справа №761/48107/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/1394/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №72024001410000020 від 14 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною першою статті 388 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №72024001410000020 від 14 серпня 2024 року про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Агротермінал Логістік» (ЄДРПОУ 39296647), та передачу його в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора у повному обсязі.
Уважає оскаржувану ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що слідчим суддею не надано об'єктивну оцінку фактичним обставинам справи.
Вказує, що службовими особами АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та іншими невстановленими особами вживаються заходи щодо отримання контролю над морським перевантажувально-складським комплексом шляхом викупу права вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Боріваж» з метою здійснення управління активом через корпоративні права ТОВ «Агротермінал Логістік».
Таким чином, об'єкт нерухомого майна - морський перевантажувально-складський комплекс разом з усіма його складовими частинами та рухомим майном сукупною ринковою приблизною вартістю 5,5 млрд грн внаслідок вказаних дій втрачає свою економічну вартість.
На переконання прокурора, невжиття заходів по арешту коштів і видаткових операцій призведе до остаточного заволодіння державним майном особами, причетними до злочинної діяльності, втрати речових доказів та унеможливить відшкодування спричинених державі збитків і застосування спеціальної конфіскації.
15 січня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Термінал Боріваж», в яких останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити в силі оскаржувану ухвалу.
Вказує, що клопотання про арешт майна необґрунтоване та безпідставне, до нього не долучено доказів необхідності накладення повторного арешту на вказаний актив та передання його в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що свідчить про законність оскаржуваної ухвали.
Зазначає, що ТОВ «Термінал «Боріваж» на сьогоднішній день є володільцем майна, на яке було накладено арешт та порядок зберігання якого визначено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року у справі №761/8563/25, оскільки орендує його у ТОВ «Агротермінал Логістік» на підставі договору оренди.
Звертає увагу суду на те, що ТОВ «Термінал «Боріваж», експлуатуючи єдиний цілісний майновий комплекс за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район) селищна рада Новобілярська, комплекс будівель і споруд №5 - морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, не тільки зберігає його економічну вартість, а й завдяки такій експлуатації забезпечує Україні можливість експорту зерна навіть в умовах війни та отримання значних надходжень до державного бюджету України.
Посилається на те, що з огляду на ефективне управління ТОВ «Термінал «Боріваж» єдиним цілісним майновим комплексом за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район) селищна рада Новобілярська, комплекс будівель і споруд №5, у порушення абзацу 7 частини шостої статті 100 КПК України, прокурором не обґрунтовано належним чином існування підстав для передачі майна в управління АРМА та мети, яку має намір досягти сторона обвинувачення такою передачею.
Також, всупереч положенням абзацу 7 частини шостої статті 100 КПК України, матеріали, долучені до клопотання, не містять доказів, що орган досудового розслідування або прокурор з'ясували питання щодо згоди власника майна про передачу майна в управління АРМА, оскільки за приписами вказаної норми процесуального закону, ініціювання такого клопотання може мати місце лише після відмови власника майна надати письмову згоду на таку передачу. Не містить клопотання і доказів щодо існування фактів прямого або опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно будь-яких осіб, або спроб несанкціонованого користування цим майном.
Вказує, що прокурором не доведено наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, що є необхідним для можливості застосування обраного заходу забезпечення кримінального провадження (зокрема, заборони користування майном) згідно з абзацом 2 частини першої, частини одинадцятої статті 170 КПК України.
Наголошує, що прокурор просить застосувати такий спосіб арешту майна, який призведе до повного зупинення правомірної підприємницької діяльності ТОВ «Термінал «Боріваж» та суттєво позначиться на інтересах інших осіб, зокрема, АТ КБ «Приватбанк», в заставі у якого перебувають корпоративні права власника цього майна - ТОВ «Агротермінал Логістік».
На переконання представника, доводи прокурора не містять належного обґрунтування, яким чином повторний арешт майна із забороною розпоряджатися та користуватися цим майном, за наявності діючого арешту даного майна із забороною його відчуження, сприятиме повному та неупередженому розслідуванню кримінального провадження відповідно до норм статті 2, частини другої статті 170 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити, представників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001410000020 від 14 серпня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною першою статті 388 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що службові особи ТОВ «Боріваж», діючи за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Агротермінал Логістик», ПАТ КБ «Приватбанк» та іншими невстановленими особами, у 2016 році вчинили незаконні дії щодо заставленого майна - морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів, що перебувало у заставі Національного банку України згідно з іпотечним договором.
