справа №761/48517/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/1367/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №22025000000000846 від 23 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено частково.
Накладено арешт із забороною на відчуження, розпорядження, користування на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а саме у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями;
- мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями;
- MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору;
- MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані;
- блокнот коричневого кольору з написом «Україна», що містить рукописні написи;
- ключ з написом «Euro Locks» 26516, 114;
- заява на видачу кредиту за кредитним договором №260525-КЛВ від 26.05.2025 на 1 арк.;
- реєстри платіжних документів від 09.07.2025 та 10.07.2025 з рахунку ТОВ «Джіа» на 2 арк.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою представник ОСОБА_7 в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині накладення арешту із забороною на відчуження, розпорядження, користування на майно, вилучене під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями; мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями; MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору; MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт вказаного майна. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Уважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена без повного та всебічного дослідження матеріалів провадження у частині, що стосується накладення арешту на мобільні телефоні та ноутбуки.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурором не було належним чином доведено наявність правових підстав для такого арешту, а відтак були відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора в указаній частині.
Зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року у справі №761/47320/25 було надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 виключно з метою відшукання та вилучення речей і документів згідно резолютивної частини ухвали, водночас у тексті даної ухвали відсутні посилання на мобільні телефони та ноутбуки.
Акцентує увагу суду на тому, що у постанові слідчого від 14 листопада 2025 року про визнання речовими доказами лише формально констатовано, що вилучене майно є речовими доказами, у тексті постанови слідчим не наведено жодної конкретної ознаки, яка б відповідала статті 98 КПК України.
Зауважує, що вилучені телефони та ноутбуки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, а також не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі вони не були набуті кримінально протиправним шляхом.
Жодних фактів, які б спростовували наведене, матеріали кримінального провадження не містять. Зокрема, сторона обвинувачення не надала жодних доказів, що дане майно було придбано за рахунок доходів, нібито отриманих від протиправної діяльності, а тому воно не є предметом злочину та не набувалось злочинним шляхом.
Вказує, що вилучені мобільні телефони були придбані лише 19 вересня 2025 року, тобто набагато пізніше ніж нібито відбулись події, у зв'язку з якими здійснюється досудове розслідування, та навіть пізніше дати реєстрації відповідного кримінального провадження. Щодо ноутбука MacBook Pro, то він також був придбаний лише 12 травня 2025 року у законний спосіб, що підтверджується відповідним товарним чеком.
Наголошує, що безпосередньо з тексту протоколу обшуку підтверджується, що після оголошення ухвали слідчого судді подружжя ОСОБА_10 добровільно видали мобільні телефони слідчому, також ОСОБА_11 було повідомлено слідчому пароль від MacBook Pro, тобто слідчий мав можливість доступу до телефонів та ноутбуку й у разі потреби мав право зняти інформацію з відповідних пристроїв шляхом її копіювання за участі спеціаліста відповідно до порядку, передбаченого статтею 168 КПК України.
Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази призначення комп'ютерно-технічних та інших судових експертиз, відтак потреба у їхньому проведенні об'єктивно не була доведена, а вбачається лише зі слів прокурора, що є недостатнім для мотивування необхідності накладення арешту.
Посилається на те, що матеріалами клопотання не підтверджується здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ані подружжя ОСОБА_10 , ані юридичні особи, посадовими особами яких вони є/були, взагалі не мають жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, інші долучені до клопотання документи також жодним чином не вказують на причетність подружжя ОСОБА_10 до будь-яких протиправних дій.
Також з апеляційною скаргою до суду звернувся прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна у повному обсязі.
Уважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, а також через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що слідчим суддею при прийнятті рішення про часткове задоволення клопотання прокурора про арешт майна проігноровано доводи сторони обвинувачення про те, що грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку, враховуючи характер вчинення кримінального правопорушення, можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а відтак можуть підпадати під спеціальну конфіскацію.
У доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає, що у сторони обвинувачення існують підстави вважати, що грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 , яка є керівником ТОВ «Джіа» та ОСОБА_8 , який є засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Флай ІТ», можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_7 в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яка свою апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу прокурора просила залишити без задоволення, а також доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги представника заперечував, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000846 від 23 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у період з січня 2023 року по теперішній час на території України, службові та посадові особи ТОВ «Спецприлад» (код ЄДРПОУ 45301675), діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, здійснюють дії, пов'язані з постачання спеціальних засобів БпЛА та БпАК на адресу військової частини А, серійні номери яких дублюються та частина з яких по номенклатурі товару перебуває на обліку в інших військових частинах, що призводить до унеможливлення забезпечення необхідною кількістю засобів ураження, чим здійснюють перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
Так, за наявними даними окремі посадові особи Міністерства оборони України та ЗС України протягом 2023 - 2025 років забезпечили укладання з ТОВ «Спецприлад» контрактів на постачання безпілотних літальних апаратів та комплексів (далі - БпЛА та БпАК) DJI Mavic різних типів та модифікацій на загальну суму понад 800 млн грн.
