21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/1535/25 пров. № А/857/20056/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №140/1535/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Мачульський В.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
13 лютого 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Волинський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зарахування стажу роботи до пільгового, а також виплати пенсії відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до пільгового підземного стажу позивача період роботи з 17.12.2003 по 04.02.2010 гірником підземним, гірником очисного забою, майстром гірничим, виконуючим обов'язки заступника начальника підземної дільниці, виконуючим обов'язки помічника начальника підземної дільниці як керівник підземної дільниці ВП “Шахта №5 “Нововолинська» ДП “Волиньвугілля», ВП “Шахтоуправління “Нововолинське» ДП “Волиньвугілля», з 01.02.2018 по 30.04.2021 майстром гірничим, помічником начальника підземної дільниці ДП “Шахта №9 “Нововолинська» та здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком з урахуванням даного страхового пільгового підземного стажу та отриманих доходів (заробітної плати) при обчисленні розміру пенсії з дати звернення відповідно до Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
В обґрунтування позову зазначив, що позивачу з 16.10.2024 призначено пенсію за віком. Після призначення пенсії йому стало відомо, шо відповідачем зараховано до пільгового стажу за Списком №1 11 років 00 місяців 23 дні. До пільгового стажу не було зараховано періоди роботи з 17.12.2003 по 04.02.2010 гірником підземним, гірником очисного забою, майстром гірничим, виконуючим обов'язки заступника начальника підземної дільниці, виконуючим обов'язки помічника начальника підземної дільниці як керівник підземної дільниці ВП “Шахта №5 “Нововолинська» ДП “Волиньвугілля», ВП “Шахтоуправління “Нововолинське» ДП “Волиньвугілля», з 01.02.2018 по 30.04.2021 майстром гірничим, помічником начальника підземної дільниці ДП “Шахта №9 “Нововолинська». На звернення позивача про проведення перерахунку стажу та пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідач листом від 15.01.2025 та 17.01.2025 відмовив позивачу в перерахунку пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу та відсутності сплати страхових внесків за спірні періоди роботи, а період роботи з 17.12.2003 по 04.02.2010 у зв'язку з відсутності атестації робочих місць.
Позивач вважає таку відмову протиправною, адже записи у трудовій книжці підтверджують роботу з повним робочим днем під землею з 17.12.2003 по 04.02.2010 на посаді гірником підземним, гірником очисного забою, майстром гірничим, виконуючим обов'язки заступника начальника підземної дільниці, виконуючим обов'язки помічника начальника підземної дільниці як керівник підземної дільниці ВП “Шахта №5 “Нововолинська» ДП “Волиньвугілля», ВП “Шахтоуправління “Нововолинське» ДП “Волиньвугілля», та з 01.02.2018 по 30.04.2021 майстром гірничим, помічником начальника підземної дільниці ДП “Шахта №9 “Нововолинська», де йому була нарахована та виплачена заробітна плата з нарахуванням страхових внесків, які страхувальники (роботодавці) сплачували за нього, а сам факт відсутності за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків за вказані періоди не може бути підставою для їх не зарахування до страхового стажу для обчислення та перерахунку пенсії. На думку позивача, несвоєчасне виконання страхувальниками своїх обов'язків не може покладати на нього відповідальність та позбавляти права на належний розмір пенсії. Також, ним подано до відповідача накази про атестацію робочих місць за період з 17.12.2003 по 04.02.2010.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФУ у Волинській області, який у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що період роботи позивача на підставі довідки №107 від 11.12.2023 не може бути зарахований, оскільки відсутні відомості про результати проведення атестації робочих місць на підприємстві у вказаний період. Також відсутня інформація про сплату страхових внесків за період з 01.02.2018 по 30.04.2021 в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб. Таким чином, підстави для перерахунку пенсії позивачу в розмірі згідно ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» відсутні, у зв'язку з невиконанням вимоги про наявність пільгового стажу 15 років.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області, отримує пенсію за віком на пільгових умовах, яка призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
10.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
ГУ ПФУ у Волинській області листом від 15.01.2025 відмовило позивачу в перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що тривалість пільгового стажу позивача не відповідає вимогам ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Частиною третьою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI (далі - Закон №345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку, передбаченому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є зайнятість на підземних роботах повний робочий день не менш як 15 років для чоловіків.
Судом встановлено, що період роботи позивача з 01.02.2018 по 30.04.2021 не зараховано до його страхового стажу з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб.
З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно відомостей трудової книжки позивач, він з 01.02.2018 по 30.04.2021 працював майстром гірничим, помічником начальника підземної дільниці ДП “Шахта №9 “Нововолинська».
З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) вбачається, що період роботи позивача з 01.02.2018 по 30.04.2021 у ДП “Шахта №9 “Нововолинська» (ідентифікаційний код 00176236) не зараховано до страхового стажу позивача при призначенні пенсії та обчисленні її розміру.
Між тим у вказаних відомостях (довідка форми ОК-5) відображена інформація про нарахування позивачу ДП “Шахта №9 “Нововолинська» заробітної плати за вказаний період.
Нарахування позивачу заробітної плати за спірний період підтверджується також довідкою про доходи ДП “Шахта №9 “Нововолинська» від 23.01.2025 №4.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п'ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).
Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону №1058-IV.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.
Апеляційний суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача та зобов'язання такий зарахувати.
Щодо не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача періоду роботи з 17.12.2003 по 04.02.2010 у зв'язку з відсутністю інформації щодо проведення атестації робочих місць, апеляційний суд зазначає наступне.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).
Окрім цього, постановою Міністерства праці України № 41 від 01 вересня 1992 року затверджено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Методичні рекомендації), які визначають організацію роботи по проведенню атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги і компенсації залежно від шкідливих та небезпечних виробничих факторів.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання за порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення у виді накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
Окрім цього, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відтак, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Непроведення, несвоєчасне, неналежне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом, не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд апеляційної інстанції вважає, що непроведення, неналежне, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, які суд апеляційної інстанції у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №1 позивач надавав довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.11.2024 №98, видану ДП Шахта №1 “Нововолинська» та довідку від 21.09.2023 №349, видану ДП Шахта №9 “Нововолинська».
Згідно з вказаними довідками ОСОБА_1 працював повний робочий день під землею на Шахті №5 “Нововолинська», виконував підземні гірничі роботи, що передбачені Списком №1, зокрема за період з 17.12.2003 по 02.02.2013, на Шахті №9 “Нововолинська» за період з 08.02.2013 по 21.09.2023 в яких зазначено, що прогулів не було, відпусток без збереження заробітної плати не було, підстава для видачі: накази по шахті, особова картка форми Т-2, ЕТКД, особові рахунки заробітної плати.
Таким чином, умови праці, в яких працював позивач, не змінювались з моменту проведення атестації у 1994 році, зокрема, умови і характер праці під час проведення атестацій, через що позивач весь час працював за професією та в умовах праці, що віднесені до Списку №1.
Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 17.12.2003 по 04.02.2010 гірником підземним, гірником очисного забою, майстром гірничим, виконуючим обов'язки заступника начальника підземної дільниці, виконуючим обов'язки помічника начальника підземної дільниці як керівник підземної дільниці ВП “Шахта №5 “Нововолинська» ДП “Волиньвугілля», ВП “Шахтоуправління “Нововолинське» ДП “Волиньвугілля» підлягає зарахуванню до пільгового підземного стажу за Списком №1.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинський області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 140/1535/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин