справа № 361/4101/23
головуючий у суді І інстанції Василишин В.О.
провадження № 22-ц/824/8705/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
24 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мазур Ірини Олександрівни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним (фраудаторним) правочину, -
У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, в якому просив:
визнати недійсним (фраудаторним) правочин, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі якого 06 жовтня 2021 року у Територіальному сервісному центру МВС № 3243 відбулася перереєстрація транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ модель GL 450», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ;
скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ модель GL 450», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що здійснена на ім'я ОСОБА_3 на підставі правочину від 06 жовтня 2021 року;
стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь понесені судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 07 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики від 15 травня 2018 року та 20 травня 2018 року.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року у цивільній справі № 361/7897/19 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаними договорами позики у розмірі 5 937 доларів 53 центи та 15 605 доларів США 34 центи, а також судовий збір у розмірі 5 352 грн 80 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишено без змін.
06 жовтня 2021 року, тобто через два тижні після розгляду апеляційним судом справи № 361/7897/19, після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, з метою ухилення від виконання судового рішення та всупереч принципу добросовісності, що ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України, ОСОБА_1 продав транспортний засіб - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ модель GL 450», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , своїй дружині ОСОБА_3 . Перереєстрація транспортного засобу відбулася у Територіальному сервісному центрі МВС № 3243 (місто Бровари, вулиця Броварської сотні, будинок № 4-А).
Далі зазначається, що ОСОБА_1 , здійснюючи 06 жовтня 2021 року продаж рухомого майна, що належало йому на праві приватної власності, на користь своєї дружини ОСОБА_3 , був достеменно обізнаний з судовим рішенням про стягнення з нього грошових коштів.
Дії ОСОБА_1 були направлені на фіктивний перехід права власності на рухоме майно до члена своєї сім'ї - дружини ОСОБА_3 з метою приховати майно від примусового стягнення боргу шляхом продажу рухомого майна у виконавчому провадженні. Рішення суду про стягнення заборгованості залишається невиконаним.
Позивач вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу від 06 жовтня 2021 року є недійсним (фраудаторним), оскільки укладений з метою ухилення від виконання рішення суду та суперечить вимогам чинного законодавства.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року задоволено позов ОСОБА_2 .
Визнано недійсним (фраудаторним) договір купівлі-продажу транспортного засобу від 06 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ модель GL 450», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , на ім'я ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по - 536 грн 80 коп. з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії ОСОБА_1 при укладенні спірного правочину направлені на фіктивний перехід права власності на рухоме майно до його дружини з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок зобов'язання шляхом стягнення грошових коштів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Мазур І.О. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що кошти на купівлю автомобіля були особистою власністю ОСОБА_3 , а договір купівлі-продажу укладений з метою подальшого відчуження транспортного засобу іншій особі, а не з метою ухилення від виконання судового рішення.
Вказує, що наявність факту укладення такого договору між відповідачами не є доказом фіктивності.
Посилається на те, що недостатність коштів у боржника ще не означає, що його дії спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність іншого майна в ОСОБА_1 та фактичне отримання грошових коштів за оспорюваним правочином, що було використано для погашення боргу і що вказаний правочин не має суттєвого впливу на загальний розмір зобов'язання перед стягувачем.
Також вказує, що поза увагою суду першої інстанції лишився той факт, що зведене виконавче провадження № 68179574 перебуває у стані відкритого, стягувачем відбуваються виконавчі дії, сума заборгованості погашається як у примусовому порядку так і боржником добровільно.
Додатково вказує, що приватним виконавцем Івановим А.В. на початку 2023 року відбулися виконавчі дії з погашення заборгованості за рахунок майна ОСОБА_1
13 лютого 2023 року сплачені кошти у розмірі 33 064 грн 45 коп. переможцем аукціону на рахунок приватного виконавця за придбання майнових прав інтелектуальної власності боржника, а саме: торговельної марки «цирюльникъ, barbershop», згідно з протоколом проведення електронного аукціону (торгів) ДП «СЕТАМ» від 30 січня 2023 року № 582050.
12 квітня 2023 року виконавче провадження № 68178332 від 14 січня 2022 року з примусового виконання виконавчого листа № 361/7897/19 від 25 жовтня 2021 року виведено зі зведеного виконавчого провадження 68179797 та закінчено у зв'язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.
У межах виконавчого провадження відбулися списання з рахунків ОСОБА_1 : 22 травня 2023 року (1 009 грн 71 коп.), 23 травня 2023 року (9 132 грн 10 коп.).
22 червня 2023 року земельну ділянку передано на примусову реалізацію на електронному аукціоні.
Посилається, що у подальшому ОСОБА_1 здійснював добровільні перерахування з метою погашення заборгованість, зокрема переховано 21 червня 2023 року - 500 грн на рахунок приватного виконавця Іванова А.В. із призначенням платежу «Сплата заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим провадженням №№ 68179081, 68178332, 68179574, ОСОБА_1 ».
07 липня 2023 року ОСОБА_1 добровільно перераховано 425 грн на рахунок приватного виконавця Іванова А.В. із призначенням платежу «Сплата заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № № 68179081, 68178332, 68179574, ОСОБА_1 »
Наступні перерахування ОСОБА_1 були 06 вересня 2023 року (500 грн), 15 вересня 2023 року (425 грн), 29 вересня 2023 року (470 грн), 19 жовтня 2023 року (770 грн), 26 жовтня 2023 року (670 грн), 27 грудня 2023 року (67 263 грн 12 коп.).
У судовому засіданні у справі № 361/7897/19 передав у рахунок погашення заборгованості у виконавчих провадженнях суму у розмірі 3 200 доларів США, про що була складена розписка ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Додатково вказує, що боржнику належить на праві власності земельна ділянка, ринкова вартість якої становить 416 000 грн без ПДВ.
Приватним виконавцем проведені чотири електронні аукціони з продажу цієї земельної ділянки, однак торги згідно з протоколом про результати земельних торгів, 3 торгів не відбулись.
Також стягувач відмовився отримати погашення боргу за рахунок майна боржника у розмірі більше, ніж 50% від суми, що підлягає сплаті стягувачу.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що все майно боржника не дорівнює сумі боргу, не є обставиною, що свідчить про ухилення від виконання рішення.
Навіть якщо врахувати вартість автомобіля та реалізації всього майна боржника, така сума не буде повністю співмірна з розміром боргу.
Зважаючи на це, а також на те, що є численні докази добровільного виконання рішення суду, а приватним виконавцем Івановим А.В. здійснювались стягнення за рахунок майна Боржника, відсутні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а оспорюваний договір не був фіктивний.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Айдинян А.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що як станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення, так і станом на теперішній час виконавче провадження відкрите, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року не виконане. У період, коли вказане рішення набрало законної сили, ОСОБА_1 , достеменно знаючи про це (адже ОСОБА_4 у жовтні 2021 року звертався з касаційною скаргою у цій справі), 06 жовтня 2021 року продав транспортний засіб своїй дружині.
Вказує, що з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи Броварським міськрайонним судом Київської області встановлено, що після відчуження спірного майна у ОСОБА_1 відсутнє майно, яке було б достатнє для виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Як підтверджується матеріалами справи, рішення Броварського міськрайонного суд Київської області від 22 березня 2021 року залишається не виконаним, виконавче провадження не завершене, у тому числі станом на дату подачі цього відзиву.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили, у судове засідання не з'явилися.
ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року в цивільній справі № 361/7897/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 травня 2018 року у розмірі 5 700 доларів США та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 237 доларів США 53 центи; заборгованість за договором позики від 20 травня 2018 року у розмірі - 15 000 доларів США та 3 % річних від простроченої суми у розмірі - 605 доларів США 34 центи.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року залишено без змін.
Рішення суду у справі № 361/7897/19 набрало законної сили 21 вересня 2021 року.
25 жовтня 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 361/7897/19.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від
14 січня 2022 року відкрито виконавче провадження за виконавчими листами №361/7897/19 від 25 жовтня 2021 року, виданими Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.
Постановою приватного виконавця Іванова А.В. виконавчі провадження № 68178332, №68179081, №68179574 об'єднані у зведене виконавче провадження №68179797.
Докази виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року у матеріалах справи відсутні.
З відповіді Територіального сервісного центру МВС № 3243 вбачається, що 06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 у Територіальному сервісному центрі МВС № 3243 уклав з ОСОБА_3 договір-купівлі-продажу транспортного засобу, згідно з яким продав належний йому транспортний засіб - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ модель GL 450», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не відступила від цих висновків та зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 501/1857/18 (провадження № 61-9514св22) вказано, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, апеляційний суд враховує те, що:
рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року в цивільній справі № 361/7897/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 21 542 грн 87 коп;
ОСОБА_1 достовірно був обізнаний про ухвалення указаного рішення суду, оскільки він оскаржував його в апеляційному та касаційному порядку;
майно відчужене ОСОБА_1 06 жовтня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу відчужене на користь близького родича - дружини ОСОБА_3 .
Указані обставини свідчать про те, що зазначений правочин укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_1 , тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно із власності ОСОБА_1 під час існування у нього зобов'язання сплатити заборгованість, стягнуту рішенням суду.
Колегія суддів дійшла висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Апеляційний суд також зауважує, що боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_1 06 жовтня 2021 року відчужив належний йому транспортний засіб на користь своєї дружини, будучи при цьому обізнаним про обов'язок виконання рішення суду про стягнення заборгованості, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така поведінка боржника є недобросовісною та свідчить про зловживання правом, оскільки направлена на приховання цього майна від виконання за його рахунок судового рішення, що у свою чергу шкодить інтересам позивача, на підставі чого дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем здійснювалися платежі на добровільне виконання рішення суду, оскільки докази того, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року було виконане станом на час укладення оспорюваного договору у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мазур Ірини Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19 січня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська