19 січня 2026 року справа №320/56430/24
Київськи окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,-
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди за недонос речового майна, втрату медичного майна та переплату грошового забезпечення у розмірі 25531,64 грн.
Ухвалою суду від 12.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що військова частина НОМЕР_1 немає можливості утримати кошти з солдата ОСОБА_1 та здійснювати стягнення за недонос речового майна, втрату медичного майна та переплату грошового забезпечення у розмірі 25531,64 грн., оскільки солдат ОСОБА_1 , , стрілець - снайпер 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 перебуває у самовільному залишені військової частини, та своїми діями свідомо вчиняє кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про розгляд справи був проінформований належним чином.
Суд також бере до уваги, що на виконання Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-ІV, вищевказану ухвалу суду оприлюднено також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 лютого 2023 року №54, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та вважався такими, що прибув в район виконання бойового завдання за призначенням:
Солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07 лютого 2023 року №16-РС, на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 листопада 2023 року №333, солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду стрільця - снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22 грудня 2023 року №361, солдат ОСОБА_1 прибув в район виконання бойового завдання за призначенням з відпустки.
Рапортом командира механізованої роти військової частини НОМЕР_1 від 25 грудня 2023 року за Вх.№5/63/16080 було здійснено доповідь, що 25.12.2023 року під час здійснення ранкової перевірки особового складу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , в розташуванні підрозділу який знаходиться біля населеного пункту АДРЕСА_1 , було виявлено відсутність військовослужбовця, солдата ОСОБА_1 , стрільця - снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 грудня 2023 року №364, солдат ОСОБА_1 , колишній стрілець - снайпер 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вважати таким, що з 25.12.2023 перебуває в самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 з району виконання бойового завдання за призначенням. Зняти з усіх видів забезпечення з 25.12.2023.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 січня 2024 року №4, солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця - снайпера 1 механізованого відділення 1 І механізованого взводу механізованої роти, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який перебуває у самовільному залишенні військової частини з 25.12.2023 року увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у відповідності до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (військовослужбовці які відсутні більше десяти днів, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25 грудня 2023 року №841, призначено службове розслідування, щодо уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини НОМЕР_1 та відсутності без поважних причин на військовій службі, а також встановлення ступеня вини військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
В ході службового розслідування, було виявлено факт недоносу речового та інвентаризаційного військового майна, яке було видано солдату ОСОБА_1 , вартість майна на загальну суму 13961 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) грн. 18 коп., що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12 січня 2024 року №5/60/104.
В ході службового розслідування, було виявлено факт втрати майна медичної служби, яке було видане солдату ОСОБА_1 , на загальну суму 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн., 45 коп., що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2023 року №5/60/3393.
В ході службового розслідування, було виявлено факт переплати грошового забезпечення, яке було виплачене солдату ОСОБА_1 , на загальну суму 9107 (дев'ять тисяч сто сім) грн. 01 коп., що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 10 січня 2024 року №5/60/68.
Також, військовою частиною НОМЕР_1 було отримано телеграму Міністра оборони України від 20 грудня 2023 року №827/уд, у якій містилась вимога щодо виплати у грудні 2023 року залишку ресурсу за фондом грошового забезпечення, а саме шляхом виплати військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (крім військовослужбовців строкової служби та курсантів, прийнятих на навчання з числа цивільної молоді) частини грошового забезпечення в грудні за грудень 2023 року в межах наявних асигнувань в розмірах, які не перевищують встановлені рішенням Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з.
При цьому нарахований розмір грошового забезпечення в грудні за грудень 2023 року повинен бути зменшений на суму не менше ніж 7100 грн., яка необхідна для нарахування та сплати в січні 2024 року єдиного соціального внеску у мінімальному розмірі (1562 фн.).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22 грудня 2023 року №3 524, яким військовій частині НОМЕР_1 , яка є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_2 , було наказано здійснити виконання вимог телеграму Міністра оборони України від 20 грудня 2023 року №827/уд, у якій містилась вимога щодо виплати у грудні 2023 року залишку ресурсу за фондом грошового забезпечення, і тому військова частина НОМЕР_1 виплатила солдату ОСОБА_1 грошове забезпечення на загальну суму 9107 (дев'ять тисяч сто сім) грн. 01 коп.
Позивачем зазначає, що немає можливості утримати кошти з солдата ОСОБА_1 , та здійснювати стягнення за недонос речового майна, втрату медичного майна та переплату грошового забезпечення на суму 25531 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 64 коп., оскільки солдат ОСОБА_1 , стрілець - снайпер 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 перебуває у самовільному залишені військової частини, та своїми діями свідомо вчиняє кримінальне правопорушення передбачене частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців» визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 2019 року №548-XIV (далі - Статут № 548-XIV).
Згідно з ст.11 Статуту № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.16 Статуту № 548-XIV, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з статей 26, 27 Статуту № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-IX (далі - Закон № 160-IX), визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 цього Закону, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Так, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що в ході службового розслідування, було виявлено факт недоносу речового майна, втрату медичного майна та переплату грошового забезпечення, яке було видано солдату ОСОБА_1 , на загальну суму 25531,64 грн, що підтверджується наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 №39 та довідками військової частини.
Докази оскарження позивачем наказу, яким його притягнуто до матеріальної відповідальності до суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (ч. 2 ст.10 Закону № 160-IX).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 25531,64 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , про стягнення майнової шкоди за недонос речового майна, втрату медичного майна та переплату грошового забезпечення у розмірі 25531,64 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2 Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) майнову шкоду за недонос речового майна, втрату медичного майна та переплату грошового забезпечення у розмірі 25531 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 64 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.