Також органом досудового розслідуванням досліджуються обставини ухилення службовими особами ТОВ «Термінал Боріваж» за попередньою змовою з службовими особами ТДВ СК «Прем'єр Гарант», ПАТ «Промислово Страховий Альянс», ТОВ «ФК Фрейзер», ТОВ «Зелена Долина Полісся», ТОВ «Корн Карго», AT «ОПЗ» та іншими невстановленими особами упродовж 2022-2024 років від сплати податків, що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до ненадходження до державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що службові особи ТОВ «Боріваж», використовуючи службове становище, діючи за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Термінал «Боріваж», в умовах воєнного стану, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах.
Окрім зазначеного встановлено, що службові особи AT КБ «Приватбанк», зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої юридичної особи - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненням боргів», всупереч інтересам юридичної особи, вчинили закінчений замах, направлений на реалізації права вимоги до ТОВ «Боріваж» шляхом проведення безконкурентного аукціону з продажу такого права за кредитними договорами ТОВ «Боріваж», тобто виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не закінчено з причин, які не залежали від їх волі.
Так, 28 грудня 2006 року між ТОВ «Боріваж» та AT КБ «Приватбанк» (далі - Банк) укладено кредитний договір №Б038Г/С, відповідно до якого Банк зобов'язується надати кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії на суму 152 млн грн.
У подальшому, між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та AT КБ «Приватбанк» 05 квітня 2016 року укладено договір страхування кредитів №16/04/05-01 К (зазначена обставина дозволить у подальшому ПрАТ «СК «Інгосстрах» виступити як кредитор).
Відповідно до умов договору страхування ПрАТ СК «Інгосстрах» зобов'язується у разі настання страхового випадку відшкодувати AT КБ «Приватбанк» завдані збитки у межах страхової суми внаслідок невиконання (або неналежного виконання) ТОВ «Боріваж» своїх обов'язків, передбачених кредитним договором від 28 грудня 2006 року №Б038Г/С.
У свою чергу, заборгованість ТОВ «Боріваж» перед AT КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 28 грудня 2006 року №Б038Г/С відсутня у зв'язку з виплатою ПрАТ СК «Інгосстрах» на користь Банку страхового відшкодування у межах страхової суми, визначеної в договорі страхування кредитів від 05 квітня 2016 року №16/04/05-01 К.
Надалі, 20 квітня 2016 року укладено Договір про внесення змін до кредитного договору від 28 грудня 2006 року №БО38Г/С, відповідно до якого ліміт Договору збільшений до 300 млн грн з цільовим призначенням - поповнення обігових коштів, а також передплата на ТОВ «Велес» та ТОВ «Сонго».
У свою чергу майно морського перевантажувально-складського комплексу, яке перебувало на балансі ТОВ «Боріваж» відповідно до іпотечного договору від 08 грудня 2014 року №121, укладеного між Національним банком України (далі - НБУ) та ТОВ «Боріваж», значиться як застава. Зазначений іпотечний договір випливає з кредитного договору від 05 грудня 2014 року №120 між НБУ та Банком (стабілізаційний кредит у розмірі 3,64 млрд грн), за яким для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Боріваж» надав у заставу належне майно, загальною вартістю предмета іпотеки у 5,5 млрд грн.
Крім цього, 04 серпня 2016 року між НБУ та ТОВ «Боріваж» укладено додатковий договір №1, відповідно до якого останнє має право відчужувати, передавати в оренду, іпотеку чи користування предмет іпотеки тільки за письмовою згодою НБУ.
У подальшому, 26 серпня 2016 року між НБУ, ТОВ «Боріваж» та AT КБ «Приватбанк» укладено додатковий договір №2, яким виключається з опису майна іпотеки додаток №1 (морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів) та зобов'язано наступного Іпотекодавця прийняти всі договірні зобов'язання попереднього Іпотекодавця.
