20 січня 2026 рокуСправа №: 695/210/26
Номер провадження 3/695/351/26
20 січня 2026 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 437288 від 04.01.2026, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав, висловлювався не цензурною лайкою, також наніс декілька ляпасів по обличчю, внаслідок чого тілесних ушкоджень не завдано, а завдано шкоду психологічного здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що дана справа про адміністративне правопорушення підлягає поверненню для належного дооформлення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У частині першій статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд зауважує, що протокол є актом обвинувачення й повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП суддя перевіряє правильність складання протоколу та інших матеріалів по адміністративній справі.
Усупереч вимогам ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі серії ВАД № 437288 від 04.01.2026 не вказано місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Також суд зауважує, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до вимог ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, - умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адмінвідповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. п. 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт - це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Уповноважена особа органу Національної поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 437288 від 04.01.2026 зазначила, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав, висловлювався не цензурною лайкою, також наніс декілька ляпасів по обличчю, внаслідок чого тілесних ушкоджень не завдано, а завдано шкоду психологічного здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 437288 від 04.01.2026 інформація про можливих свідків зазначених подій відсутня.
Також матеріали справи не містять доказів завдання шкоди психологічному здоров'ю потерпілої.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, який склав протокол, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним і єдиним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, суд зауважує, що протокол містить виправлення в частині зазначення частини статті, диспозицією якої передбачено діяння, вчинення якого ставиться у провину ОСОБА_1 , що унеможливлює встановлення судом, за якою саме частиною статті 173-2 КУпАП кваліфіковано дії останнього при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що провести розгляд справи в передбачений законом термін та винести законне і обґрунтоване рішення, без усунення вказаних недоліків не можливо, а тому матеріали справи про адміністративне правопорушення слід повернути до Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області для оформлення належним чином.
При поверненні справи про адміністративне правопорушення для належного оформлення, суд керується постановою Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 в якій зазначено, що визнається правильною практика тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
У ході усунення недоліків, належить врахувати, що відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Крім того, при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а тому при додатковому опрацюванні необхідно долучити до матеріалів справи відповідні документи. У разі потреби, витребувати та приєднати до матеріалів справи інші документи, надання яких покладено на орган, який направляє справу до суду.
При доопрацюванні справи про адміністративні правопорушення необхідно усунути вищенаведені недоліки з дотриманням при цьому вимог ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст. 251, 256 КУпАП,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повернути до Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська