19.01.2026 Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/6617/25
Провадження № 2-з/644/5/26
19 січня 2026 року м. Харків
Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову,
встановив:
16.01.2026 року адвокат Кушнір Юрій Петрович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яка, в той же день, була передана на розгляд судді Ритову Я.М. і в якій заявник просив забезпечити позов ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням по справі №644/6617/25, шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплачувати ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у сумі, що перевищують третину від 15 мільйонів гривень тобто 5000000 (п'ять мільйонів гривень) 00 копійок.
В провадженні Індустріального районного суду міста Харкова перебуває справа №644/6617/25 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання особи такою, що є членом сім'ї.
Право на отримання одноразової грошової допомоги мають мати загиблого ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , цивільна дружина - позивач за первісним відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 , та рідний син ОСОБА_2 , які фактично і є спадкоємцями першої черги.
Тобто у разі задоволення позовів у справі №644/6617/25 право на ОГД в рівних частках буде у трьох осіб.
У справі позивачем за первісним та зустрічними позовами подавалися заяви про забезпечення позову, у спосіб: призупинити виплати сум одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , у сумах, що за своєю сукупністю перевищують 5000000 (п'ять мільйонів гривень) 00 копійок до набрання законної сили рішенням по справі №644/6617/25.
Установлено, що відповідач у справі ОСОБА_3 , отримує одноразову грошову допомогу внаслідок загибелі сина ОСОБА_5 , при цьому за даним ІНФОРМАЦІЯ_1 , така допомога їй призначена у сумі що складає 50 % від 15 млн. гривень, тобто 7.5 млн. грн., частину з яких вона отримала. Фотокопія відповіді від 14 додається. січня 2026 року за вихідним номером №9/1/1/152
Однак Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений Постановою КМ України від 25 грудня 2013 р. № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714 ) (надалі Порядок) установлено, що: За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 9 цього Порядку, у рівних частках.
Відомостей про те що загиблий ОСОБА_5 , зробив розпорядження на виплату ОСОБА_6 у такому розмірі матері відсутнє, проте при умові рівного розподілу між усіма рідними загиблого ОСОБА_5 , частка ОГД ділитиметься та трьох осіб, при цьому у разі наявності розпорядження про виплату ОГД лише на цивільну дружину ОСОБА_4 та сина ОСОБА_2 , така сума ОГД матері складатиме 50 % частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження, як це визначено положенням, і складатиме 50% від 7.5 млн грн 3 750 000 млн. грн.
З огляду на те що ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно визначив, відсоток виплати ОГД ОСОБА_3 , у розмірі 50% від загальної суми допомоги, то сам факт такого розподілу порушує права ОСОБА_2 , і таке право підлягає судовому захисту у визначений спосіб.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, при цьому нами надано доказ (відповідь з Миколаївського ТЦК) яким установлено що вразі незабезпечення позову виконати рішення суду буде неможливим, так як виплачена частка відповідачу ОСОБА_3 , буде більша або значно більша від належної їй.
Нескладний розрахунок свідчить що ОСОБА_3 , з урахуванням позовних вимог, має право отримати 1\3 частини ОГД від 15 млн. грн що складає 5 млн грн., або ж 50% від суми 7.5 млн.грн, тобто 3.750 000 грн, в разі розпорядження загиблого ОСОБА_5 , лише на цивільну дружину та сина, отже сума виплат у розмірі 7.5 млн. грн., (яка визначена Миколаївським ТЦК) значно більша ніж має належати відповідачці ОСОБА_3 , у разі задоволення позовів у цивільній справі №644/6617/25.
Частка ОГД пропорційно зменшується чи збільшується, при поділі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, вважаю, що вона підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі , або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості заходів забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Аналіз вище вказаних норм права та правових висновків, викладених у постановах Верховним Судом, свідчить про те, що суд, забезпечуючи позов, повинен враховувати співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Суддя зазначає, що згідно поданої заяви про забезпечення позову як додаток до заяви зазначено ордер, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, відповідь з МО України, документ про сплату судового збору.
Разом з тим, на підтвердження обґрунтованості заяви про забезпечення позову заявником до заяви не додано доказів саме отримання ОСОБА_3 хоча б частини коштів з призначеної їй суми, яка складає 50 % від 15 млн. гривень, тобто 7.5 млн. грн. (1/5 від ОГД в розмірі 1 500 000 грн. та щомісячних виплат), тобто відсутні відомості потрібні для забезпечення позову (п. 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
Наявність рішення Комісії МО з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою ОГД та компенсаційних виплат, від 10.02.23 року, №27/168 про призначення матері загиблого ОСОБА_3 в розмірі 7 500 000 грн., жодним чином не підтверджує факт саме отримання останньою грошових коштів, а будь-які документи, які підтверджують перерахування виплат ОГД та компенсаційних виплат ОСОБА_3 , заявником не були надані до суду разом із зайвою про забезпечення позову.
Таким чином, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Разом з тим, вважаю за необхідне роз'яснити, що повернення заяви про зустрічне забезпечення позову не позбавляє заявника чи його представника повторно подати заяву про забезпечення позову (зустрічне забезпечення позову), якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про зустрічне забезпечення позову.
Також звертаю увагу, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Враховуючи те, що заяву про зустрічне забезпечення позову було подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, вважаю за необхідне її повернути.
Керуючись ст.ст. 151,153 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Повернути заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 .
Заявнику надіслати ухвалу суду разом із заявою.
Роз'яснити ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в Харківський апеляційний суд.
Суддя Я.М. Ритов