказано, що сума основного боргу складає 302 024,99 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 (зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 30.01.2024 № 199) з 01.02.2024 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,75 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що становить 2,10 грн (з врахуванням ПДВ).
Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
З урахуванням часткової сплати боргу, заборгованість відповідача складає 302 024,93 грн, строк розрахунків за якою настав та яка, станом на час розгляду спору, відповідачем не сплачена, доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем допущено порушення взятих на себе грошових зобов'язань в частині здійснення оплати за розподіл природного газу, а саме лише часткового погашення заборгованості у сумі 3595,03 грн.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Укладаючи договір, сторони погодили всі його істотні умови щодо надання послуг відповідачу з розподілу природного газу, зокрема строки проведення оплати і обсяг відповідальності.
Ураховуючи умови розділу 6 Договору та порушення відповідачем строків проведення оплати за отримані послуги з розподілу природного газу, заявлена до стягнення з відповідача сума боргу ґрунтується на умовах договору.
Таким чином, у Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" виник обов'язок сплатити позивачу 302 024,93 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
З урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з оплати за надані послуги з розподілу природного газу на суму 302 024,93 грн.
При цьому, беручи до уваги, що позивачем суму боргу заявлено в розмірі 302 024,99 грн, проте фактична сума боргу складає 302 024,93 грн, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в сумі 302 024,93 грн як такі що правомірно заявлені та підтверджені матеріалами справи.
5.2. Щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 14 548,82 грн.
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 14548,82 грн, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання (якщо інший строк не встановлений договором).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).
Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 6.6. Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
При цьому, пунктом 8.2. Договору сторони обумовили, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як уже зазначалось, відповідачем проведено частково оплату у сумі 3595,03 грн, тож, станом на 25.08.2025, розмір заборгованості Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" перед Тернопільською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за Договором становить 302024,93 грн.
Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
З огляду на порушення строків оплати та наявності боргу за період, починаючи з 13.05.2025 по 22.08.2025 позивачем проведено нарахування пені, розмір якої становить 14548,82 грн.
Суд перевіривши розрахунок пені за допомогою програми "ips.ligazakon.net/calculator" зазначає, що заявлена сума пені в розмірі 14548,82 грн є правильно нарахованою.
А тому, враховуючи наявність та доведеність прострочення відповідачем оплати за надані послуги з розподілу природного газу, суд приходить до висновку, що нараховані у відповідності до пункту 8.2. договору вимоги про стягнення 14 548,82 грн пені є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
5.3. Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1407,95 грн, суд зазначає таке.
Пунктом 8.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за надані послуги з розподілу природного газу, у зв'язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1407,95 грн, нарахованих, відповідно до вимог статті 625 ЦК України, за період з 13.05.2025 по 22.08.2025.
Судом, перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1407,95 грн є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1692,29 грн, суд зазначає таке.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
У зв'язку з порушення строків оплати за надані послуги з розподілу природного газу, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 1692,29 грн.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та встановивши, що він виконаний правильно, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1692,29 грн є такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
6. Загальний висновок.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статті 86 ГПК України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі підлягають до часткового задоволення в частині стягнення з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - 302 024 грн 93 коп. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг); 14548 грн 82 коп. пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 16 929 грн 29 коп. витрат від інфляційних процесів; 1407 грн 95 коп. 3% річних.
В частині 0 грн 06 коп. основного боргу суд відмовляє в позові.
7. Судові витрати.
Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 5827 від 23.07.2025, сплачено 2 867 грн 56 коп. судового збору.
Також, при поданні Заяви про збільшення позовних вимог позивачем згідно платіжної інструкції № 6311 від 22.08.2025, сплачено 958 грн 53 коп. судового збору та згідно платіжної інструкції №6317 від 25.08.2025 сплачено 10 грн 00 коп. судового збору.
Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А тому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом, визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України, та покласти судові витрати на відповідача - Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод", оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.
З огляду на зазначене, судовий збір в розмірі 3836,09 грн покладається на відповідача - Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод".
Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - в сумі 319 674 грн 05 коп., з яких: 302 024 гривні 99 копійок заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу (основний борг) за період з 01.04.2025 по 31.07.2025; 14 548 гривень 82 копійки пені за несвоєчасні розрахунки за Договором; 1 692 гривні 29 копійок втрат від інфляційних процесів; 1 407 гривень 95 копійок 3 % річних.
3. В частині стягнення 0 грн 06 коп. основного боргу відмовити в позові.
4. Судові витрати в порядку ч.9 ст.129 ГПК України покласти на відповідача.
5. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн 09 коп. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" вул. Шолуденка,1, м. Київ, 04116 в особі Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006, (код ЄДРПОУ 45267535);
Відповідач: Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська область, Тернопільський район, село Зарубинці, (код ЄДРПОУ 00375065).
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення, з урахуванням відпустки та тимчасової непрацездатності судді, складено - 19.01.2026. Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко