490/9244/25 19.01.2026
нп 1-кп/490/760/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9244/25
19 січня 2026 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020001622 від 22 грудня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кишинів Республіки Молдови, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, одружений, пенсіонер, працює на посаді охоронця в ТОВ "АТБ-Маркет", раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
21.12.2024 року близько 20:10 год., водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ 211540", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався з ввімкненим ближнім світлом фар, по вологій, чистій, асфальтованій проїжджій частині вулиці Привільної, зі сторони пров.Лютневого, в напрямку пров.Кар'єрного в місті Миколаєві.
Рухаючись у вказаному напрямку, водій ОСОБА_3 , діючи із кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.3, 19.3 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР), а саме: будучи зобов'язаним знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, розуміючи, що його дії не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно, не реагуючи на її зміни, не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, яка склалась, не контролював керований ним автомобіль "ВАЗ 211540", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в момент погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічного транспортного засобу, не зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, в результаті чого допустив наїзд на пішохода - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався прямолінійно у непризначеному для переході місці, у попутному напрямку з автомобілем, по проїзній частині вул.Привільної.
В результаті злочинних порушень водієм ОСОБА_3 вказаних правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події, пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин та садна в лівій скронево-тім'яній кістки, луски лівої скроневої кістки та лівих малого та великого крил клиноподібної кістки, а також крововиливу під м'яку мозкову оболонку, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Злочинні порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.1.3, 1.5, 2.3 "б", 12.3, 19.3 ПДР перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, винним себе визнав в повному обсязі та суду пояснив, що 21.12.2024 року після 20:00 години він повертався з роботи додому та рухався на своєму автомобілі "ВАЗ 211540", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Рухаючись по проїжджій частині вул.Привільна зі сторони пров.Лютневого у напрямку пров.Кар'єрного в місті Миколаєві, у темну пору доби, зі швидкістю приблизно 30-35 км/год, йому засліпило очі світлом фар автомобіля, що рухався у зустрічному напрямку, у зв'язку з чим він нічого не міг бачити на проїжджій частині. В цей момент, він допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_6 , який рухався у попутному напрямку з автомобілем, по проїзній частині вул.Привільної. Після цього, він одразу ж викликав на місце події карету швидкої медичної допомоги та працівників патрульної поліції. Зі слів медичного працівника йому стало відомо про те, що потерпілий перебував у нетверезому стані. Після вказаних подій, він повністю відшкодував вартість лікування ОСОБА_6 у медичному закладі. У вчиненому щиро кається.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом їм було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Так, як обвинувачений ОСОБА_3 визнав фактичні обставини справи, що викладені у наведеному вище формулюванні обвинувачення, і жоден з учасників процесу ці обставини не оспорює, суд вважає їх встановленими та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати "вагомий внесок" кожної обставини, яка пом'якшує або обтяжує покарання.
Згідно роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.65 КК України враховує, що він вчинив тяжкий злочин, його особу, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, пенсіонер, працює на посаді охоронця в ТОВ "АТБ-Маркет", є ветераном служби цивільного захисту, має нагороду "За відвагу на пожежі", за місцем роботи в ТОВ "АТБ-Маркет" та на посаді голови правління ОСББ "ФАКЕЛ" характеризується позитивно, за даними КНП "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я" Миколаївської обласної ради лікування у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не проходив, як обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Згідно досудової доповіді, складеної Центральним районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях, за даними оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства в тому числі для окремих осіб, а також ймовірність вчинення повторного злочину ОСОБА_3 є низька, існує ймовірність виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства, тому з метою його виправлення у майбутньому доцільно застосувати покарання альтернативне позбавленню волі.
З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій та бажання стати на шлях виправлення, дозволяє зробити висновок, що обвинувачений загрози для суспільства не становить, є суспільно корисним, можливо прогнозувати, що в майбутньому його поведінка не буде спрямована на порушення існуючих у суспільстві норм та правил.
Наведені вище підстави, дані про особу обвинуваченого суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного та дають суду підстави призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України та із застосуванням ст.75 КК України, як того просив прокурор, що буде відповідати принципам розумності та справедливості і буде достатнім видом покарання для усвідомлення обвинуваченим протиправності своїх дій та попередження вчинення нових злочинів.
Як зазначено у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року (із змінами) "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Додаткове покарання, передбачене як обов'язкове ст.286 КК України, суд може не призначати за наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного.
З урахуванням конкретних обставин, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, характер допущених ОСОБА_3 порушень Правил безпеки дорожнього руху України, позиції прокурора, який не наполягав на застосовуванні додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також те, що автомобіль є необхідним засобом пересування для сім'ї обвинуваченого, суд вважає недоцільним застосовувати додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 20.01.2025 року №СЕ-19/115-24/24361-ІТ, від 05.03.2025 року №СЕ-19/115-25/623-ІТ, від 08.07.2025 року №2095-34-25, від 20.10.2025 року №СЕ-19/115-25/15848-ФП) на загальну суму 15065 (п'ятнадцять тисяч шістдесят п'ять) грн 00 к..
Питання про речовий доказ суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 /двох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (від 20.01.2025 року №СЕ-19/115-24/24361-ІТ, від 05.03.2025 року №СЕ-19/115-25/623-ІТ, від 08.07.2025 року №2095-34-25, від 20.10.2025 року №СЕ-19/115-25/15848-ФП) на загальну суму 15065 (п'ятнадцять тисяч шістдесят п'ять) грн 00 к..
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.01.2025 року на транспортний засіб марки "ВАЗ 211540" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 ..
Речовий доказ:
- автомобіль марки "ВАЗ 211540" реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим за належністю.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий ОСОБА_1