Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 січня 2026 р. № 520/28231/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Пасечнік О.В., розглянувши адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61166, код ЄДРПОУ 40324829) про визнання протиправними та скасування рішення,-
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 645, № 641, № 636, № 646 від 11 липня 2025р про накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11.07.2025 № 645, № 641, № 636, № 646, на думку позивача, підлягають скасуванню. Також зазначає, що не має відношення до реклами, що є предметом спірних правовідносин, оскільки не є фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якої є діяльність пов'язана з рекламою. Посилається на недотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про розгляд справи. Вказує, що його двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення, та зазначає про відсутність обгрунтовних підстав вважати саме позивача рекламодавцем. Стверджує, що не можуть вважатися рекламою написи, оскільки не містять ознак передбачених приписами Закону України «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР). Також вказує, що вказані рекламні щити на фасаді з інформаційним полем не є рекламою у розумінні Закону № 270/96-ВР, оскільки не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
29.12.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якомузазначає, що діяв як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом № 270/96-ВР та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на накладення штрафу за порушення законодавства України про рекламу. Отже, відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства України. Доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для скасування зазначених рішень. Просить відмовити в задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 17.11.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження позивача: АДРЕСА_2 .
Відповідачем на адресу: АДРЕСА_3 направлено лист від 18.06.2025 року Вих. №5.4-057/2/9268-25 (далі - лист-вимога), з повідомленням про виявлені ознаки порушення суб'єктом господарювання частини першої статті 6 Закону № 270/96-ВР, а саме: Мовою реклами є державна мова, та запрошенням з'явитися за адресою: АДРЕСА_4 у триденний термін з дня отримання зазначеної вимоги для ознайомлення зі зверненням, а також надання письмових пояснень щодо питань викладених у зверненні споживача. Разом з цим, відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР, Головне управління вимагало надати завірені в установленому порядку копії документів щодо розміщеної реклами, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 (виписка з Єдиного державного реєстру ФОП ОСОБА_1 ); копія паспорта; письмові пояснення; документів щодо вартості розповсюдження реклами та/або виготовлення реклами, документів що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами, тощо), акти виконаних робіт; дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (за наявністю); іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення.
11.07.2025 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області складено протоколи про порушення законодавства про рекламу №664, № 662, № 661, № 659 та від 17.06.2025 про порушення законодавства про рекламу № 582, № 580, № 579, № 577.
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області прийнято рішення: про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11 липня 2025 року № 636 винесено за розміщення зовнішньої реклами з ознаками порушення вимог частини першої статті 6 Закону № 270/96-ВР; про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11 липня 2025 року № 641 винесено за розміщення зовнішньої реклами з ознаками порушення вимог частини першої статті 6 Закону № 270/96-ВР; про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11 липня 2025 року № 645 винесено за ненадання документів, пояснень, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, що є порушенням абзацу першого частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР; про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 11 липня 2025 року № 646 винесено за ненадання документів, пояснень, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, стосовно розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням абзацу першого частини другої статті 26 Закону № 270/96-ВР.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби Харківської області звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» № 270/96-ВР від 3 липня 1996 року (далі по тексту Закон України № 270/96-ВР) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі - Положення) Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Положення до основних завдань Держпродспоживслужби віднесено, зокрема, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.
На виконання підпункту 8 пункту 6 Положення Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що заходи державного нагляду (контроль) за дотриманням законодавства про рекламу Держпродспоживслужба має здійснювати відповідно до закону.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі за текстом - Закон № 270/96-ВР), який також регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
Питання здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу врегульоване статтею 26 Закону № 270/96-ВР, відповідно до частини першої якої контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку), а також щодо виконання вимог частини десятої статті 8 цього Закону, крім випадків, якщо зазначена реклама є рекламою азартних ігор та організаторів азартних ігор.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, за фактом виявлення такими органами порушення або в ході розгляду повідомлення (звернення, скарги, заяви тощо) третіх осіб про порушення вимог законодавства про рекламу рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та аудіозаписи, а також іншу інформацію, що стосуються виявленого порушення чи повідомлення про нього та необхідні для здійснення такими органами повноважень щодо державного контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Положеннями частини 3 статті 26 Закону № 270/96-ВР передбачено, що рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.
При цьому, Законом № 270/96-ВР не встановлено спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.
Механізм накладення Держпродспоживслужбою та її територіальними органами на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами (далі - суб'єкт реклами) штрафів за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольного комітету, КРАІЛ, Національного банку) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі за текстом - Порядок № 693).
При цьому, суд зазначає, що Порядок № 693 є підзаконним нормативно-правовим актом та не може встановлювати порядок, спосіб та форму здійснення заходів державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі за текстом - Закон № 877-V).
Сфера дії Закону № 877-V визначена у статті 2 цього закону, за приписами частини першої якої дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд зазначає, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу не входить до сфер, на які не поширюється дія Закону № 877-V.
Відтак, суд звертає увагу, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу має здійснюватися в порядку, визначеному Законом № 877-V.
Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 826/24133/15, від 22 червня 2022 року у справі № 810/3148/17 та від 17 січня 2023 року у справі № 826/9936/17 зроблено висновок, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення статті 22 Закону України Про рекламу поширюється, зокрема, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V.
Верховним Судом у зазначених постановах звернуто увагу, що норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу. Водночас, Закон України Про рекламу не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу.
Також, за висновками Верховного Суду діяльність з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов'язаний дотримуватися вимог Закону №877-V.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, враховуючи положення Закону № 877-V, суд зазначає, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має дотримуватись вимог до проведення таких заходів і порядку, встановлених Законом №877-V, а саме:
- видати наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону №877-V);
- на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформити посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке має бути підписане керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчене печаткою; посвідчення (направлення) повинно містити передбачену Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності інформацію, в тому числі, підстави для здійснення заходу (частина друга, третя статті 7 Закону №877-V);
- перед початком здійснення заходу пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення) (частина п'ята статті 7 Закону № 877-V).
Відповідно до вимог частини 11 статті 4 Закону № 877-V як плановий, так і позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.
Частиною 6 статті 7 Закону № 877-V встановлено, що за результатами здійснення заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.
Згідно з частиною 15 статті 4 Закону № 877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів; підписати акт в останній день перевірки у двох примірниках та вручити один примірник акта керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання (частина шоста статті 7 Закону №877-V); якщо в ході проведення заходу було виявлено порушення вимог законодавства про рекламу - скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (частина сьома статті 7 Закону № 877-V).
Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21 зроблено наступний висновок щодо застосування норм статей 4, 7 та 10 Закону № 877-V.
Положення частини одинадцятої статті 4 Закону №877-V визначено, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб'єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способом, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб'єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.
При цьому, посадові особи контролюючого органу можуть у межах, визначених законодавством, здійснювати фіксацію вчинених власних дій, що спрямовані на забезпечення безумовного виконання, зокрема, положень статей 4, 7 та 10 Закону №877-V щодо вручення направлення на проведення перевірки, службового посвідчення суб'єкта перевірки, вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання під час проведення перевірки, а перешкоджання з боку посадових осіб суб'єкта господарювання у реалізації цих обов'язків, які унеможливлюють проведення планового або позапланового заходу із дотриманням встановленого порядку, можуть кваліфікуватися як недопуск до проведення перевірки.
У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб'єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб'єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства та вказані висновки Верховного Суду, судом під час розгляду даної справи встановлено, що спірні рішення про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, винесені на підставі Закону № 270/96-ВР та Порядку №693, що оскаржуються позивачем у межах даної справи, прийняті без дотримання вимог, встановлених Законом № 877-V, оскільки такі рішення прийняті без фактичного проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю), за відсутності наказу (рішення, розпорядження) про проведення відповідного заходу державного нагляду (контролю), без складення акта з використанням уніфікованої форми акта.
Так, відповідач не надав суду доказів того, що проведений щодо позивача захід державного контролю відбувся на підставі відповідного наказу. Матеріали справи не містять акту перевірки, з яким позивач повинен був бути ознайомлений. Відтак, відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю).
Суд зазначає, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов'язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V.
Однак, під час розгляду справи судом не встановлено дотримання відповідачем вищезазначених вимог Закону № 877-V. Відповідачем зазначених обставин не спростовано.
Крім цього, суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації. У подальшому воєнний стан в Україні продовжувався та триває на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану (далі за текстом - Постанова № 303) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні (пункт 1).
За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (пункт 2).
Отже, Постановою №303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану. Можливість проведення таких заходів передбачена лише за наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, чого в даному випадку відповідачем не дотримано.
Відповідачем не надано до суду доказів наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, про дозвіл на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) ФОП Губарєва
Таким чином, відповідач не довів дотримання ним вищезазначених вимог Закону № 877-V та Постанови № 303, що свідчить про те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області допустило процедурні порушення під час здійснення заходу державного контролю, які за своєю суттю не можна вважати формальними.
Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб'єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб'єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №826/14749/16, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20.
Суд наголошує, що встановлення протиправності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні заходу державного контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання позивачем вимог законодавства про рекламу з суттєвими порушеннями Закону № 877-V, призводить до протиправності висновків та рішень прийнятих внаслідок такого заходу, що є самостійною підставою для скасування спірних рішень.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішень ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 645, № 641, № 636, № 646 від 11.07.2025 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Платіжною інструкцією від 21.10.2025 та 05.11.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 4845,00 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 4844,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (просп. Науки, буд. 40, 6 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61166, код ЄДРПОУ 40324829) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 645 від 11 липня 2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 641 від 11 липня 2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 636 від 11 липня 2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 646 від 11 липня 2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області, місцезнаходження: просп. Науки, буд. 40, 6 пов.,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61166, код ЄДРПОУ 40324829.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, рішення у повному обсязі складено та підписано 21.01.2026.
Суддя О.В. Пасечнік