21 січня 2026 р. Справа № 440/13243/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, по справі № 440/13243/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, тобто як базового місяця;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.12.2020 включно із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.12.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі 440/13243/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить зупинити дію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 в адміністративній справі № 440/13243/24, скасувати повністю рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року в адміністративній справі № 440/13243/24 та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що за період з березня 2018 по грудень 2020 у зв'язку з введенням з 01.03.2018 нової тарифної сітки коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і навчальницького складу та фактичним збільшенням грошового забезпечення, для нарахування індексації встановлювався базовий місяць березень 2018, тому підстав для виплати позивачу різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу немає. Апелянт вказує, що індексація грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 24.12.2020 року позивачу нараховувалася та виплачувалася; при цьому, відповідач посилається на п. 3 Постанови від 09.12.2015 № 1013. Додатково відповідач зазначає, що проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. За твердженням відповідача, нарахування індексації грошового забезпечення є виключною компетенцією військової частини, її дискреційними повноваженнями.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
24.12.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 290 старшину за контрактом ОСОБА_1 , начальника диспетчерського пункту штабу, звільненого наказом командира НОМЕР_2 бригади тактичної авіації (по особовому складу) від 22.12.2020 № 55-РС відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав 24.12.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 440/11930/21, яке набрало законної сили 06.01.2022, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця, визначеного відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та підстав для проведення індексації, передбачених статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (із змінами та доповненнями), з урахуванням висновків суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі №440/11930/21, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини в силу частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 №1659 позивача повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі №440/11930/21 військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено індексацію у розмірі 4503,23 грн. за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2016 року. Зазначено, що у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» військовослужбовцям були підвищені посадові оклади, тому індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася з квітня 2018 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка, який підвищився у грудні 2018 року.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 №115 від 06.01.2025 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року підтверджено, що з березня 2018 року по 24 грудня 2020 року індексація грошового забезпечення позивачу нарахована та виплачена з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - березень 2018 року.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року, ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.12.2025 № 560/12915/23, від 15.11.2024 у справі № 200/11548/21, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.
При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно із п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103".
Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016, застосовується з 01.01.2016.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку № 1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, у тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» були внесені значні зміни у Порядок №1078, у зв'язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п.5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Отже, з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 за №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 випливає, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23.12.2025 у справі № 280/8303/23, від 25.09.2025 у справі № 240/27667/23, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294, вона набрала чинності з 01.01.2008.
Затверджені указаною постановою посадові оклади з 01.01.2008 не змінювалися до березня 2018 року на підставі Постанови № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, у силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.06.2022 по справі № 640/8991/21, від 28.09.2022 по справі № 560/3965/21, від 28.06.2022 по справі № 420/4841/21.
При цьому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 3 Постанови від 09.12.2015 № 1013 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 Постанови № 1013, установлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року лише за умов виконання абзацу 1 пункту 3 Постанови № 1013, тобто за умов вжиття заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати).
Хоча абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013 встановлено необхідність вжиття заходів для підвищення з 01.12.2015, зокрема, розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), проте, відповідного збільшення посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з 01.12.2015 не відбулось.
З огляду на викладене, індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинна бути нарахована та виплачена позивачу з урахуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а не січень 2016 року.
Як встановлено з матеріалів справи, листом військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 №1659 позивача повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі №440/11930/21 військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено індексацію у розмірі 4503,23 грн. за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2016 року.
За період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, про що свідчить довідка про розміри нарахованого і виплаченого грошового забезпечення та індексації № 1905, видана військовою частиною НОМЕР_1 21.10.2024.
Отже, з огляду на положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 та Постанови № 1294, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність, суть якої полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, та погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу колегія суддів вказує на таке.
Як було зазначено раніше, відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Зокрема, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У цьому контексті Верховний Суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.
Згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 належить з'ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23.
Як було зазначено раніше, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.
З матеріалів справи встановлено, що індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася з квітня 2018 року з урахуванням базового місяця березень 2018 року за умови перевищення встановленого порогу індексації 103 відсотка, який підвищився у грудні 2018 року (лист військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2024 №1659).
Із довідки військової частини НОМЕР_1 №115 від 06.01.2025 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року встановлено, що з березня 2018 року по 24 грудня 2020 року індексація грошового забезпечення позивачу нарахована та виплачена з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - березень 2018 року.
За період з березня по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася, з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивачу нараховувалася індексація в розмірі 71,08 грн, з березня по червень 2019 року - в розмірі 134,47 грн, з липня по листопад 2019 року - в розмірі 206,72 грн, з грудня 2019 року по червень 2020 року - в розмірі 216,51 грн, з липня по листопад 2020 року - в розмірі 226,29 грн, у грудні 2020 року - в розмірі 181,01 грн, про що свідчить довідка про розміри нарахованого і виплаченого грошового забезпечення та індексації № 1905, видана військовою частиною НОМЕР_1 21.10.2024.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 про розміри нарахованого і виплаченого грошового забезпечення та індексації ОСОБА_1 №114 від 06.01.2025 підтверджено, розмір посадового окладу позивача за лютий 2018 року становив 720 грн, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 5088,20 грн, без урахування складових грошового забезпечення, які мають разовий характер; розмір посадового окладу позивача за березень 2018 року становив 3000 грн., грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 9458,40 грн, без урахування складових грошового забезпечення, які мають разовий характер.
Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 4370,20 грн (9458,40 грн - 5088,20 грн).
Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.
Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23.
Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Враховуючи те, що підвищення доходу позивача складає 4370,20 грн, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року становить 92,95 грн (4463,15 грн - 4370,20 грн).
Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів зазначає, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 4370,20 грн грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації та індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу здійснювалася не в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби.
Водночас, відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку та не нараховано позивачу належні суми індексації різниці грошового забезпечення за спірний період з 01.03.2018 по 24.12.2020.
Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі відповідачем до суду надано не було.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу не підтвердилися в ході розгляду колегією суддів.
Доводи апелянта про те, що проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі, нарахування індексації грошового забезпечення є дискреційними повноваженнями військової частини колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як було зазначено раніше, частиною 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.п.2 п. 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 № 638/9697/17, від 29.04.2020 № 240/10130/19, від 16.09.2020 № 815/2590/18 відповідно.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013, індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів доходить висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22, 15.11.2024 у справі № 160/3223/22.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року, зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року, визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 24 грудня 2020 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження у ході розгляду колегією суддів.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з положеннями статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі № 440/13243/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова