справа № 619/334/26
провадження № 2/619/671/26
20 січня 2026 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,
Представник позивача, ОСОБА_1 - Грібова Олена Анатоліївна звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить:
-звільнити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-припинити стягнення аліментів за виконавчим листом від 24.07.2013 № 2413 у виконавчому провадженні № 39381493 з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №619/7711/24;
-визнати відсутньою та скасувати заборгованість зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження № 39381493 у сумі 68 211,50 грн, як таку, що нарахована без правових підстав;
-зобов'язати орган державної виконавчої служби виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасувати застосовані заходи примусового виконання.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вивчивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо позов подається фізичною особою.
Так, 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідності до Державного бюджету становить 3328 грн., а отже ставка судового збору 1331,20 грн.
Відповідно до позовної заяви позивач заявив одночасно чотири позовні вимоги немайнового характеру.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити за чотири вимоги немайнового характеру судовий збір у розмірі 5324,80 грн. (1331,20*4).
Позовна заява надійшла до суду в електронній формі, яка містить зазначення про те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд».
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
На підтвердження сплати судового збору позивачу необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений права подати суду заяву про зменшення позовних вимог, або подати позовну заяву в новій редакції.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що за правилами ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст.175,177,185,352,353ЦПКУкраїни, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Калиновська