Справа №705/7231/25
1-кс/705/112/26
20 січня 2026 року м. Умань
Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ;
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Уманського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 42024052210001267 від 05.04.2024 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Осітна Христинівського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця у військовому званні «солдат», на посаді номер обслуги 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 396 та ч. 4 ст. 408 КК України,
Слідчий відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Уманського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчими Уманського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області спільно зі слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №42024052210001267 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 396 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб, який в подальшому багаторазово продовжувався, відповідно до Указів Президента України, затверджених відповідними Законами України.
Тобто воєнний стан розпочався та діє на всій території України з моменту набрання чинності Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» по цей час.
27.02.2022 з урахуванням стану здоров'я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, здійснено призов ОСОБА_4 на військову службу за призовом під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 було призначено на посаду радіотелефоніста - лінійного наглядача відділення зв'язку взводу управління 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зараховано до списків особового складу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 27.02.2022 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді радіотелефоніста - лінійного наглядача відділення зв'язку взводу управління 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону вказаної військової частини, діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження взагалі, в умовах воєнного стану, самовільно без дозволу командування 08.11.2022 не пізніше 16 год. 00 хв. залишив місце несення військової служби військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді радіотелефоніста - лінійного наглядача відділення зв'язку взводу управління 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону вказаної військової частини, діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження взагалі, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, самовільно без дозволу командування 08.11.2022 не пізніше 16 год. 00 хв. залишив місце несення військової служби військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
Він же, 23 листопада 2025 року близько 14:00 години в с. Максимівка Уманського району Черкаської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_4 , став свідком обставин, а саме конфлікту між ОСОБА_7 , 2007 року народження та ОСОБА_8 , 1954 р.н., який розпочався на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ними, під час якого ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 численні удари руками та ногами, а також дерев'яним брусом в ділянку голови та інші частини тіла, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови та грудної клітки, рани потиличної ділянки голови справа, рани лобної ділянки голови зліва, забійної рани лівої брови, забійної рани перенісся, синців повік лівого та правого ока з переходом на праву щоку, забійних ран верхньої та нижньої губ з крововиливами, закритого перелому лівої виличної кістки, закритого перелому верхньої щелепи справа, переломів 3,4,5 ребер зліва, переломів 9,8 ребер справа, внаслідок яких ОСОБА_8 помер на місці події.
Після цього, ОСОБА_4 , не вступаючи у попередню злочинну змову із ОСОБА_7 та не діючи спільно з останнім, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 вчинив вбивство ОСОБА_8 , свідком якого він став, не являючись членом сім'ї або близьким родичом ОСОБА_7 , перебуваючи на місці події та маючи при собі засоби зв'язку та реальну можливість залишити місце вбивства, цього не вчинив, не повідомив про вчинений ОСОБА_7 особливо тяжкий злочин правоохоронні органи, а почав активно сприяти приховуванню особливо тяжкого злочину, слідів його вчинення, діючи з особистих мотивів, заздалегідь не обіцяючи останньому приховати знаряддя та сліди вчиненого ним особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме вбивства потерпілого ОСОБА_8 , очевидцем якого був, усвідомлюючи суспільну небезпеку діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення та бажаючи настання цих наслідків, з метою приховування умисного вбивства, усвідомлюючи фактичні ознаки приховуваного ним діяння, діючи умисно, вчинив активні дії, направлені на перенесення з будинку та переховування і маскування трупа ОСОБА_8 , знаряддя вбивства - дерев'яного бруса та одягу в який вони обоє були одягнені, тобто на протязі певного часу допомагав ОСОБА_7 у приховуванні слідів та знаряддя вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Останнє свідчить про те, що ОСОБА_4 мав реальну можливість та свободу вибору варіанту правомірної поведінки при прийнятті рішення про вчинення такого кримінального правопорушення.
24.11.2025 о 21 год. 01 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 396 КК України - заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту затримання, без визначення розміру застави. Термін тримання під вартою до 22.01.2026.
Постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 14.01.2026, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців з дня повідомлення про підозру, тобто до 24.02.2026.
Двомісячний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 22.01.2026, однак завершити його у цей термін не надається за можливе, оскільки необхідно провести судову психіатричну експертизу в рамках проведення якої обстеження підозрюваного ОСОБА_9 призначена на 16.01.2026, долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , що призначена 23.11.2026, долучити висновки п'ятьох молекулярно-генетичних експертиз, які на даний час не отримано та існує необхідність проведення інших заходів.
В якості підстав продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
У клопотанні слідчий просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024052210001267 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 396 КК України, на строк до трьох місяців, в межах строку досудового розслідування, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без можливості внесення застави.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання та просили суд продовжити строк тримання під вартою підозрюваному без можливості внесення застави у межах строку досудового розслідування. Зазначили, щоризики, що стали підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на час звернення до суду із даним клопотанням продовжують існувати.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні питання щодо обрання його підзахисному запобіжного заходу покладався на розсуд суду.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.
У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
В судовому засіданні встановлено, що слідчими Уманського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області спільно зі слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №42024052210001267 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 396 КК України.
24.11.2025 о 21 год. 01 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
24.11.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану та ч. 1 ст. 396 КК України - заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з моменту затримання, без визначення розміру застави. Термін тримання під вартою до 22.01.2026.
Постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 14.01.2026, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців з дня повідомлення про підозру, тобто до 24.02.2026.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
1.Щодо обґрунтованості підозри
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, обґрунтованість підозри перевірялась слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу. Жодних доказів, які могли б дозволити суду зробити висновок про необґрунтованість підозри на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою в судовому засіданні надано не було.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Даних про зміну раніше оголошеної підозри чи її скасування до суду не надано.
2. Обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування
Строк дії запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 спливає 22.01.2026.
Зокрема, орган досудового розслідування зазначає, що двомісячний строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 22.01.2026, однак завершити його у цей термін не надається за можливе, оскільки необхідно провести судову психіатричну експертизу в рамках проведення якої обстеження підозрюваного ОСОБА_4 призначена на 16.01.2026, долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 , що призначена 23.11.2026, долучити висновки п'ятьох молекулярно-генетичних експертиз, які на даний час не отримано та існує необхідність проведення інших заходів.
У зв'язку із вище наведеним, постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 14.01.2026, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців з дня повідомлення про підозру, тобто до 24.02.2026.
Отже, у кримінальному провадженні продовжуються проводитися ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, направлених на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, які об'єктивно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
У судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про безпідставне затягування розслідування кримінального провадження, але існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.
3.Щодо наявності ризиків
Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
В обґрунтування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий посилався на те, що заявлені під час застосування вказаного запобіжного заходу ризики не зменшилися, продовжують існувати, та виправдовують продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.
Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов'язків.
ОСОБА_4 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Тяжкість та невідворотність вказаного покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_4 до переховування, зміни місця проживання, пов'язаного з виїздом до іншої країни, виїзду до непідконтрольних на даний час територій України. Крім того, підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків, шлюбу, не має постійного джерела прибутку, не проживає за місцем реєстрації. Разом з цим, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, ОСОБА_4 з місця вчинення зник.
(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Вказаний ризик полягає в тому, що особи свідків відомі підозрюваному, як і особи наявних на даний час свідків, що спонукатиме ОСОБА_4 до впливу на них з метою зміни чи спотворення ними своїх показань задля уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності чи її пом'якшення. При цьому підозрюваним отримано копії процесуальних документів, які містять відомості з анкетними даними учасників провадження. Також на даний час розслідуванням встановлено мінімальну кількість свідків, проте, сам підозрюваний краще за сторону обвинувачення обізнаний із тим, кому відомі обставини розслідуваних злочинів та хто може повідомити обставини, що мають значення для кримінального провадження; до того ж, навіть допитані під час слідства свідки в подальшому підлягають безпосередньому допиту судом, а до стадії судового слідства підозрюваний матиме значний час і можливості повпливати на цих осіб.
Заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі. Хоча під час досудового розслідування свідки були допитані, разом з тим, відповідно до вимог статей КПК України, доказом для суду, який розглядатиме кримінальне провадження по суті, у вигляді показів свідків, є тільки ті покази, які суд здобув безпосередньо під час судового розгляду справи по суті, а тому ризик впливу на свідків є високим.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання настанню вказаних ризиків.
Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочинів, суспільну небезпечність та характер вчинених злочинів, за якими підозрюється ОСОБА_4 , вважає, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м'який запобіжний захід не може бути обраний.
Отже, при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Таким чином, на даному етапі кримінального провадження продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні та стороною захисту не доведені.
Доказів, які б дали суду можливість дійти висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його належну процесуальну поведінку і виключить зазначені вище ризики, до суду надано не було.
Суд звертає увагу, що дійсно, з перебігом часу досудового розслідування можуть змінюватися обставини та зникати ризики, існування яких було підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави.
Проте, в судовому засіданні не було наведено доводів та не було встановлено фактів, які б свідчили про таку зміну обставин, яка б надала суду можливість фактично змінити обраний раніше запобіжний захід та застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід чи визначити розмір застави, або відмовити в задоволенні клопотання слідчого повністю.
За таких обставин, клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування є виправданим заходом та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, строком на 36 діб, тобто до 24.02.2026 включно, без можливості внесення застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору негайно після її оголошення,та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 20.01.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1