ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" січня 2026 р. справа № 300/7516/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 18.11.2025 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 . Продовжено розгляд адміністративної справи №300/7516/25 в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 .
Військовою частиною НОМЕР_1 заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку і пропуском строку звернення до суду. Представник зазначає, що 24.05.2024 ОСОБА_1 вручався грошовий атестат за №1759/9/323, у якому він був ознайомлений із розміром грошового забезпечення у день виключення зі списків в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 . Представник стверджує, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Відтак вважає, що оскільки позивач звернувся до суду 17.10.2025, то ним пропущено тримісячний строк звернення до суду, установлений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Розглянувши клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Слід зазначити, що на момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В той же час, відповідно до пункту 1 глави "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто строки, передбачені статтею 233 КЗпП України, які продовжені на строк дії карантину, з 01.07.2023 відновили свою дію в частині присічного застосування.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19.07.2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Судом встановлено, що 24.05.2024 ОСОБА_1 вручався грошовий атестат №1759/9/323, з яким він ознайомлений під особистий підпис (а.с. 79). Дані обставини свідчать про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 дійшов висновку, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду, 2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори, 3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду, 4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку, 5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Суд, врахувавши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та дослідивши додані до нього докази, що підтверджують тривале несення позивачем військової служби, в тому числі, участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, стан здоров'я, що набутий у зв'язку з захистом Батьківщини, беручи до уваги звільнення його зі служби за станом здоров'я, а також враховуючи обставини, пов'язані з проходженням позивачем військової служби у спірний період та до 05.08.2025, як вагому підставу для поновлення строку та обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24, дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та можливість його поновлення.
Беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що клопотання Військової частини НОМЕР_1 щодо залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 122, 123, 240- 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Гомельчук С.В.