Номер провадження: 22-ц/813/6416/25
Справа № 495/13/25
Головуючий у першій інстанції Боярський О. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
25.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицього В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів,
встановив:
У січні 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним вище позовом, у якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2023 року у справі № 495/9466/22, та стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду з 02.01.2025 року, і до досягнення сином повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Позов обґрунтовано тим, що з вересня 2018 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_4 .
З січня 2022 року сторони проживають окремо, малолітній син сторін, залишився проживати з позивачкою.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2023 у справі № 495/9466/22 стягнуто з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій суму в розмірі 2 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду з 25.11.2022, і до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. При визначені розміру аліментів судом враховано розмір доходу відповідача.
Позивачка зазначає, що на цей час рекомендована сума аліментів на 2024 рік є більшою та матеріальне становище відповідача покращилось.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2025 року вказаний вище позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року у справі № 495/9466/22, та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття - по ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на залишення судом першої інстанції поза увагою покращення матеріального стану платника аліментів, просить Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Учасники справи до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертались, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив з доведення покращення майнового стану відповідача, при цьому враховував погіршення його стану здоров'я та недоведеність погіршення матеріального становища позивачки, змін у її сімейному стану чи стані здоров'я.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2023 у справі № 495/9466/22, стягнуто з відповідача на користь позивача щомісячно аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій суму в розмірі 2 000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду з 25.11.2022, і до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. При визначені розміру аліментів судом враховано розмір доходу відповідача.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів .
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічногоз'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі N 685/1008/20.
У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З огляду на наведене, зміна способу стягнення аліментів, визначених рішенням суду є беззаперечним правом позивачки, як одержувача, що не потребує доведенню відповідних обставин, зокрема щодо зміни матеріального стану платника аліментів.
Позовні вимоги ОСОБА_2 фактично зводяться до зміни способу виконання вказаного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2023 у справі № 495/9466/22, оскільки остання,зокрема, посилається на невідповідність розміру стягуваних з відповідача аліментів на її користь на утримання малолітнього сина у сумі - 2 000 грн станом на день звернення до суду з цим позовом для повноцінного утримання та забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже право вимагати зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13, яку неодноразово підтримано Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі N 343/945/19, провадження N 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі N 545/3115/19, провадження N 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі N 752/26176/18, провадження N 61-16697св21, від 19 лютого 2025 року справа N 367/10126/19, провадження N 61-17218св24, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджуючись із доводами скаржниці про те, що судом безпідставно враховано обставини стосовно погіршення стану здоров'я відповідача та недоведеність погіршення матеріального стану чи стану здоров'я позивачки, вважає посилання відповідача на погіршення його стану здоров'я та урахування цих обставин судом першої інстанції, є безпідставними, оскільки, у цій справі позивачка заявила, по суті, вимогу не про зміну (збільшення) розміру аліментів, а про зміну способу їх присудження. Зазначене відповідає вимогам статей 181-184, 192 СК України. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і така практика не змінювалася.
При цьому апеляційний суд зауважує, що посилання відповідача на незадовільний стан його здоров'я не мають вирішального значення для цієї справи, оскільки зміна способу аліментів, визначених рішенням суду є беззаперечним правом позивачки, як одержувача аліментів.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що заявлений позивачкою розмір аліментів у частці від доходу платника аліментів є мінімальним.
Вказане залишилось поза увагою суду, що призвело до помилкового висновку суду про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2023 року у справі № 495/9466/22 з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 2 000 грн на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , починаючи з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький