вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2297/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 33-Б, прим. 27)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Космо-Консалт» (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 58/1, офіс 10)
про стягнення 747831,90 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р.,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Чубатий О.В.;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Космо-Консалт» про стягнення 747831,90 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 513187,03 грн. основного боргу, 135424,88 грн. додаткових витрат на утримання приміщення, що суборендується, 66067,94 грн. пені, 6453,54 грн. 3% річних, 26698,51 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 28.08.2025 р.
Підготовче засідання відкладалося.
06.08.2025 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» надійшла заява б/н від 06.08.2025 р. (вх. № 10873/25 від 06.08.2025 р.) про вступ у справу представника Чубатого О.В.
11.09.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків б/н від 11.09.2025 р. (вх. № 12571/25 від 11.09.2025 р.), за якою позивач виправляє технічні помилки (описки) за текстом позовної заяви, не зачіпаючи змісту предмету і підстав позову.
12.09.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання відповідачу позовної заяви та додатків до неї поштою б/н від 12.09.2025 р. (вх. № 12615/25 від 12.09.2025 р.).
30.09.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача Чубатого О.В. надійшла заява про вступ у справу як представника б/н від 30.09.2025 р. (вх. № 13431/25 від 30.09.2025 р.).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2025 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2025 р.
Cудове засідання з розгляду справи по суті відкладалося.
21.11.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 21.11.2025 р. (вх. № 16311 від 21.11.2025 р.).
02.12.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 02.12.2025 р. (вх. № 16859/25 від 02.12.2025 р.), за змістом якого останній просить долучити до матеріалів справи докази направлення відповідачу пояснень від 21.11.2025 р.
У судове засідання 11.12.2025 р. з'явився представник позивача, представник відповідача до суду не з'явився. Про час та дату судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.
Слід зазначити, що відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 11.12.2025 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
02.07.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» (далі - ТОВ «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія», позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Космо-Консалт» (далі - ТОВ «Космо-Консалт», відповідач, суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає для здійснення діяльності, передбаченої п. 2.1 договору, у строкове платне користування на умовах, визначених цим договором, нежитлові приміщення (далі - об?єкт суборенди), що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3Б, літера А: приміщення, що суборендується, складається із складських приміщень, загальною площею 1174,46 кв., в т.ч. виокремлене приміщення для персоналу, площею 8,9 кв.м.; нежитлових (офісних) приміщень № 358 та № 359, що розташовані на 3-ому поверсі об?єкта суборенди, площею 48,00 кв. м.; загальна площа приміщень, що суборендується, складає 1222,46 кв.м.
Згідно з п. 1.2 договору опис, найменування та кількість майна, що передається разом з приміщенням, що суборендується, відображено в списку майна, що передається разом з приміщенням, що суборендується.
Орендар користується об?єктом суборенди на підставі договору оренди № 01-04/2023 від 01 квітня 2023 року, укладеного між ТОВ «ХОТ-СТОК» та орендарем (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору суборенди передбачено обов'язок відповідача щомісяця, не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця сплачувати орендарю суборендну плату за відповідний поточний місяць. Суборендар починає сплачувати суборендну плату, визначену в пункті 6.1.1 цього договору, з дати передачі приміщення, що суборендується, суборендарю за актом приймання-передачі.
Згідно з п. 6.1.1 договору розмір щомісячної суборендної плати становить 374537,30 грн., в т.ч. ПДВ, що складає 306,38 грн., в т.ч. ПДВ, за 1 кв.м. нежитлових приміщень.
Пунктом 6.1.2 договору сторони погодили, що суборендар звільняється від сплати суборендної плати на 21 календарний день з дати підписання акту прийому-передачі нежитлових приміщень до даного договору, протягом яких суборендарем будуть проводитися пуско-налагоджувальні роботи обладнання суборендаря.
Згідно із п. 6.4 договору відповідач зобов'язаний на період дії договору (з урахуванням всіх додаткових угод) сплатити орендарю грошові кошти - забезпечення у розмірі щомісячної суборендної плати за користування об'єктом суборенди. Зазначені грошові кошти є забезпеченням належного виконання суборендарем зобов'язань по цьому договору, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об'єкта суборенди орендарю у належному стані та належним чином. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення, у розумінні цього договору, не є суборендною платою чи іншою платою за товари, роботи, послуги.
Відповідно до п. 6.8 договору всі додаткові витрати на утримання приміщення, що суборендується (в тому числі, але не виключно: комунальні послуги (водопостачання (водовідведення (каналізація), постачання електичної енергії, газопостачання, теплопостачання), телефонні та інтернет послуги, охорона, вивезення сміття та інші) не входять до суми суборендної плати та сплачуються суборендарем додатково орендарю на підставі відповідних рахунків (або квитанцій чи інших документів) у порядку, встановленому п. 6.10 цього договору, або безпосередньо постачальникам таких послуг.
Згідно з п. 6.10 договору орендар зобов?язується щомісяця не пізніше кожного 15-го числа місяця, наступного за поточним (звітним) місяцем, виставляти суборендарю відповідні рахунки на компенсацію комунальних та інших послуг, а суборендар зобов?язується щомісяця не пізніше 5 (п?яти) робочих днів з моменту виставлених орендарем та отриманих суборендарем рахунків, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за поточним (звітним) місяцем, оплачувати орендарю такі рахунки або безпосередньо постачальнику таких послуг, у разі підписання окремих договорів з даними організаціями.
02.07.2024 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р., згідно якої було зменшено розмір щомісячної суборендної плати для відповідача до 336176,50 грн., в т.ч. ПДВ, що становило 275,00 грн., в т.ч. ПДВ, за 1 кв.м. нежитлових приміщень, з дати закінчення пільгового періоду щодо сплати суборендної плати, встановленого п. 6.1.2 даного договору, до 30 вересня 2024 року.
12.07.2024 р. позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі об'єкту суборенди.
30.11.2024 р. позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі (повернення), згідно якого відповідач повернув позивачу частину об'єкта суборенди, а саме - виокремлене приміщення для персоналу, площею 8,9 кв.м., нежитлове (офісне) приміщення № 358 та № 359, що розташоване на 3-ому поверсі об?єкта суборенди, площею 48,00 кв. м.
01.12.2024 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р., якою сторони погодили зменшити площу об'єкту суборенди до 1165,56 кв.м. та змінити розмір щомісячної суборендної плати у період з 01 грудня 2024 року до 28 лютого 2025 року до 310094,90 грн., в т.ч. ПДВ, що становило 266,04 грн. в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. нежитлових приміщень.
Відповідно до Акту про пожежу від 13.02.2025 р., складеного РУ ГУ ДСНС у Київській області, 12.02.2025 р. об'єкт суборенди був знищений внаслідок пожежі.
Відповідно до наданих до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 236 від 31.08.2024 р. на суму 328916,12 грн., № 273 від 30.09.2024 р. на суму 338234,09 грн., № 302 від 31.10.2024 р. на суму 339880,00 грн., № 329 від 30.11.2024 р. на суму 379785,40 грн., № 375 від 31.12.2024 р. на суму 311740,67 грн., № 10 від 31.01.2025 р. на суму 317813,24 грн., № 37 від 12.02.2025 р. на суму 133633,12 грн., позивачем було надано відповідачу послуги з суборенди нежитлових приміщень на загальну суму 2150002,64 грн.
Згідно з наданою до справи випискою з рахунку ТОВ «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» в АТ «ОТП БАНК» відповідачем було частково оплачено надані за договором суборенди послуги на суму 1337581,52 грн.
Окрім того, як слідує з позову, додаткові витрати на утримання приміщення, що суборендується, становлять 175544,00 грн., на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 228 від 31.07.2024 р. на суму 1049,00 грн., № 229 від 31.07.2024 р. на суму 756,22 грн., № 249 від 31.08.2024 р. на суму 7062,38 грн., № 250 від 31.08.2024 р. на суму 2508,90 грн., № 285 від 30.09.2024 р. на суму 300,00 грн., № 286 від 30.09.2024 р. на суму 5981,76 грн., № 287 від 30.09.2025 р. на суму 2690,98 грн., № 310 від 31.10.2024 р. на суму 300,00 грн., № 311 від 31.10.2024 р. на суму 13121,28, № 340 від 30.11.2024 р. на суму 300,00 грн., № 341 від 30.11.2024 р. на суму 13121,28 грн., № 342 від 30.11.2024 р. на суму 1717,98 грн., № 380 від 31.12.2024 р. на суму 62241,48 грн., № 381 від 31.12.2024 р. на суму 12249,76 грн., № 382 від 31.12.2024 р. на суму 600,00 грн., № 21 від 31.01.2025 р. на суму 42250,64 грн., № 24 від 31.01.2025 р. на суму 700,00 грн., № 57 від 28.02.2025 р. на суму 17383,00 грн. Водночас, згідно з випискою з рахунку ТОВ «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» в АТ «ОТП БАНК» відповідачем було частково оплачено додаткові витрати на утримання приміщення, що суборендується, на суму 49779,78 грн.
Оскільки відповідач як суборендар, за твердженням позивача, має несплачену заборгованість перед останнім за договором суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р., у тому числі - 513187,03 грн. основного боргу та 135424,88 грн. додаткових витрат на утримання приміщення, що суборендується, орендар і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Як слідує з матеріалів справи, за наданими позивачем доказами заборгованість суборендаря за договором суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р. становить, зокрема, 513187,03 грн. суборендних платежів.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту погашення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 02-07/2024 від 02.07.2024 р., яка включає в себе плату за суборенду, суду не надав.
Отже, за висновком суду, вимога позивача про стягнення з відповідача 513187,03 грн. основного боргу, є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 135424,88 грн. додаткових витрат на утримання приміщення, що суборендується, суд зазначає таке.
Так, позивач вказує, що відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи, додаткові витрати на утримання приміщення, що суборендується, становлять 175544,00 грн.
Як зазначалося вище, згідно з п. 6.8 договору суборенди всі додаткові витрати на утримання приміщення, що суборендується (в тому числі, але не виключно: комунальні послуги (водопостачання (водовідведення (каналізація), постачання електичної енергії, газопостачання, теплопостачання), телефонні та інтернет послуги, охорона, вивезення сміття та інші) не входять до суми суборендної плати та сплачуються суборендарем додатково орендарю на підставі відповідних рахунків (або квитанцій чи інших документів) у порядку, встановленому п. 6.10 цього договору, або безпосередньо постачальникам таких послуг.
Відповідно до п. 6.10 договору орендар зобов?язується щомісяця не пізніше кожного 15-го числа місяця, наступного за поточним (звітним) місяцем, виставляти суборендарю відповідні рахунки на компенсацію комунальних та інших послуг, а суборендар зобов?язується щомісяця не пізніше 5 (п?яти) робочих днів з моменту виставлених орендарем та отриманих суборендарем рахунків, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за поточним (звітним) місяцем, оплачувати орендарю такі рахунки або безпосередньо постачальнику таких послуг, у разі підписання окремих договорів з даними організаціями.
Суд констатує, що будь-яких рахунків, про які йдеться п. 6.10 договору як про підставу для оплати суборендарем вартості компенсації комунальних послуг, до матеріалів справи не надано.
Натомість, до справи позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), у тому числі - щодо комунальних послуг, частину з яких підписано тільки з боку позивача і не підписано з боку ТОВ "Космо-Консалт".
Інших доказів узгодження сторонами складу та вартості комунальних послуг, які мали компенсуватися суборендарям орендареві, до матеріалів справи не надано.
З урахуванням наведеного, за наслідком дослідження наданих до справи актів та банківської виписки з рахунку позивачем щодо здійснених відповідачем часткових оплат за договором суборенди, суд дійшов висновку, що не сплаченою суборендарем на користь орендаря є компенсація комунальних послуг в сумі 125764,22 грн.
Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, заборгованість відповідача за додаткові витрати на утримання приміщення, що суборендується, становить 125764,22 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Відповідно, вимога позивача в частині стягнення додаткових витрат на утримання приміщення у вигляді компенсації комунальних послуг підлягає частковому задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 66067,94 грн. пені.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правоввідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.1 договору за кожен день прострочення суборендарем платежів, покладених на нього цим договором, суборендар, на вимогу орендодавця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 66067,94 грн., нарахованій за період з 13.02.2025 р. по 15.07.2025 р. на суму заборгованості у розмірі 513187,03 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним, сумою пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, є 66067,56 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 66067,56 грн.
Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6453,54 грн. 3% річних та 26698,51 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 13.02.2025 р. по 15.07.2025 р. на суму заборгованості у розмірі 513187,03 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він є арифметично невірним, і за розрахунком суду становить 6453,50 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме - в сумі 6453,50 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що останній є обгрунтованим та арифметично вірним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Космо-Консалт» (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 58/1, офіс 10, код 41794611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Олійно-Жирова Компанія» (01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 33-Б, прим. 27, код 31983539) 513187 (п'ятсот тринадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 03 коп. заборгованості, 125764 (сто двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 22 коп. компенсації комунальних послуг, 66067 (шістдесят шість тисяч шістдесят сім) грн. 56 коп. пені, 26698 (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 6453 (шість тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 50 коп. 3% річних та 8858 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 22.01.2026 р.
Суддя В.М. Бабкіна