З метою унеможливлення забезпечення постачання для потреб ЗС України необхідної кількості засобів ураження, а саме БпЛА та БпАК, посадові особи ТОВ «Спецприлад», перебуваючи у змові з невстановленим посадовими особами ЗС України, налагодили схему по заволодінню зазначеним військовим майном, шляхом безпідставного списання з військових частин та повторного продажу БпЛА та БпАК за виділені державою кошти.
За наявною інформацією, отриманою від служби забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , у в/ч НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), під час перевірки прийнятого майна для внесення даних в інформаційно-комунікаційну систему управління логістичним забезпеченням (далі - ІКС УЛЗ) було виявлено дублювання серійних номерів БпЛА та БпАК номенклатури служби авіації та протиповітряної оборони, які були закуплені за виділені Державою кошти. Дублювання серійних номерів виявлено як в середині поставки так і те що частина серійних номерів по номенклатурі отриманого майна знаходиться на обліку в інших військових частинах.
Зазначені БпЛА та БпАК були поставлені відповідно до договорів закупівлі які укладені між в/ч НОМЕР_1 та ТОВ «Спецприлад» у наступних об'ємах:
- договір закупівлі № 42 від 17 квітня 2025 року та видаткова накладна №0505-2 від 05 травня 2025 року - 100 комплектів квадрокоптерів DJI Mavic 3;
- договір закупівлі №41 від 17 квітня 2025 року та видаткових накладних №2305-2 від 05 травня 2025 року - 129 комплектів квадрокоптерів DJI Mavic 3, № 0906-5 від 04 червня 2025 року - 71 комплект квадрокоптерів DJI Mavic 3.
Серед вищевказаних БпЛА серійні номери 143 одиниць вже були внесені в ІКС УЛЗ військовими частинами серед яких 120 одиниць з серійними номерами які повторюються.
Крім цього, з метою виведення безготівкових грошових коштів в тіньовий сектор економіки, посадові особи ТОВ «Спецприлад» оформили договори купівлі-продажу окремих БпЛА, БпАК, на суму 116 млн грн з ТОВ «Джіа» (ЄДРПОУ 45335238), які за наявною інформацією пов'зані між собою.
У свою чергу, посадові особи ТОВ «Джіа» протягом 2024 року здійснили сумнівні фінансово-господарські операції з фізичними особами-підприємцями на загальну суму понад 33 млн грн, в яких наявні ознаки неприналежності вказаних осіб до здійснення ними фінансово-господарської діяльності в якості ФОП, що також може свідчити про ймовірне виведення ТОВ «Джіа» безготівкових грошових коштів, отриманих від ТОВ «Спецприлад» в тіньовий сектор економіки.
Також, встановлені факти здійснення посадовими особами ТОВ «Спецприлад» протягом 2024 року сумнівних фінансово-господарських операцій з фізичними особами-підприємцями на загальну суму понад 7,9 млн грн, в яких наявні ознаки неприналежності вказаних осіб до здійснення ними фінансово-господарської діяльності в якості ФОП, що також може свідчити про ймовірне виведення ТОВ «Спецприлад» безготівкових грошових коштів, отриманих від підприємств та установ державного сектору економіки, у тому числі тих, які входять в структуру Міністерства оборони України.
Зазначені протиправні дії не дають можливості Силам Оборони України здійснити купівлю більшої кількості БпЛА/БпАК, що як наслідок створює перешкоди у реалізації права останніх на законну діяльність та ускладнює стримування і відсіч збройної агресії рф проти України у період воєнного стану.
Відповідно до повідомлень оперативного підрозділу до вказаної протиправної діяльності причетна рідна сестра ОСОБА_12 , до 12 вересня 2025 року керівник ТОВ «Джіа» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), та її чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), керівник ТОВ «Флай ІТ» (ЄДРПОУ 32655785), останні фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак є підстави вважати, що у даному приміщенні зберігаються фінансово-господарська документація, печатки, штампи, інша документація, комп'ютерна техніка, носії інформації (флеш-карти, жорсткі диски, планшети та інші), засоби зв'язку, мобільні телефони, записні книжки або чорнові (робочі) записи, грошові кошти, які використовуються під час здійснення протиправної діяльності та отримані внаслідок здійснення такої діяльності, а також інші предмети та документи, які матимуть доказове значення для досудового розслідування.
14 листопада 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , під час якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями;
- мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями;
- MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору;
- MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані;
- грошові кошти загальною кількістю 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США;
- блокнот коричневого кольору з написом «Україна», що містить рукописні написи;
- ключ з написом «Euro Locks» 26516, 114;
- заява на видачу кредиту за кредитним договором №260525-КЛВ від 26.05.2025 на 1 арк.;
- реєстри платіжних документів від 09.07.2025 та 10.07.2025 з рахунку ТОВ «Джіа» на 2 арк.
14 листопада 2025 року винесено постанову про визнання вказаних предметів речовими доказами у кримінальному провадженні.
20 листопада 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №22025000000000846 від 23 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно - задоволено частково.
Накладено арешт із забороною на відчуження, розпорядження, користування на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а саме у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями;
- мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями;
- MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору;
- MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані;
- блокнот коричневого кольору з написом «Україна», що містить рукописні написи;
- ключ з написом «Euro Locks» 26516, 114;
- заява на видачу кредиту за кредитним договором №260525-КЛВ від 26.05.2025 на 1 арк.;
- реєстри платіжних документів від 09.07.2025 та 10.07.2025 з рахунку ТОВ «Джіа» на 2 арк.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовлено.
Відповідно до вимог частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді згідно доводів апеляційної скарги фактично оскаржена апелянтами лише в частині накладення арешту на мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями; мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями; MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору; MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані, а також в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США, тому колегія суддів, відповідно до частини першої статті 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційних скарг та лише щодо арешту вищевказаних мобільних телефонів, ноутбуків MacBook Pro та грошових коштів.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями; мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями; MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору; MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані, з тих підстав, що вказані предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Окрім того, вилучення мобільних терміналів разом з інформацією, що на них міститься, необхідне для подальшого використання їх для проведення судових експертиз та доведення факту вчиненого кримінального правопорушення.
Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що слідчим у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вищевказане майно має відношення до кримінального провадження та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт, і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначене майно (в оскаржуваній частині ухвали), оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, слідчий суддя правильно наклав арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, темно синього кольору із заводськими налаштуваннями; мобільний телефон марки Iphone 17 Pro MAX, сірого кольору із заводськими налаштуваннями; MacBook Pro Serial LLGAYF3WH7 із зарядним пристроєм білого кольору; MacBook Pro сірого кольору розламаний на декілька частин перебуває не у справному стані, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі представника власників майна доводи про те, що у постанові слідчого від 14 листопада 2025 року про визнання речовими доказами лише формально констатовано, що вилучене майно є речовими доказами, у тексті постанови слідчим не наведено жодної конкретної ознаки, яка б відповідала статті 98 КПК України; вилучені мобільні телефони були придбані лише 19 вересня 2025 року, тобто набагато пізніше ніж нібито відбулись події, у зв'язку з якими здійснюється досудове розслідування, та навіть пізніше дати реєстрації відповідного кримінального провадження. Щодо ноутбука MacBook Pro, то він також був придбаний лише 12 травня 2025 року у законний спосіб, що підтверджується відповідним товарним чеком; вилучені телефони та ноутбуки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди, а також не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі вони не були набуті кримінально протиправним шляхом; сторона обвинувачення не надала жодних доказів, що дане майно було придбано за рахунок доходів, нібито отриманих від протиправної діяльності, а тому воно не є предметом злочину та не набувалось злочинним шляхом, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно (зазначене в ухвалі слідчого судді в частині, що оскаржується) зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Окрім того, вилучення мобільних терміналів разом з інформацією, що на них міститься, необхідне для подальшого використання їх для проведення судових експертиз та доведення факту вчиненого кримінального правопорушення.
При цьому, постановою слідчого у кримінальному провадженні 14 листопада 2025 року вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22025000000000846 від 23 липня 2025 року.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення володільця майна, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення судом питання про арешт майна або його повернення, або ж його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час затримання особи, обшуку, огляду.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Разом з тим, заборонено вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Слідчий чи прокурор може зробити та вилучити копію інформації, що міститься на вищезазначених носіях, або ж якщо вилучає носії інформації - на вимогу володільця має лишити йому копію відповідної інформації.