У свою чергу, НБУ 22 вересня 2016 року листом №41-0005/79479 надав згоду на передачу майна морського перевантажувально-складського комплексу, що перебувало в іпотеці та заставі НБУ (згідно з іпотечним договором від 08 грудня 2014 року №121), як внеску ТОВ «Боріваж» загальною вартістю 224 119 528 грн до статутного капіталу ТОВ «Агротермінал Логістик».
Водночас, службовими особами ТОВ «Боріваж» з метою виведення морського перевантажувально-складського комплексу з-під можливого стягнення AT КБ «Приватбанк» та НБУ 26 вересня 2016 року ініційовано загальні збори учасників товариства, на якому прийнято рішення про придбання частки 99% у статутному капіталі ТОВ «Агротермінал Логістік». Як внесок до статутного капіталу прийнято рішення про передачу нерухомого та рухомого майна ТОВ «Боріваж» (загальною вартістю об'єкта 224 119 528 грн).
За вказаних обставин, службові особи зазначених товариств, розуміючи тяжкий фінансово-економічний стан підприємства, об'ємну кредитну базу втілили ірраціональну схему передачі ліквідного майна, укладали між собою та пов'язаними з ними товариствами завідомо невигідні договори з метою заволодіння активом товариства.
Уникнути викриття планувалось за рахунок доведення товариств до банкрутства та подальшої ліквідації та здійснення контролю проведення вказаних процедур шляхом введення штучно створених кредиторів. Вказані дії фактично унеможливили контроль зі сторони Банку над процедурою банкрутства.
НБУ 21 серпня 2017 року звернувся до ТОВ «Агротермінал Логістик» (на балансі якого обліковується іпотечне майно) з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2014 року №120 у зв'язку з невиконанням AT КБ «Приватбанк» зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла прострочка на суму 2,78 млрд грн. Реалізуючи своє право на виконання за AT КБ «Приватбанк» зобов'язань за кредитним договором №120 з метою припинення іпотеки та недопущення в майбутньому звернення стягнення на своє майно ТОВ «Агротермінал Логістік» розпочав погашення основної заборгованості AT КБ «Приватбанк» перед НБУ за кредитним договором №120 від 05 грудня 2014 року.
Згодом, 02 квітня 2018 року між ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Боріваж» укладено Договір оренди №02/04-18, об'єктом оренди якого є морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом (у кількості 52 одиниці на загальну суму 221 млн грн, Додаток №1 до Договору оренди), а також рухоме майно (у кількості 1 650 одиниць на загальну суму 2,13 млн грн, Додаток № 2 до Договору оренди) та транспортні засоби (в кількості 10 одиниць на загальну суму 326 тис. грн, Додаток № 3 до Договору оренди).
Крім того, AT КБ «Приватбанк» є заставодержателем за Договором застави від 27 жовтня 2016 року №DNHSLOK271016/DZ, укладеним з ТОВ «Боріваж», відповідно до якого в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Боріваж» перед AT КБ «Приватбанк» за Кредитним договором від 13 грудня 2016 року №DNHSLON06941 AT КБ «Приватбанк» передано в заставу належну ТОВ «Боріваж» частку у статутному фонді ТОВ «Агротермінал Логістік» у розмірі 99%.
AT КБ «Приватбанк» з 03 жовтня 2023 року є кредитором у справі №904/1926/23, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2023 року у справі №904/1926/23 визнано грошові вимоги AT КБ «Приватбанк» до ТОВ «Боріваж» у розмірі 5 368,00 грн (1 черга задоволення), 250 606 983,59 грн (4 черга задоволення з правом вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), 248 857 753,74 грн (4 черга задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів), 76 113 991,90 грн (6 черга задоволення). Окремо внесені до реєстру грошові вимоги 4 429 813 536,15 грн, як забезпечені заставою майна.
На даний час морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом фактично перебуває у розпорядженні ТОВ «Термінал Боріваж». За вказаних обставин службові особи ТОВ «Термінал Боріваж» у змові зі службовими особами ТОВ «Боріваж», ТОВ «Агротермінал Логістік», ПрАТ «СК «Інгосстрах», колишніми високопосадовцями AT КБ «Приватбанк» та іншими невстановленими особами намагаються створити штучну заборгованість останнього для встановлення контролю над нерухомим майном морського перевантажувально-складського комплексу.
Задля протиправного утримання майна у власних цілях службовими особами ТОВ «Термінал Боріваж», ТОВ «Агротермінал Логістік» створюється штучна заборгованість останнього. Згідно з іпотечним договором від 02 серпня 2024 року №4265 ТОВ «Агротермінал Логістік» надав у заставу належне майно ТОВ «Термінал Боріваж», строк виконання зобов'язання за яким 14 серпня 2024 року (розмір основного зобов'язання складав: 200 000 000 грн, втім предметом іпотеки є морський перевантажувально-складський комплекс з заставною вартістю 5,5 млрд грн).
Крім того, 19 квітня 2023 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2023 року прийнято до розгляду заяву ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Боріваж». Ухвалою зазначеного суду від 24 квітня 2023 року у справі №904/1926/23 відкрито провадження у справі про банкрутство.
У свою чергу, службові особи ТОВ «Боріваж», ТОВ «Агротермінал Логістік» та ПрАТ «СК «Інгосстрах» за допомогою конкурсних голосів, штучно збільшених у десятки разів фраудаторними договорами, та за повним сприянням пов'язаного з ними арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_10 здійснюють повний контроль над процедурою банкрутства.
Також, 10 квітня 2025 року ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 квітня 2025 року відкрито провадження у справі №910/11034/24 про банкрутство ТОВ «Агротермінал Логістік», що ініційовано Адвокатським об'єднанням «Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми «Династія».
За вказаних обставин, ТОВ «Боріваж» та ТОВ «Агротермінал Логістік» перебувають у штучно створених процедурах банкрутства, зокрема, фінансова допомога ТОВ «Термінал «Боріваж» для ТОВ «Агротермінал Логістік» забезпечена іпотекою, що створює пріоритетність задоволення вимог ТОВ «Термінал «Боріваж» у межах ліквідаційної маси за рахунок активу - морського перевантажувально-складського комплексу.
Дії службових осіб ТОВ «Боріваж», ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Термінал «Боріваж» свідчать про планомірну юридичну підготовку до виведення активу з-під дії зобов'язань перед AT КБ «Приватбанк», а також свідоме структурування боргових та майнових відносин з метою збереження контролю над морським перевантажувально-складським комплексом.
У свою чергу, з метою отримання грошових коштів на погашення вказаної вище заборгованості AT КБ «Приватбанк» 16 серпня 2024 року оголосило про проведення відкритого аукціону з продажу права вимоги по кредитним договорам на платформі ДП «СЕТАМ» із заявленою стартовою ціною лоту - 3 427 605 761,09 грн. У подальшому службовими особами AT КБ «Приватбанк» стартову ціну лоту знижено до 2 000 007 961,56 грн.
Надалі, 23 грудня 2024 року на платформі аукціону оголошено про переможця з визначеною ціною продажу активу у розмірі 2 000 007 961,56 грн.
Встановлено, що переможцем аукціону є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненням боргів», яке внесло гарантійний внесок на рахунок ДП «СЕТАМ» у розмірі 200 млн грн.
У свою чергу встановлено, що службові особи з чиста топ-менеджменту AT КБ «Приватбанк» вступили у змову з представниками ФПГ «ТАС», та з метою отримання неправомірної вигоди створили сприятливі умови для безконкурентної можливості викупу права вимоги AT КБ «Приватбанк» до ТОВ «Боріваж» наступному суб'єкту господарювання: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненням боргів».
Враховуючи той факт, що до проведення аукціону допущено лише одного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненням боргів» та те, що при умові проведення аукціону без лобіювання інтересів вказаного суб'єкта можливо провести аукціон за участі інших учасників, то у такому випадку ціна лоту перевищувала б заявлену вартість з моменту оголошення аукціону.
Таким чином, зазначені протиправні дії службових осіб ТОВ «Боріваж», ТОВ «Агротермінал Логістік» та ТОВ «Термінал Боріваж» відносно морського перевантажувально-складського комплексу, які направлені на доведення товариств до банкрутства та подальшої їх ліквідації, здійснення контролю за проведенням зазначених процедур шляхом введення штучно створених кредиторів, прямо свідчать про відчуження майна та створення умов для отримання контролю над ним.
Поряд з цим, службовими особами AT КБ «Приватбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з поверненням боргів» та іншими невстановленими особами вживаються заходи щодо отримання контролю над морським перевантажувально-складським комплексом шляхом викупу права вимоги AT КБ «Приватбанк» до ТОВ «Боріваж» з метою здійснення управління активом через корпоративні права ТОВ «Агротермінал Логістік».
Таким чином, об'єкт нерухомого майна - морський перевантажувально-складський комплекс разом з усіма його складовими частинами та рухомим майном сукупною ринковою приблизною вартістю 5,5 млрд грн внаслідок вищеописаних дій втрачає свою економічну вартість.
Постановою детектива від 05 листопада 2025 року майно ТОВ «Агротермінал Логістік» (код ЄДРПОУ 39296647) - нерухоме майно, що входить до складу єдиного цілісного майнового комплексу за адресою: Одеська область, Лиманський район (Комінтернівський район) селищна рада Новобілярська, комплекс будівель і споруд № 5 (кадастрові номери земельних ділянок місця розташування: 5122755400:01:002:0001; 5122755400:01:002:0002;
5122755400:02:001:0281), а саме: морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом, що складається з адміністративно-побутового корпусу загальною площею 736,5 кв. м, А; прибудови загальною площею 48,4 кв.м, А1; прибудови загальною площею 49,2 кв. м, А2; вагової №1 загальною площею 14,6 кв. м, Б; вагової ж/д транспорту загальною площею 14,6 кв. м, В; трансформаторної загальною площею 18.0 кв. м, Г; розподільчого пункту № 1 загальною площею 54,0 кв. м, Д; блоку для зберігання проб загальною площею 46,1 кв. м, Е; підсобної будівлі загальною площею 15 кв. м, еі; підсобної будівлі загальною площею 15 кв. м, е2; підсобної будівлі загальною площею 15 кв. м, еЗ; станції розвантаження вагонів загальною площею 1456,7 кв. м, Ж; прибудовою загальною площею 17,3 кв. м, ж; станції розвантаження автомобілів № 1 загальною площею 478,7 кв. м, И; станції розвантаження автомобілів № 1 загальною площею 187,2 кв. м, пд И; прибудови загальною площею 26,4 кв. м, и; галереї загальною площею 68,6 кв. м, иі; перезавантажувальної станції № 2 загальною площею 83,2 кв. м, К; перезавантажувальної станції № 2 загальною площею 83,2 кв. м, пд К; станції розвантаження автомобілів № 2 загальною площею 478,7 кв. м, Л; станції розвантаження автомобілів № 2 загальною площею 190,9 кв. м, пд Л; галереї загальною площею 18,3 кв. м, л; галереї загальною площею 80,4 кв. м, лі; прибудови загальною площею 24,6 кв. м, л2; зовнішньої етажерки загальною площею 161,3 кв. м, М; зовнішньої етажерки загальною площею 161,3 кв. м, пд М; зерносховища силосного типу загальною площею 43,6 кв. м, Н; зерносховища силосного типу загальною площею 46,8 кв. м, НІ; зерносховища силосного типу загальною площею 428,2 кв. м, н; зерносховища силосного типу загальною площею 428,2 кв. м, ні; зерносховища силосного типу загальною площею 43,6 кв. м, 2Н; зерносховища силосного типу загальною площею 46,8 кв. м, 2Н1; зерносховища силосного типу загальною площею 428,2 кв. м, 2н; зерносховища силосного типу загальною площею 428,2 кв. м, 2н1; зерносховища силосного типу загальною площею 9424 кв. м, ХХІ-ХХХХ; перезавантажувальної станції № 5 загальною площею 30,4 кв.м, О; перезавантажувальної станції № 5 загальною площею 20,0 кв. м, пд О; розподільчого пункту № 2 загальною площею 94,7 кв. м, П; трансформаторної загальною площею 113,2 кв. м, Р; насосної загальною площею 22,7 кв. м, С; насосної загальною площею 22,7 кв. м, пд С; будівлі для технічного змінного персоналу загальною площею 139,9 кв. м, Т; мансарди загальною площею 128,5 кв. м, Мне Т; ремонтно-механічної майстерні загальною площею 323,6 кв. м, У; ремонтно-механічної майстерні загальною площею 74,2 кв. м, У1; складу матеріалів загальною площею 569,2 кв. м, Ф; прохідної загальною площею 14,8 кв. м, X; контрольно-пропускного пункту загальною площею 35,2 кв. м, Ц; трансформаторної загальною площею 24,0 кв. м, Ч; розподільчого пункту № 5 загальною площею 67,0 кв. м, Ш; вагової № 2 загальною площею 14,8 кв. м, Щ; ваг, І; ж/д колій, II; галереї №1, III; перезавантажувальної станції № 1, IV; галереї № 2, V; галереї № З, VI; галереї № 4, VII; перезавантажувальної станції № З, VIII; галереї № 5, IX, вимощення загальною площею 41703,8 кв. м, X; пандусу загальною площею 600,5 кв. м, XI; пандусу загальною площею 755,9 кв. м, XII; блоку сушки вологого зерна, XIII; бункера відходів, XIV, пожежного водосховища, XV; ємкості для зберігання зливових вод, XVI; насосної каналізаційної станції, XVII; ваг, XVIII; причальної галереї, XIX; причалу загальною площею 5274,0 кв. м, XX; огорожі загальною площею 7525 кв. м, № 1, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
18 листопада 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 щодо арешту майна у кримінальному провадженні №72024001410000020 від 14 серпня 2024 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною першою статті 388 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №72024001410000020 від 14 серпня 2024 року про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Агротермінал Логістік» (ЄДРПОУ 39296647), та передачу його в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - залишено без задоволення.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
За змістом пункту 7 частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статі 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина п'ята статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно абзацу 7 частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Відповідно до частини сьомої статті 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закону) передбачено, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з організація здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
Частиною першою статті 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
За змістом частини першої статті 19 Закону, Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.
Вимогами частини другої статті 21 Закону передбачено, що активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Обґрунтовуючи у клопотанні підстави для накладення арешту на вказане нерухоме майно прокурор просив з метою забезпечення збереження таких доказів накласти на вищезазначене майно арешт та передати його в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Окрім того, вказував, що службовими особами АТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та іншими невстановленими особами вживаються заходи щодо отримання контролю над морським перевантажувально-складським комплексом шляхом викупу права вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Боріваж» з метою здійснення управління активом через корпоративні права ТОВ «Агротермінал Логістік».
Разом з тим, як убачається зі змісту клопотання прокурора про арешт майна, матеріалів кримінального провадження, які долучені на обґрунтування клопотання в рамках кримінального провадження №72024001410000020 від 14 серпня 2024 року, матеріалами, наданими представниками товариств, підтверджується проходження усіх правочинів, зазначених у фабулі кримінального провадження, податкового контролю, за результатами якого податкові зобов'язання виконані. Це виключає можливість розглядати податкові аспекти як самостійну підставу для арешту майна.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що на зазначене майно вже накладено арешти, які є чинними та забезпечують збереження активу, а саме: ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року у справі №761/7350/25 - шляхом заборони відчуження та розпорядження майном; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2024 року у справі №904/1926/23 - арешт морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом.
При цьому, ухвалою від 31 жовтня 2025 року у справі №761/42421/25 скасовано арешт вказаного майна та передачу його в управління АРМА, накладені ухвалою від 06 березня 2025 року у справі №761/8563/25. За апеляційною скаргою прокурора на зазначену ухвалу у відкритті апеляційного провадження відмовлено, що підтверджує остаточність відповідного судового рішення.
Незважаючи на вказане, після постановлення ухвали від 31 жовтня 2025 року прокурором подано ідентичні за змістом клопотання про накладення арешту на той самий об'єкт майна з передачею його в управління АРМА, що свідчить не про наявність нових обставин, а про фактичне дублювання процесуальних дій, спрямованих на досягнення результату, у якому судом вже було відмовлено.
Згідно з принципом res judicata та статтею 9 КПК України (законність), повторне звернення з ідентичним за змістом клопотанням без наведення нових фактичних обставин, які не були відомі раніше, є нічим іншим як спробою перегляду судового рішення в непередбачений законом спосіб.
За таких обставин слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що подання декількох однотипних клопотань, за відсутності нових даних, суперечить засадам кримінального провадження, визначеним статтями 2, 7, 8, 9 КПК України.
При цьому, з наданих представниками товариств документів вбачається, що фактична експлуатація морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів з причалом здійснюється на законних підставах, підтверджується договором оренди та відповідними дозвільними документами, при цьому діяльність підприємства забезпечує безперервність експорту зернових культур, що має істотне значення для економічної стабільності держави в умовах воєнного стану.
Крім того, прокурором під час розгляду клопотання не надано конкретних доводів та доказів того, що передача нерухомого майна до АРМА є необхідною для збереження арештованого майна та ефективного управління ним, а також що існують ризики його знищення, втрати, псування чи зменшення вартості, як і не доведено, що таке майно набуте неправомірно.
Водночас, слідчим суддею встановлено, що згідно з договором оренди нерухомого та рухомого майна від 01 серпня 2024 року ТОВ «Термінал «Боріваж» орендує в порядку та на умовах, визначених договором, у ТОВ «Агротермінал Логістік»: морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів із причалом, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Одеський район, Новобілярська селищна рада, комплекс будівель і споруд № 5, а також рухоме майно та транспортні засоби. Об'єкт оренди надається для здійснення господарської діяльності портового оператора з експлуатації морського терміналу, включно з причалом № 34, та для здійснення іншої статутної діяльності.
У свою чергу, ТОВ «Термінал «Боріваж» є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є транспортне оброблення вантажів. На підставі відповідного договору оренди нерухомого та рухомого майна ТОВ «Термінал «Боріваж» експлуатує морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів із причалом №34 в порту «Південний» (Одеська область), що підтверджується свідоцтвом про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації №СП-25-105-4-32-22 від 16 червня 2022 року.
Згідно з листом Адміністрації морського порту «Південний» від 02 січня 2025 року ТОВ «Термінал «Боріваж» за 11 місяців 2024 року перевантажило 1,996 млн тон зернових вантажів, що склало 14,6% загального обсягу перевантаження всіх портових операторів порту «Південний».
Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 16 червня 2023 року ТОВ «Термінал «Боріваж» визначено критично важливим для функціонування економіки України в галузі транспорту та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Наказами Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 23 травня 2024 року та від 18 січня 2025 року статус критично важливого для функціонування економіки України в галузі транспорту та забезпечення життєдіяльності населення ТОВ «Термінал «Боріваж» підтверджено.
Вказане свідчить про те, що ТОВ «Термінал «Боріваж» має необхідний персонал, який обслуговує морський перевантажувально-складський комплекс зернових вантажів з причалом у порту «Південний», а також досвід управління таким майном, що забезпечує можливість належного збереження та ефективного управління ним.
Таким чином, під час розгляду клопотання прокурором не надано достатніх доказів того, що ТОВ «Термінал «Боріваж» здійснює управління активами неефективно, не забезпечує збереження їх вартості, не проводить заходи щодо прибутковості майна, або що існує приховування, пошкодження, псування, унеможливлення використання, зникнення чи втрата майна.
Крім того, встановлено, що у межах зазначеного кримінального провадження жодній особі про підозру не повідомлено, у зв'язку з чим на цій стадії кримінального провадження відсутні правові підстави вважати обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності накладення арешту на майно з метою його можливої конфіскації у дохід держави, про що правильно зазначено слідчим суддею.
Отже, вказане з достатньою повнотою свідчить про недоведеність прокурором, що майно, на яке ініціюється накладення арешту, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди його вчинення, набуте кримінально протиправним шляхом або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 15, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною першою статті 388 КК України, не містять відомостей, даних та обґрунтованих правових підстав, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт указаного у клопотанні майна, не доведено розумність та співмірність обмеження права володіння у даному кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог статті 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Крім того, звертаючись з клопотанням про накладення арешту на вказане нерухоме майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи володільця такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора не спростовують правильність висновків слідчого судді щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно, оскільки матеріали судової справи не містять жодних відомостей, даних та обґрунтованих правових підстав, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт указаного в клопотанні майна у спосіб, який просить прокурор.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Інші доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4