Справа № 240/9419/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
21 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 301319,60 грн, з вирішенням питання утримання податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до вимог закону.
У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач у період з 06.07.2022 по 21.11.2023 перебував у розпорядженні ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, з 21.11.2022 по 19.05.2023 - доцент кафедри прикордонної служби факультету безпеки державного кордону Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, з 19.05.2023 по 17.08.2023 перебував на посаді заступника начальника відділу імітаційного моделювання та дистанційних технологій навчання - начальник відділення імітаційного моделювання Національної академії Державної прикордонної служби Україні імені Богдана Хмельницького. Таким чином у період 01.11.2022 по 17.08.2023 Національна академія здійснювала йому нарахування та виплату грошового забезпечення та усіх виплат при звільненні.
При звільненні позивачу не було виплачено частину належних йому коштів, що обумовило звернення до суду.
Рішенням Житомирского окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №240/7614/24 зобов'язано Національну академію Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.11.2022 по 30.04.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-ІХ від 02.12.2021 станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX 03.11.2022 станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.
26.03.2025 позивачу на виконання рішення суду у справі №240/7614/24 виплачено 119777,80 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплатити середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній з 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
Як встановлено з матеріалів справи, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17.08.2023, а повний остаточний розрахунок проведено 27.03.2025.
День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 по справі №821/1226/16). Саме в цей день, день звільнення або день виключення зі списків військової частини для військовослужбовців, на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту розрахунку середньоденного розміру грошового забезпечення встановлено, що позивачу нараховано за червень 2023 року 49947,00 грн і за липень 2023 49947,00, кількість календарних днів у цей період становить 61 днів. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1637,61 грн (99894 грн : 61 календарний день).
Водночас, з 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.
З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норму статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Отже, з огляду на приписи ст. 117 КЗпП України у чинній редакції, період виплати коштів за час затримки розрахунку при звільненні обмежений шістьма місяцями (184 календарних днів).
Сума середнього заробітку, розрахована згідно з Порядком №100, становить 301319,60 грн (1637,60 грн середньоденна заробітна плата позивача * 184 кількість днів затримки розрахунку).
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 18.08.2023 по 25.03.2025 в розмірі 301319,60 грн.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.