Таким чином, зважаючи на те, що необхідність в арешті майна виникла з тих підстав, що вказані предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження та досягнення дієвості цього провадження, а також у зв'язку з необхідністю проведення відповідних експертиз, при цьому постановою слідчого від 14 листопада 2025 року вказані у клопотанні речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22025000000000846 від 23 липня 2025 року, необґрунтованими є посилання скаржника на те, що безпосередньо з тексту протоколу обшуку підтверджується, що після оголошення ухвали слідчого судді подружжя ОСОБА_10 добровільно видали мобільні телефони слідчому, також ОСОБА_11 було повідомлено слідчому пароль від MacBook Pro, тобто слідчий мав можливість доступу до телефонів та ноутбуку й у разі потреби мав право зняти інформацію з відповідних пристроїв шляхом її копіювання за участі спеціаліста відповідно до порядку, передбаченого статтею 168 КПК України.
Окрім того, відповідно до пунктів 3.3.4., 3.16 глави 3 розділу 1, пунктів 13.1., 13.3. глави 13 розділу 2 «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26 грудня 2012 року №1950/5), виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп'ютерних носіях; установлення обставин, пов'язаних з використанням комп'ютерно-технічних засобів, інформації та програмного забезпечення; установлення типу та ідентифікація комп'ютерної техніки є предметом експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів. Для розв'язання ідентифікаційних завдань щодо документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної техніки, ця техніка надається в комплекті. Вирішення ідентифікаційних питань проводиться в межах комплексної комп'ютерно-технічної експертизи та технічної експертизи документів за наявності електронного оригіналу документа (файла).
Таким чином, проведення судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів можливе лише у разі вилучення комп'ютерної техніки (мобільних терміналів) та її направлення експерту.
Отже, доводи представника власників майна про те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази призначення комп'ютерно-технічних та інших судових експертиз, відтак потреба у їхньому проведенні об'єктивно не була доведена, а вбачається лише зі слів прокурора, що є недостатнім для мотивування необхідності накладення арешту, є такими, що не заслуговують на увагу суду.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням наведеного, відсутність вказаних матеріальних об'єктів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року у справі №761/47320/25 про надання дозволу на проведення обшуку, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт майна з дотриманням вимог частини п'ятої статті 171 КПК України.
Посилання представника в апеляційній скарзі на те, що матеріалами клопотання не підтверджується здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ані подружжя ОСОБА_10 , ані юридичні особи, посадовими особами яких вони є/були, взагалі не мають жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, інші долучені до клопотання документи також жодним чином не вказують на причетність подружжя ОСОБА_10 до будь-яких протиправних дій, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі представника власників майна доводи не можуть бути безумовними підставами для відмови у задоволенні клопотання прокурора у частині арешту мобільних телефонів та ноутбуків MacBook Pro, про які зазначено в апеляційній скарзі.
Разом з тим, дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, а саме: грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США, виявлені та вилучені 14 листопада 2025 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року у справі №761/47320/25 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки могли бути набутими кримінально протиправним шляхом або отриманими внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі сліди злочинів та використовуватися для вчинення кримінальних правопорушень, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Крім того, виявлені та вилучені грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США 14 листопада 2025 року визнані у кримінальному провадженні речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно, а саме грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США, може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США, виявлені та вилучені під час проведення обшуку 14 листопада 2025 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2025 року у справі №761/47320/25 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , пославшись на те, що відсутні достатні підстави для накладення арешту вилучених грошових коштів, оскільки представником власника майна було доведено законність їх походження.
Разом з тим, докази законності походження грошових коштів загальною кількістю 19 800 доларів США у матеріалах судової справи відсутні. Окрім того, доводи про законність походження вилучених грошових коштів підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Зважаючи на вищевикладене, зазначені в ухвалі слідчого судді доводи не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт указаних грошових коштів.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Таким чином, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, виявлені та вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США підлягають арешту з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22025000000000846 від 23 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, та відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду в частині вирішення питання щодо арешту грошових коштів загальною кількістю 19 800 доларів США, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника власників майна задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню в частині відмови у задоволенні клопотання про арешт майна з постановленням апеляційним судом у цій частині нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно (а саме грошові кошти загальною кількістю 19 800 доларів США), оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти загальною кількістю 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США - скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу.
Клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про накладення арешту на грошові кошти загальною кількістю 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти загальною кількістю 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) доларів США, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а саме у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4