Справа № 161/20380/25
Провадження № 1-кп/161/398/26
20 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580002018 від 18 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Заларі російської федерації, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, в порядку ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінального проступку та злочину), передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 14 липня 2025 року, близько 11 год 00 хв, перебуваючи неподалік житлового будинку № 15 по вул. Кривий Вал, знайшовши на землі банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ "ПРИВАТБАНК", видану для обслуговування банківського рахунку НОМЕР_2 , яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 34, 38 Закону України «Про платіжні послуги», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і містить інформацію, яка засвідчує факти, котрі мають юридичне значення, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що банківська картка є офіційним документом, привласнив знайдену ним банківську картку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № НОМЕР_1 , видану для обслуговування банківського рахунку НОМЕР_2 , належну ОСОБА_5 , з метою подальшого незаконного використання, шляхом здійснення безготівкового розрахунку за купівлю товарів.
У подальшому, ОСОБА_3 , в період часу з 08 год 59 хв 15 липня 2025 року по 12 год 07 хв 16 липня 2025 року, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, неодноразово продовженого у встановленому законом порядку, востаннє Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 4356-IX від 16.04.2025 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись єдиним продовжуваним злочинним умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами потерпілої, без відому та попереднього дозволу держателя банківської картки ОСОБА_5 , використовуючи попередньо привласнену банківську картку № НОМЕР_1 , видану для обслуговування банківського рахунку НОМЕР_2 , за допомогою NFC-чіпа платіжної карти, що не потребує підтвердження пароля при проведенні платіжних операцій, здійснив тридцять дві операції по безготівковій оплаті за купівлю товарів у різних магазинах та аптеках м. Луцька, а також оплаті проїзду у громадському транспорті, чим таємно викрав із вказаної картки грошові кошти на загальну суму 7027 грн 78 копі, внаслідок чого спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на вищевказану суму.
За таких обставин, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразились у привласненні офіційного документу, вчиненому із корисливих мотивів та кваліфікує їх, як вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Крім того, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинених в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та сум знятих грошових коштів, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що вій дійсно, в середині липня 2025 року знайшов банківську картку, після чого, останньою неодноразово розраховувався за товар в різних магазинах, аптеках, а також здійснив оплату проїзду у громадському транспорті. Просив суд суворо не карати, у вчиненому щиро розкаювався, зазначаючи про бажання добровільно відшкодувати завдану шкоду потерпілій перебуваючи на волі, здійснення догляду за матір'ю похилого віку, яка має ряд хронічних захворювань та потребує стороного догляду.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку та тяжкого злочину, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінальних правопорушень, інформацію про стан його здоров'я, який на обліках у лікарів нарколога і психіатра не знаходиться, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, його відношення до вчиненого, наявність постійного місця проживання і реєстрації, міцність соціальних зв'язків за ним, здійснення догляду за матір'ю похилого віку, яка має ряд хронічних захворювань та потребує стороного догляду, думку самої потерпілої, яка викладена в заяві, в якій у призначенні міри покрання вона покладлась на розсуд суду.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, в межах санкцій частин статтей, за яким його засуджується та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до відбуття визначає йому остаточне покарання, у виді позбавлення волі, при цьому, на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши обвинуваченому максимальний іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, згідно ст. 76 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України, суд вирішує долю речових доказів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінального проступку та злочину), передбачених ч. 1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень;
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ "ПРИВАТБАНК" - повернути ОСОБА_5 , футболку білого кольору, кепку чорного кольору - повернути ОСОБА_3 ; ДВД - диски із відеозаписами - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1