Справа № 465/10310/25
Провадження № 2-з/466/21/26
20 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баєвої О.І.
при секретарі Комарницької В.-М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про забезпечення позову у справі за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення частки в спільному майні подружжя та визнання договору відчуження нечинним,-
на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява від приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначає, що ним подано позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо визначення частки в спільному майні подружжя та визнання договору відчуження нечинним (фраудаторним) зокрема:
1. Визнати недійсним Договір від 08.11.2024 року № 4641/2024/4987097 продажу транспортного засобу марки BMW, модель 528i, 2012 року, об'єм двигуна 1997 см. куб., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування Договору від 05.03.2025 року №4649/2025/86939 продажу транспортного засобу марки BMW, модель 528i, 2012 року, об'єм двигуна 1997 см. куб., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , укладеному між ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та поновлення становища що існувало до укладення оспорюваного договору - поновлення права власності та реєстрації транспортного засобу марки BMW, модель 528i, 2012 року, об'єм двигуна 1997 см. куб., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 за ОСОБА_1 .
2. Визначити за ОСОБА_2 1/2 частки права власності в спільному майні подружжя, а саме у транспортному засобі: марка, AUDI, модель A6, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 , 2012 року випуску, тип - ЛЕГКОВИЙ , колір СІРИЙ.
3. Звернути стягнення на транспортний засіб марки BMW, модель 528i, 2012 року, об'єм двигуна 1997 см. куб., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , в частині належній на праві власності ОСОБА_2 із подальшою виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації у сумі 50% від коштів, отриманих після реалізації майна на проведених прилюдних торгах.
Також зазначає, що порушення законних прав та інтересів позивача полягає у наявності значної суми заборгованості, яка підтверджується наявністю на виконанні виконавчого листа № 444/764/23, що виданий 02.07.2025 року Жовківським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики № Л031220-3 від 03.12.2020 року з урахуванням Додаткової угоди до договору позики від 02.09.2022 року в сумі 233825,40 грн, судового збору в розмірі 2338, 25 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Заявник стверджує, що підставою для звернення з позовом з даним позовом є те, що саме на час існування заборгованості та розгляді справи про її стягнення в суді, було здійснено відчуження нерухомого майна з метою унеможливлення в подальшому погашення за його рахунок грошової заборгованості перед кредитором та невиконання взятих на себе зобов'язань. Відтак, просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб для унеможливлення його повторного відчуження.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зауважує, що метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду)та допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Разом з тим, наявність поданого позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
При цьому, враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.
Одночасно з цим, доказів, які підтверджують обґрунтований ризик того, що майно буде згодом відчужене відповідачем матеріали справи також не містять.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відтак, заявник не обґрунтував належним чином необхідність вжиття вказаного заходу забезпечення позову і не зазначив причини, що можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того суд вважає, що накладення арешту на вказаний транспортний засіб не буде відповідати принципу справедливості по відношенню до добросовісного набувача такого транспортного засобу, а буде втручанням в охоронюване державою право власності володільця, який на законних підставах набув таке право.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 81, 149-153 ЦПК України, суд
в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про забезпечення позову у справі за позовною заявою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення частки в спільному майні подружжя та визнання договору відчуження нечинним - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О. І. Баєва