21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1417/24 пров. № А/857/31841/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Носа С.П.,
суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №300/1417/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя у І інстанції Біньковська Н.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
В лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №092850021787 від 05.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно поданої заяви про призначення пенсії від 27.09.2023; зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з 27.09.2023 - дня звернення за призначенням пенсії, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періоду з 16.12.2019 по 26.09.2023 тривалістю 3 роки 9 місяців 10 днів та до стажу роботи за Списком №2 періоду з 07.09.2000 по 15.12.2019 тривалістю 19 років 2 місяці.
В обґрунтування позову зазначила, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу роботи позивача за Списком №1 періоду з 16.12.2019 по 26.09.2023 тривалістю 3 роки 9 місяців 10 днів та до стажу роботи за Списком №2 періоду з 07.09.2000 по 15.12.2019 тривалістю 19 років 2 місяці та відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Вважає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи позивача є трудова книжка, де містяться всі необхідні записи про роботу позивача в ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» в період з 07.09.2000 до сьогодні. Також позивач зазначає, що пільговий стаж роботи підтверджується уточнюючими довідками №23 від 26.09.2023, №24 від 30.10.2023 та актом перевірки документів про стаж роботи, які дають право на пенсію на пільгових умовах по Списку №2 та по Списку №1 від 30.10.2023. Посада, яку вона обіймала на вказаному підприємстві передбачена Списком №1 та Списком №1, які були чинними у періоди її роботи. Просить позов задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.10.2023 №092850021787.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Житомирській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що належними документами підтверджено страховий стаж - 28 років 03 місяці 24 дні, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній, оскільки не підтверджений в порядку визначеному законодавством, що не дає право призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при досягненні 55 річного віку.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2023 ОСОБА_1 у віці 53 роки звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.
За змістом рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 05.10.2023 №092850021787 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зазначено, що страховий стаж особи становить 28 років 3 місці 24 дні. Пільговий стаж роботи - 0 років 0 місяців 0 днів. За доданими документами до страхового стажу не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_1 від 07.09.2000, оскільки зазначена неповна підстава виправлення прізвища, відсутні дати видачі документів на підставі яких внесено запис. Страховий стаж врахований за відомостями реєстру застрахованих осіб з 07.06.1999. До пільгового стажу роботи не врахований період з 07.09.2000 по 15.12.2019 відповідно до довідки №22 від 26.09.2023, виданої ДП “Калуський експериментальний завод» про підтвердження наявного трудового стажу, оскільки у вказаній постанові Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 відсутній зазначений в довідці характер виконуваних робіт.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 11.01.2024 повідомило позивача про рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 05.10.2023 №0900-0210-8/50362. Зазначено, що страховий стаж складає 28 років 3 місяці 24 дні. До стажу зараховано період навчання і періоди роботи за даними персоніфікованого обліку (по 30.06.2023). Вказано, про долучення до ЕПС акту перевірки пільгового стажу №0900-1103-1/8524 від 30.10.2023 (разом з пільговою довідкою №24 від 30.10.2023). Для повторного розгляду документів ОСОБА_1 рекомендовано повторно звернутися із заявою про призначення пенсії.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Порядок пенсійного забезпечення окремих категорій громадян установлено статтею 114 Закону №1058-IV, відповідно до частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Апеляційним судом встановлено, що одним із спірних питань у цій справі є наявність у позивачки права на пенсію за віком на пільгових умовах при досягненні 50 років.
На момент звернення позивача до пенсійного органу ОСОБА_1 виповнилось 53 роки, що не заперечується відповідачем.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Апеляційний суд зазначає, що до внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б"-«г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що з 23 січня 2020 року правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Окрім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Таким чином, оскільки на момент звернення до пенсійного органу про призначення пенсії, позивачка досягнула 50-річного віку, апеляційний суд приходить до переконання, що вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, при умові необхідних 20 років страхового стажу та 10 років пільгового стажу.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу позивачки не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 від 07.09.2000, оскільки зазначена неповна підстава виправлення прізвища, відсутні дати видачі документів на підставі яких внесено запис. Страховий стаж врахований за відомостями реєстру застрахованих осіб з 07.06.1999. До пільгового стажу роботи не врахований період з 07.09.2000 по 15.12.2019 відповідно до довідки №22 від 26.09.2023, виданої ДП “Калуський експериментальний завод» про підтвердження наявного трудового стажу, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 відсутній зазначений в довідці характер виконуваних робіт.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Також питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд приходить до переконання, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Порядок ведення трудових книжок працівників регламентовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за № 58 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
При цьому, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки чи іншої трудової документації, тому відповідно і працівник не може нести негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки чи неточностей трудової документації.
