Справа № 757/45929/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8731/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
16 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
власник майна ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року в кримінальному провадженні №62025000000000586 від 13.06.2025 року про накладення арешту на майно,-
Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив накласти арешт на майно, вилучене 18.08.2025 під час проведення обшуку житла за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Грошові кошти в загальній сумі 100 000 грн. (91 банкнота номіналом по 1000 грн. та 18 банкнота номіналом по 500 грн.);
- Технічний паспорт будинку садибного типу від 16.02.2023 на 1 арк.;
- Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництво на З арк.;
- Витяг щодо містобудівних регламентів по об'єкту земельна ділянка, АДРЕСА_2 від 26.07.2013 на 10 арк (копія);
- Черговий кадастровий план від 17.10.2012 на 10 арк.;
- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна про реєстрацію права власності від 11.12.2012 на 10 арк.;
- Ордер № 357 на право зайняття службового житлового приміщення від 16.06.2010 на 2 арк. (копія);
- План на квартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , інв. 168, на 7 арк. (копія);
- Технічний паспорт на будинок садибного типу за адресою: і АДРЕСА_3 , на 6 арк.
- Акт приймання-передачі нерухомого майна у власність фізичній особі, що вийшли зі складу учасників ТОВ «Лісовий луг» від 03.12.2019 р.н, посвідчений нотаріусом ОСОБА_10 на 1 арк.
В обґрунтування клопотання зазначив, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Наказом філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі -ДП «Ліси України») від 03.04.2025 № 377-к/10 ОСОБА_9 призначено на посаду начальника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
У період з 4.04.2025 по 14.05.2025 (на даний час точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено) у ОСОБА_9 спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами виник злочинний умисел на особисте збагачення шляхом незаконного використання свого службового становища та керівної посади з метою одержання від підлеглих працівників (лісничих Черкаського надлісництва) неправомірної вигоди на постійній основі за не створення штучних перешкод перебування їх на займаних посадах.
Близько 13-14 травня 2025 року начальником Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДІЇ «Ліси України» ОСОБА_9 проведено нараду за участі ОСОБА_11 та інших лісничих вказаного Надлісництва в ході якої, ОСОБА_9 повідомлено про необхідність надавати неправомірну вигоду на його користь та на користь директора філії «Центральний лісовий офіс» ОСОБА_12 . Також, ОСОБА_9 зазначив, що суму і порядок надання неправомірної вигоди він повідомить згодом, після узгодження із ОСОБА_12 .
23 травня 2025 року ОСОБА_9 знову проведено нараду за участі ОСОБА_11 та інших лісничих Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в ході якої вказав, що зазначену ним раніше неправомірну вигоду необхідно надавати в розмірі суми, що становить 8% від фактично заготовленої лісництвом деревини, помноженої на 1000. Кожному лісництву необхідно самостійно розраховувати суму неправомірну вигоди та передавати її ОСОБА_9 в строк не пізніше 2 тижнів після закінчення звітного місяця.
08.07.2025 о 9 годині 56 хвилин, ОСОБА_9 знаходячись на території контори Черкаського надлісництва, в ході розмови із ОСОБА_11 вказав, що у червні місці 2025 року Тясминським лісництвом заготовлено всього 293 куб. м., у зв'язку з чим висловив вимогу про надання за вказаний місяць на користь ОСОБА_9 неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень.
На виконання вищевказаної вимоги, 25.07.2025 о 10 годині 25 хвилин, ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_9 на території Черкаського надлісництва за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, де поцікавився у ОСОБА_11 з приводу озвученої раніше неправомірної вигоди за червень місяць 2025 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_11 діючи на виконання вимоги ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_9 одержав неправомірну вигоду за червень місяць 2025 року в розмірі 10 000 гривень за нестворення ОСОБА_11 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
11.08.2025 о 10 годині 04 хвилин, ОСОБА_9 , знаходячись у коридорі будівлі Черкаського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України» за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, на продовження раніше розробленого кримінально- протиправного наміру, в ході розмови дізнався у ОСОБА_11 розмір заготовленої у липні місяці Тясминським лісництвом деревини, який становив 1200 куб. м., після чого висловив ОСОБА_11 вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 60 000 гривень, обраховану з розрахунку п'яти відсотків від об'єму заготовленої у липні місяці Тясминським лісництвом деревини помноженого на 1000.
14.08.2025, о 10 годині 00 хвилин, в ході зустрічі на подвір'ї Черкаського надлісництва, ОСОБА_11 на виконання вказаної раніше вимоги передав, а ОСОБА_9 , одержав частину від озвученої 11.08.2025 ним неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 30 000 гривень, за липень місяць 2025 року, за нестворення ОСОБА_11 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
18.08.2025, о 10 годині 04 хвилин ОСОБА_11 знову зустрівся із ОСОБА_9 , в ході розмови із останнім ОСОБА_11 передав, а ОСОБА_9 одержав другу частину від озвученої 11.08.2025 ним суми неправомірної вигоди, а саме в розмірі 30 000 гривень за липень місяць 2025 року, за нестворення ОСОБА_11 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Таким чином, ОСОБА_9 обіймаючи посаду начальника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП«Ліси України», будучи службовою особою правоохоронного органу, керуючись корисливим мотивом з метою особистого збагачення, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особами, використовуючи службове становище, висловив вимогу до підлеглого ОСОБА_11 надати неправомірну вигоду в розмірі 70 000 гривень за червень та липень місяць 2025 року для себе та третіх осіб за нестворення ОСОБА_9 та третіми особами штучних перешкод в роботі ОСОБА_11 на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади, а також одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в розмірі 70 000 гривень за червень та липень місяць 2025 року для себе та третіх осіб за нестворення ОСОБА_9 та третіми особами штучних перешкод в роботі ОСОБА_11 на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Таким чином, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає будь- якої дії з використанням службового становища та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України.
18.08.2025 ОСОБА_9 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Того ж дня ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У зв'язку із надходженням інформації про можливе знаходження майна (речових доказів), які можуть бути знищені з метою приховання слідів злочинної діяльності 18.08.2025 в порядку ч. З ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук житла по місцю проживання підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В ході вказаного обшуку виявлено та вилучено:
1. Грошові кошти в загальній сумі 100 000 грн. (91 банкнота номіналом по 1000 грн. та 18 банкнота номіналом по 500 грн.);
2. Технічний паспорт будинку садибного типу від 16.02.2023 на 1 арк.;
3. Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництво на З арк.;
4. Витяг щодо містобудівних регламентів по об'єкту земельна ділянка, АДРЕСА_2 від 26.07.2013 на 10 арк (копія);
5. Черговий кадастровий план від 17.10.2012 на 10 арк.;
6. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна про реєстрацію права власності від 11.12.2012 на 10 арк.;
7. Ордер № 357 на право зайняття службового житлового приміщення від 16.06.2010 на 2 арк. (копія);
8. План на квартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , інв. 168, на 7 арк. (копія);
9. Технічний паспорт на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_3 , на 6 арк.
10. Акт приймання-передачі нерухомого майна у власність фізичній особі, що вийшли зі складу учасників ТОВ «Лісовий луг» від 03.12.2019 р.н, посвідчений нотаріусом ОСОБА_10 на 1 арк.
Постановою слідчого від 18.08.2025 вищевказані речі і документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025.
Прокурор вказував, що вилучені під час обшуку документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому в сукупності з іншими наявними матеріалами кримінального провадження мають значення для досудового розслідування.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62025000000000586 - залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим необґрунтовано зв'язок арештованого майна з кримінальним провадженням, а посилання на те, що грошові кошти здобуті злочинним шляхом не знаходить свого підтвердження.
У судовому засіданні як встановлено, що вилучені грошові кошти належать сестрі підозрюваного ОСОБА_14 - ОСОБА_15 , які були її подаровані на потреби дитини.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , 03.11.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні клопотання про арешт коштів в загальній сумі 100 000 грн., які вилучено 18.08.2025 по місцю проживання підозрюваного ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 .
Просив суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року у зв'язку з тим, що отримав копію оскаржуваної ухвали 29 жовтня 2025 року.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що відмова слідчого судді в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на кошти в загальній сумі 100 000 грн., які вилучено 18.08.2025 по місцю проживання підозрюваного ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 є незаконною.
ОСОБА_14 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна.
За таких обставин існує необхідність в забезпеченні конфіскації майна - вилучених в ході обшуку грошових коштів, як виду покарання, що передбачено п. 3 ч. 2 ст. 170 та ч. 5 ст. 170 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року та просив її задовольнити, думку власника майна, підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
18.08.2025 ОСОБА_9 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Того ж дня ОСОБА_9 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У зв'язку із надходженням інформації про можливе знаходження майна (речових доказів), які можуть бути знищені з метою приховання слідів злочинної діяльності 18.08.2025 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук житла по місцю проживання підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Постановою слідчого від 18.08.2025 вищевказані речі і документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025.
З висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року, які викладені в клопотанні прокурора, колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 18.08.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З матеріалів судового провадження, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_9 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, так як прокурором доведено необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Окремо колегія суддів вважає, що підозрюваним та його захисником не доведено, що майно на яке прокурор просить накласти арешт належить сестрі підозрюваного ОСОБА_8 .
Колегія суддів вважає, що незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до приховування, знищення чи відчуження майна, забезпечення заходу кримінального правового характеру у виді конфіскації майна, і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна або інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали містять обставини та посилання на належні та допустимі докази, які обґрунтовують підозру того, а власник майна може приховати, сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового та передчасного висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Твердження захисника про те, що грошові кошти не належать підозрюваному та не отриманні в результаті злочинної діяльності та походження грошових коштів мають бути перевіренні органом досудового розслідування у межах кримінального провадження №62025000000000586 від 13.06.2025.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На підставі обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора в цій частині - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на грошові кошти, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно у кримінальному провадженні №62025000000000586 від 13.06.2025.
В іншій частині вимог клопотання прокурора про накладення арешту на майно, клопотання не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги прокурора щодо помилковості висновку слідчого судді в цій частині не заслуговують на увагу.
Так, згідно з частиною другою статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні.
В додатку до Закону України «Про виконавче провадження» міститься Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
Таким чином, вилучене майно, а саме: технічний паспорт будинку садибного типу від 16.02.2023 на 1 арк.; витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництво на З арк.; витяг щодо містобудівних регламентів по об'єкту земельна ділянка, АДРЕСА_2 від 26.07.2013 на 10 арк (копія); черговий кадастровий план від 17.10.2012 на 10 арк.; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна про реєстрацію права власності від 11.12.2012 на 10 арк.; ордер № 357 на право зайняття службового житлового приміщення від 16.06.2010 на 2 арк. (копія); план на квартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , інв. 168, на 7 арк. (копія); технічний паспорт на будинок садибного типу за адресою: і АДРЕСА_3 , на 6 арк.; акт приймання-передачі нерухомого майна у власність фізичній особі, що вийшли зі складу учасників ТОВ «Лісовий луг» від 03.12.2019 р.н, посвідчений нотаріусом ОСОБА_10 на 1 арк., з урахуванням того, що досудове розслідування здійснюється за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 368 КК України, не може підлягати конфіскації з огляду на положення чинного законодавства, а тому немає жодних підстав для накладення на нього арешту.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року задовольнити.
Поновити прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу якою клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 18.08.2025 під час проведення обшуку житла за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- Грошові кошти в загальній сумі 100 000 грн. (91 банкнота номіналом по 1000 грн. та 18 банкнота номіналом по 500 грн.);
У задоволення іншої частини клопотання прокурора - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3