20 січня 2026 року Справа № 280/11626/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування висновку службової перевірки
31 грудня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати висновок службової перевірки №134/23 від 17.08.2023 Державної міграційної служби України в Запорізькій області в частині визначення недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 ;
зобов'язати Дніпровський відділ у Запоріжжя УДМС у Запорізькій області повернути позивачу вилучені паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 18.06.2002 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .
Ухвалою від 05 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування висновку службової перпевірки - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності.
14 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що позивачка пропустила строк для оскарження висновку службової перевірки через неправомірні дії відповідача, який розпочавши перевірку паспорта громадянина України ОСОБА_1 у 2017 році, сам паспорт витребував у січні 2025 року, але причину вилучення та знищення паспорта ОСОБА_1 не повідомив. Лише після запиту адвоката про витребування підтвердження законних підстав вилучення паспортів позивачки та численних скарг, відповідач надав копію оскаржуваного висновку, супровідний лист від 18.07.2025. Отже, про підставу знищення паспортів громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 стало відомо лише у липні 2025 року. На підставі викладеного, просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду для подання адміністративного позову. Прийняти до розгляду адміністративний позов, розглянути справу по суті.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої вказаної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже позов має бути поданий до суду протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справах №240/12017/19, №360/3999/20 (постанова від 06 грудня 2021 року), №320/1855/21 (постанова від 16 грудня 2021 року) та №420/2764/21 (постанова від 11 листопада 2021 року), де Верховний Суд зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого чинним законодавством строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
До того ж, Верховний Суд вказав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Зважаючи на вищевикладені висновки Верховного Суду, які є обов'язковими для суду першої інстанції в силу частини п'ятої статті 242 КАС України, суддя зазначає, що поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач оскаржує висновок службової перевірки №134/23 від 17.08.2023, з даним позовом до суду позивач звернулась 31.12.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Позивач в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду посилається на не повідомлення їй причин вилучення паспорта громадянина України.
Проте, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що під час проведення службової перевірки за фактом оформлення позивачу паспорта громадянина України з порушенням вимог законодавства Дніпровським відділом у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області, 16.06.2023 позивач запрошувалась для надання пояснень з цього приводу, що свідчить про розуміння щодо прийняття відносно неї рішення.
Відповідно до пункту 5.1. висновку службової перевірки №134/23 від 17.08.2023, Дніпровськогому відділу у м. Запоріжжі УДМС у Запорізькій області доручено письмово повідомити ОСОБА_1 про прийняте рішення, щодо визнання паспорта громадянина України НОМЕР_1 недійсним, через порушення вимог законодавства України під час його оформлення. У відповідності до чого, зазначене повідомлення направлялось 02.09.2023 за вих..№2313-760/2313.1-23 позивачу.
14.01.2025 в приміщенні Дніпровського відділу у м.Запоріжжі УДМС в Запорізькій області, паспорт громадянина України, наданий ОСОБА_1 вилучений у відповідності до п.107 Порядку №302, складений акт про вилучення №10 від 14.01.2025 та надана Довідка про вилучення.
Також, 11.03.2025 на адресу Дніпровського відділу у м. Запоріжжя УДМС у Запорізькій області надходив від адвоката Батій Т.М. запит стосовно підстав вилучення в ОСОБА_1 паспорта громадянина України. На зазначений запит 22.03.2025 відповідачем надавалась відповідь, де зазначено, що паспорт визнано недійсним на підставі висновку службової перевірки №134/23 від 17.08.2023.
Суд звертає увагу, що отримання листів від відповідача на повторні запити у липні 2025 року, не може вважатися моментом, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що 02.09.2023 позивачу було направлено повідомлення про прийняте рішення щодо визнання паспорта громадянина України НОМЕР_1 недійсним. Листом від 13.08.2024 позивача повідомлено про визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон. 14.01.2025 в приміщенні Дніпровського відділу у м.Запоріжжі УДМС в Запорізькій області, паспорт громадянина України, наданий ОСОБА_1 вилучений у відповідності до п.107 Порядку №302, складений акт про вилучення №10 від 14.01.2025 та надана Довідка про вилучення. Листом від 22.03.2025 відповідачем надано відповідь на запит представника позивача. Позовна заява подана до суду лише 31.12.2025.
Наведене спростовує доводи представника позивача про те, що позивачу тільки в липні 2025 року стало відомо про підставу знищення паспортів громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Також суд зазначає, що судовий збір за подання цього позову було сплачено ще 15.09.2025, а позовна заява датована 01.11.2025.
Представником позивача не надано жодних належних та допустимих доказів об'єктивної неможливості звернутись до суду у встановлені законом терміни.
Вищеказане, на думку суду, свідчить про триваючу пасивну поведінку позивача, доказів неможливості своєчасно звернутись із запитом до відповідача та з даним позовом до суду, позивачем не надано.
Навпаки, така поведінка позивача свідчить про її згоду з вилученням паспорта громадянина України протягом тривалого часу поза межами шестимісячного строку звернення до суду, а саме до грудня 2025 року.
Суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі “МШ “Голуб» проти України», право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №9901/82/19.
Відтак, реакція суду на пропущення строку звернення до адміністративного суду не може бути оцінена як формалізм.
Надавши оцінку доводам позивача та письмовим доказам, доданим до позовної заяви, суддя дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем, не є поважними.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст.248, 256, 293 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, викладені у клопотанні від 14.01.2026 про поновлення процесуального строку.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування висновку службової перевірки - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова