Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 січня 2026 року Справа№640/15761/20
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-П АРБК»
до відповідача: Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 00003390502 та № 00003380502 від 25 березня 2020 року,
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-П АРБК», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 00003390502 та № 00003380502 від 25 березня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими, з огляду на те, що висновки, викладені в акті перевірки на підставі якого такі ППР були прийняті, складені без дослідження всіх суттєвих обставин, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються об'єктивними даними, відповідно, не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Крім того податкова інформація, стосовно фіктивної діяльності контрагентів-постачальників позивача не підтверджується належними доказами, зокрема, в Акті перевірки немає посилань на будь-які вироки стосовно посадових осіб підприємств контрагентів, таким чином, виснови про порушення приписів податкового законодавства позивачем грунтуються лише на податковій інформації про протиправність дій контрагентів позивача, і не стосуються діяльності саме ТОВ «Д-П АРБК».
Вказує, що зі свого боку підприємство не допустило жодного порушення вимог податкового законодавства, наполягає, що господарські операції із контрагентами фактично відбулися, що підтверджується податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН, що, за переконанням позивача, спростовує висновки податкового органу про нереальність господарських операцій у перевіряємі періоди.
Також позивач наполягає, що на момент проведення перевірки ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» та ТОВ «ГОРИЗОНТ- ХОЛДІНГ» були належним чином зареєстровани, як юридичні особи, а також зареєстровані платниками ПДВ, крім цього вказує, що здійснені між ТОВ «Д-П АРБК» та його контрагекнтами правочини є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавався.
З огляду на відсутність в Акті об'єктивних фактичних даних, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, відтак не є правомірному, просив їх скасувати.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що контролюючим органом, під час проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені правильності відображення зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «САММІТ-АГРО ТРЕЙД» за червень 2017 року та правильності відображення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2018 року з контрагентом-постачальником ТОВ «ГОРИЗОНТ - ХОЛДИНГ».
З огляду на приписи діючого податкового законодавства, здійснювалась перевірка наявності у вказаних контрагентів-постачальників реальної можливості виконання своїх зобов'язань перед позивачем, за наслідком якої, на підставі інформації, наявної в інформаційних базах даних ДПС України ІС «Податковий блок» у поєднанні з інформацією, наявною в «ЄРПН», та враховуючи інформацію, що міститься у податковій декларації з ПДВ та звітності позивача, наданої в електронному вигляді до органів ДПС, встановлено, що у перевіряємий період (протягом періоду взаємовідносин з позивачем) у ТОВ«САММІТ-АГРО ТРЕЙД» та ТОВ «ГОРИЗОНТ - ХОЛДИНГ», були відсутні власні основні засоби та необхідна чисельність трудових ресурсів, найманих працівників, затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, відсутність спеціального автомобільного транспорту, устаткування, оплат комунальних послуг, оплат послуг телефонного зв'язку, оплат послуг за користування мережею Інтернет, оплат логістичних послуг та інших витрат необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктом господарювання, характерні для реального сектору економіки.
Також вказує на невідповідність задекларованого придбаного та реалізованого товару/послуг у контрагентів, що, за переконанням відповідача, унеможливлює здійснювати постачання товару позивачу.
Крім цього, ГУ ДПС зазначає, що ним було отримано від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію, зокрем, копію протоколу допиту директора (засновника) ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» щодо непричетності до створення та діяльності підприємства, а також, пояснення директора ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» щодо не причетності до реєстрації та ведення господарської діяльності вказаного підприємства, що, за переконанням контролюючого органу, свідчить про неможливість фактично надавати послуги.
Крім цього, зазначає, що, згідно інформації в Єдиному державному реєстру судових рішень вироком Дарницького районного суду по справі № 753/18828/18 керівника, головного бухгалтера та засновника ТОВ «САММІТ-АГРО ТРЕЙД» визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.
На підставі встановлених фактів ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновку про неможливість здійснення постачання товару на адресу позивача від вказаних контрагентів, на підставі викладеного контролюючий орган наполягає, що операції між позивачем та його контрагентами оформлювались певними вибірковими документами лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій, без мети реального виконання для подальшого отримання податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту.
З огляду на викладене, враховуючи, що перевіркою не було підтверджено реального проведення операцій між позивачем та ТОВ «САММІТ-АГРО ТРЕЙД» (код 41147764) за червень 2017 року та ТОВ «ГОРИЗОНТ - ХОЛДИНГ» (код 41884102) за квітень 2018 року відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою від 16 травня 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято до провадження адміністративну справу № 640/15761/20; запропоновано сторонам надати суду пояснення щодо актуальності спору, стосовно якого подано даний позов, станом на час отримання даної ухвали; встановлено сторонам строк для надання суду процесуальних документів. Дана ухвала суду направлена на електронну адресу позивача зазначену у позовній заяві, відповідачем отрмана в кабінеті підсистеми «Електронний суд».
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року витребувано у позивача усю первинну документацію щодо господарських відносин між ним та ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» за червень 2017 року (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи тощо); та ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 41884102) за квітень 2018 року (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи, тощо), встановлено строк для надання витребуваних документів. Дана ухвала суду направлена на електронну адресу позивача зазначену у позовній заяві та поштою на адресу місцезнаходження, відповідачем отрмана в кабінеті підсистеми «Електронний суд».
Станом на дату прийняття рішення у цій справі витребувані документи позивачем до суду не надані.
Ухвалою від 21.01.2026 року відмовлено у задооленні клопотання відповідача про розгляд справи справи у судовому засіданні з повідомленням та викликом учасників справи та виклик свідків
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-П АРБК» є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код -38961878, основний вид діяльності - 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; адреса місцезнаходження 03191, м. Київ, вул. Лятошинського Композитора, буд. 14-А.
Головним управлінням ДПС у м. Києві в період з 07.02.2020 по 13.02.2020, на підставі Наказу ГУ ДПС у м. Києві від 03.02.2020 № 1185 та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-П АРБК», з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» (код 41147764) за червень 2017 року, ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» (код: 41774102) за квітень 2018 року показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
20 лютого 2020 року, за результатами здійсненої перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Д-П АРБК» № 119/26-15-05-02-0-14/3896878, яким встановлено порушення ТОВ «Д-П АРБК»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2017 року в сумі 5137 грн, а також встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2018 року в сумі 10814 грн.
На підставі акту перевірки 25 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення № 00003390502, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 10814 грн та № 00003380502, яким збільшено зобов'язання з ПДВ на 5137 грн, та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2569 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністативному порядку.
Рішенням ДПС України від 26 травня 2020 року вих. № 17056/6/99-00-08-05-0-06, за наслідком аналізу інформації, отриманої в ході перевірки та податкової звітності платника податків, з огляду на встановленя відсутності фактичного здійснення ТОВ «Д-П АРБК» будь-яких господарських операцій та ведення фінансово-господарської діяльності через відсутність реального джерела походження товарів, робіт та послуг з контрагентами ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» та ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» Скаргу ТОВ «Д-П АРБК» залишено без задоволення, а повідомлення-рішення від 25 березня 2020 року № 00003380502 та № 00003390502 залишено без змі.
Позивач звернувся до суду з даним позовом, щодо оскарження податкових повідомлень - рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормамиПодаткового кодексу України.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У відповідності до пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Особливості проведення документальних позапланових невиїзних перевірок врегульовані ст. 79 ПК України.
Згідно до, п. 79.1 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пп.79.2 ст. 79 ПК України).
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно змісту Акту судом встановлено, що, копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 1185 від 03.02.2020 та повідомлення про проведення перевірки № 21738/10/26-15-05-02-01 від 05.02.2020 було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ «Д-П АРБК» та отримано останнім 06.02.2020, що не заперечується сторонами.
Суд зазначає, що питання правомірності проведення перевірки позивача не є спірним у цій справі.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 198.1. статті 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нормами пункту198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV).
Статтею 1 Закону № 996-XIVвизначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої-другої статті 9 Закону № 996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженимнаказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995(далі - Положення № 88).
Згідно пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення № 88).
Згідно пункту 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Відповідно із пунктом 2.13 Положення № 88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Як зазначено вище, судом встановлено, що 20 лютого 2020 року, за результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Д-П АРБК» № 119/26-15-05-02-0-14/3896878, яким встановлено порушення ТОВ «Д-П АРБК»: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за червень 2017 року в сумі 5137 грн по взаємовіносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД», а також встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2018 року, на загальну суму 10814 грн по взаємовідносинам ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ».
Висновок про невідповідність показників ПДВ за вказані періоди базується, зокрема, на тому, що від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листами від 19.12.2017 № 7579/8/26-59-21-05 та від 01.11.2018 № 6223/26-15-21-30 отримано податкову інформацію з копією протоколу допиту директора (засновника) ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» (код 41147764) щодо непричетності та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також пояснень директора (засновника) ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» (код 41884102) щодо непричетності до створення та діяльності товариства.
Крім цього, згідно аналізу даних «Єдиного реєстру податкових накладних» у поєднанні з даними ІС «Податковий блок», стосовно вказаних контрагенів встановлено відсутність у достатній кількості основних засобів, трудових ресурсів, найманих працівників необхідних для провадження діяльності, відсутність затратної частини на оренду офісних та складських приміщень, спеціального автомобільного транспорту, устаткування, оплат комунальних послуг, оплат послуг телефонного зв'язку, оплат послуг за користування мережею інтернет, оплата логістичних послуг та інших витрат необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктами господарювання, характерні для реального секторуекономіки, що унеможливлює постачання товару; крім цього, встановлено невідповідність задекларованого придбаного та реалізованого товару/послуг та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.
Враховуючи відсутність у ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» та ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» матеріальних та трудових ресурсів контролюючий орган виснував, що підприємствами оформлювались лише окремі первинні документ з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та правомірності сумм податкового кредиту, наслідком чого, на думку контролюючого органу, є отримання ТОВ «Д-П АРБК» необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сумм податкового кредиту з ПДВ.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» позивачем надано наступні копії первинної документації: податкову накладну № 5 від 16.04.2018 на купівлю будувельних матеріалів широкого спектру на загальну суму з урахуванням ПДВ 64886,52 грн; видаткову накладну № 1604/001 від 16.04.2018 на постачання будівельних товарів широкого спектру на загальну суму з урахуванням ПДВ 64886,52 грн; платіжне доручення № 522 від 14.05.2018 на загальну суму оплати товару за рахунком № 1604/001 від 16.04.2018 з урахуванням ПДВ 64886,52 грн;
з ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД»: податкову накладну № 626 від 16.06.2017 на покупку будівельних товарів на загальну суму з урахуванням ПДВ 30819,66 грн; видаткову накладну № АТ-0000049 від 16.06.2017 на купівлю будівельного матеріалу широкого спектру на загальну суму з урахуванням ПДВ 30819,66 грн; виписка з банківського рахунку ТОВ «Д-П АРБК» за 14.05.2018
Також в матеріалах справи містяться: видаткова накладна № РН-0000093 від 24.04.2018 на постачання клею техномелт GA 3840 одержувачу - ТОВ «ЗАВОД ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ «ТЕХНО» на загальну суму з урахуванням ПДВ 6750,00 грн; видаткова накладна № РН-0000094 від 24.04.2018 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «ТЕХНО-ІНВЕСТ» на загальну суму з урахуванням ПДВ 29568,00 грн; видаткова накладна № РН-0000095 від 24.04.2018 на постачання будівельних матеріалів широкого спектру одержувачу - ПрАТ «ВІММ-БІЛЛЬ-ДАНН УКРАЇНА» на загальну суму з урахуванням ПДВ 20352,00 грн; видаткова накладна № РН-0000096 від 25.04.2018 на постачання будівельних матеріалів широкого спектру одержувачу - ІП «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на постачання будівельних матеріалів на загальну суму з урахуванням ПДВ 21968,00 грн; видаткова накладна № РН-0000100 від 26.04.2018 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» на загальну суму з урахуванням ПДВ 1734,24 грн; видаткова накладна № РН-0000101 від 02.05.2018 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на загальну суму з урахуванням ПДВ 2088,00 грн; видаткова накладна № РН-0000102 від 02.05.2018 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на загальну суму з урахуванням ПДВ 960,00 грн; видаткова накладна № РН-0000103 від 02.05.2018 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на загальну суму з урахуванням ПДВ 5868,00 грн; видаткова накладна № РН-0000104 від 02.05.2018 постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на загальну суму з урахуванням ПДВ 1344,00 грн; видаткова накладна № РН-0000116 від 14.05.2018 постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» на загальну суму з урахуванням ПДВ 2338,80 грн; видаткова накладна № РН-0000074 від 22.06.2018 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - ТОВ «ТЕХНО-ІНВЕСТ» на загальну суму з урахуванням ПДВ 27820,00 грн; видаткова накладна № РН-0000075 від 23.06.2017 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ/Банкнотно-монетний двір (код філії 40) на загальну суму з урахуванням ПДВ 2033,76 грн; видаткова накладна № РН-0000079 від 29.06.2017 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - АТ «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» на загальну суму з урахуванням ПДВ 6045,12; видаткова накладна № РН-0000081 від 29.06.2017 на постачання будівельних матеріалів одержувачу - НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ/Банкнотно-монетний двір (код філії 40) на загальну суму з урахуванням ПДВ 9624,00 грн;
Будь-яких інших документів на підтвкрдження реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» та ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» позивачем суду не надано.
Ухвала суду про витедування додаткових доказів позивачем не виконана.
Дослідивши надані документи суд зазначає наступне.
Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до абзацу другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У свою чергу, визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.
Як було зазначено вище, згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).
Водночас, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).
При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.
У свою чергу, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Аналіз зазначених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість): фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції із сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити).
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Отже, право на формування податкового кредиту та витрат виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій за наявності належним чином оформлених податкових накладних для формування податкового кредиту.
Поряд з цим, у справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів)
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
(Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2025 року по справі № 240/15137/20).
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, підтверджені доказами, доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але не виключно) в постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.
Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарчої операції відсутнє, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Оцінюючі спірні правовідносини в контексті документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ГОРИЗОНТ ХОЛДИНГ», на підставі пояснень відповідача викладених у відзиві, що не було спростовано позивачем, судом встановлено, що в період взаємовідносин останніх директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ГОРИЗОНТ ХОЛДИНГ» обліковувавалась одна особа - ОСОБА_1 .
Від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві листом від 01.11.2018 № 6223/26-15-21-30 Головним управлінням ДПС у м. Києві отримано інформацію з копією пояснень директора (засновника) ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» щодо непричетності до створення та діяльності підприємства.
Згідно вказаних пояснень, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_1 не була обізнана, що вона являється директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ», також зазначено, що остання не підписувала жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, установчі документи та печатки підприємства або інші документи, які мають відношення до ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» у останній відсутні, вказано, що договорів та додатків до них на проведення фінансово-господарських операцій з іншими підприємствами-контрагекнтами, пов'язаними з придбанням та реалізацією ТМЦ (виконання робіт, надання послуг) від імені ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ: 41884102) не укладала, не підписувала та не доручала третім особам вчиняти такі дії.
Поряд з цим, в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 1604/001 від 16.04.2018 року, яка від імені ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» підписана його директором ОСОБА_1 інших документів на підтвердження реального злійснення фінансово-господарстких операцій із вказаним контрагентом суду не надано.
При цьому, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» позивачем також не надо достатніх підтверджуючих первинних документів, в матеріалах справи міститься лише єдина видаткова накладна № АТ-0000049 від 16.06.2017 на постачання від ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» будівельних матеріалів широкого спектру одержувачу ТОВ «Д-П АРБК», яку підписано від імені ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» його директором ОСОБА_2 .
При цьому, судом встановлено, що згідно вироку Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2018 №753/18828/18 було встановлено, що починаючи з червня 2017 року директор ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» ОСОБА_2 не мала відношення до господарської діяльності ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД». ОСОБА_2 визнано виною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України.
У розумінні положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 29.10.2018 №753/18828/18, обов'язкові для врахування при вирішенні даної справи.
Суд зазначає, що встановлення аироком суду обставин щодо використання з червня 2017 року ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» з метою подальшого прикриття незаконної діяльності, а саме мінімізації податкових зобов'язань за матеріальну винагороду суб'єктам господарської діяльності реального сектору економіки виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій.
Таким чином, у зв'язку із наявністю вироку суду, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» використовувалось для прикриття незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків, а також з огляду на наявні матеріали справи, суд зазначає, що позивачем не надано первинні документи стосовно взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД»», які б доводили реальність здійснення фінансово-господарської діяльності із вказаним контрагентом на підставі якої до податкового обліку були включені суми з ПДВ за червень 2017 року.
Крім цього, відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/13301/14.
Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Об'єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: викладеною в постанові від 15.05.2018 у справі №826/10170/17 адміністративне провадження №К/9901/46301/18.
В свою чергу, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 у справі №2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.
У свою чергу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, сформувавши загальні підходи, які повинні застосовуватися судами під час вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій.
Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) тощо - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом статей 73 - 75 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Враховуючи зібрані факти щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, ключовим аргументов про реальність здійснення господарських операцій, як з ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» так і з ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД», позивачем вказано про наявність зареєстрованих податкових нкладних в ЄРПН, з ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» від 16.04.2018 № 5, та з ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» № 626 від 16.06.2017, проте, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2024 у справі № 640/1383/20 вказав, що реальність (фактичне вчинення) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належними первинними документами.
Своєю чергою, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.
При цьому позивачем не надано суду будь-яких даних на підтвердження руху активів чи змін у майновому стані, а також й не надано будь-яких документів, які належать до первинних бухгалтерських документів та відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, а також регістри бухгалтерського обліку, які є підставою для внесення показників до податкової звітності та ведення яких передбачено чинним законодавством.
Враховуючи зазначені встановлені обставини у даній справі, суд не може погодитись із доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ним ТОВ «ГОРИЗОНТ-ХОЛДИНГ» та ТОВ «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД».
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
Ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За правилами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
КеруючисьКонституцією УкраїнитаКодексом адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-П АРБК» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 00003390502 та № 00003380502 від 25 березня 2020 року відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 21 січня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Олішевська