До заяви про призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 07.09.2000. В графі прізвище вказане “ ОСОБА_2 » закреслено та зазначено прізвище “ ОСОБА_3 ». Також зазначено, що прізвище на ОСОБА_3 змінено згідно свідоцтва про розлучення серії НОМЕР_2 та паспорта серії НОМЕР_3 .
Вказаний запис на титульному аркуші про зміну прізвища місить відтиск печатки ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» та підпис відповідальної особи. Проте, запис про зміну прізвище не місить даних про дату видачі свідоцтва про розлучення серії НОМЕР_2 та паспорта серії НОМЕР_3 .
При цьому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.09.2000 ОСОБА_1 з 07.09.2000 прийнята на роботу до ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» лаборантом хім. аналізу в лабораторії по обслуговуванню виробництва двоокису кремнію аеросилу (біла сажа) (запис №1). За змістом запису №4 трудової книжки позивача, виробництво двоокису кремнію аеросилу перейменовано на виробництво двоокису кремнію “Асилу» біла сажа.
Також вказана трудова книжка містить: запис №5 від 21.12.2009, внесений на підставі наказу №72 від 21.12.2009, щодо підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, розділ 10, Хімічне виробництво» за позицією “10А 3-3в» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36; запис №7 від 17.12.2014, внесений на підставі наказу №65 від 17.12.2014, щодо підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, розділ 10, Хімічне виробництво» за позицією “10А 3-3в» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36; запис №8 від 16.12.2019, внесений на підставі наказу №65 від 16.12.2019, щодо підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, розділ 8, Хімічне виробництво» за позицією “1» Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 застосовуються якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, передбачено посади працівників лабораторій цехів виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку №1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу) (позиція 2110А030-1754в, розділ 10 “Хімічне виробництво»). Розділом 8 Списку №1 (позиція 1080А010 “Хімічне виробництво») затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, передбачено посади робітників, керівників і спеціалістів підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайнятих повний робочий день у нижче зазначених виробництвах і роботах, зокрема, білої сажі.
У Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, зазначено посади працівників лабораторій цехів виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку №1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу) (позиція 10А. 3-3в, розділ 10 “Хімічне виробництво»). Розділом 8 Списку №1 (позиція 8А.1 “Хімічне виробництво») затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.0.2003 №36, передбачено посади працівників, зайнятих у нижче зазначених виробництвах і роботах, зокрема, білої сажі.
Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, передбачено працівників, зайнятих на зазначених нижче роботах і у виробництвах, зокрема білої сажі (підрозділ 1, розділ 8 “Хімічне виробництво»). Розділом 8 “Хімічне виробництво» Списку №1 (підрозділ 1) затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, передбачено посади працівників, зайнятих на зазначених нижче роботах і у виробництвах, зокрема білої сажі.
Отже, посада, яку займала позивача в спірні періоди передбачена описаними вище Списками №1 і №2.
До заяви про призначення пенсії позивачем було надано уточнюючу довідку ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» від 26.09.2023 №22 згідно якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день на вказаному підприємстві в період з 07.09.2000 по 15.12.2019 за професією лаборант хімічного аналізу лабораторії по обслуговуванню цеху (виробництва) двооксиду кремнію (білої сажі), що передбачена Списком №2, розділ 10, підрозділ 2), постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 (а.с.206, Т1).
При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що у довідці від 26.09.2023 №22 вказано, що посада, яку займала позивач в період з 07.09.2000 по 15.12.2019 передбачена Списком №2, затвердженим постановою від 24.06.2016 №461 (підрозділ 2, розділ 10), хоча посада, яку вона займала передбачена підрозділом №1 розділу 8.
Водночас, записами №№ 5, 7, 8 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 07.09.2000 підтверджено, що посада, яку займала позивач в спірні періоди роботи належить до відповідних Списків №1, №2.
Окрім того, у вказаний період роботи, окрім Списку №2 від 24.06.2016 №461 також були чинними Списки №2 від 11.03.1994 №162 та від 16 січня 2003 року №36.
Таким чином судом встановлено, що посаду, яку займала позивачка належить до посад, передбачених чинними у спірних періодах роботи Списками №1 та №2.
Як зазначено вище, Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, передбачено посади працівників лабораторій цехів виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку №1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу) (позиція 2110А030-1754в, розділ 10 “Хімічне виробництво»). У Списку № 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, зазначено посади працівників лабораторій цехів виробництв, безпосередньо зайняті у виробництвах, перелічених у Списку №1 (за винятком зайнятих виконанням графічного аналізу) (позиція 10А. 3-3в, розділ 10 “Хімічне виробництво»). Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, передбачено працівників, зайнятих на зазначених нижче роботах і у виробництвах, зокрема білої сажі (підрозділ 1, розділ 8 “Хімічне виробництво»). Розділом 8 “Хімічне виробництво» Списку №1 (підрозділ 1) затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, передбачено посади працівників, зайнятих на зазначених нижче роботах і у виробництвах, зокрема білої сажі.
Як видно з уточнюючої довідки ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» від 26.09.2023 №23, ОСОБА_1 працювала повний робочий день на вказаному підприємстві в період з 16.12.2019 по 26.09.2023 за професією лаборант хімічного аналізу лабораторії по обслуговуванню цеху (виробництва) двооксиду кремнію (білої сажі), що передбачена Списком №1, розділ 8, підрозділ 1, постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
При цьому, суд першої інстанції підставно звернув увагу, що пенсійним органом в оскаржуваному рішенні не надано оцінки вказаній довідці.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що записами №№ 5, 7, 8 в трудовій книжці ОСОБА_1 , а також матеріалами атестації робочих місць, підтверджено характер виконуваних позивачем робіт згідно зі Списками №1 та №2, які були чинні в спірних період роботи, а в уточнюючих довідка міститься інформація про роботу позивачки у спірні періоди саме повний робочий день.
Відтак, долучених до заяви про призначення пенсії від 27.09.2023 документів було достатньо для встановлення права ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та зарахування до пільгового стажу роботи за Списками №1, №2 періодів роботи з 16.12.2019 по 26.09.2023 та з 07.09.2000 по 15.12.2019, відповідно.
Окрім того, в матеріалах справи наявний акт перевірки документів про стаж роботи позивачки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №0900-1103-1/8524 від 30.10.2023, відповідно до якого, дані, які відображені у цій довідці не відповідають первинним документам, а саме щодо неповного робочого тижня згідно наказів №277-к від 28.10.2008 та №50-к від 23.03.2009 і табелів обліку робочого часу за 2009 рік. Під час перевірки видано нову пільгову довідку за період роботи з 07.09.2000 по 15.12.2019 та довідку - вибірку за період з 12.01.2009 по 18.05.2009 у період неповного робочого тижня.
Відповідно до уточнюючої довідки ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» від 30.10.2024 №24, ОСОБА_1 працювала повний робочий день на вказаному підприємстві в період з 07.09.2000 по 15.12.2019 за професією лаборант хімічного аналізу лабораторії по обслуговуванню цеху (виробництва) двооксиду кремнію (білої сажі), що передбачена Списком №2, розділ 10, підрозділ 2, постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
Згідно довідки-вибірки ДП “Калуський дослідно-експериментальний завод» від 30.10.2024 №498 за період з 12.01.2009 по 18.05.2009 ОСОБА_1 працювала 65 людино-днів (січень - 10, лютий - 14, березень - квітень 15, травень - 11). В довідці вказано, що згідно пункту 7 Порядку №383 при п'ятиденному робочому тижні за Списком №1 відпрацьовано 65 л/днів/21,2 = 3 місяці.
Відтак, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки пенсійним органом не було враховано вищезазначені довідки при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, то слід зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивачки від 27.09.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у рішенні суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №300/1417/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин