Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/185/26
номер провадження 1-кс/695/67/26
19 січня 2026 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000065 від 17.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Благодатне, Золотоніського району Черкаської області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, освіта професійно технічна, особою з інвалідністю будь якої групи, учасником та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, депутатом будь - якого рівня, учасником бойових дій не являється, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000065 від 17.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 17 січня 2026 року близько о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи в господарській будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наніс потерпілому один удар ножем в область грудної клітини зліва, внаслідок чого спричинив останньому, відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 18.01.2026, тілесні ушкодження у вигляді, проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки, лівої легені, серця, діафрагми, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
18 січня 2025 року о 02 год. 15 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
18 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Наразі слідством встановлено ризики, передбачені ст. 177 КПК України та є достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити нове кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Приймаючи до уваги вище викладене, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується: відсутністю міцних соціальних зав'язків у місці проживання, оскільки ОСОБА_5 не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зловживає спиртними напоями, негативно характеризується у місці проживання, та наявні соціальні зв'язки підозрюваного у місці свого проживання, не є стримуючими факторами для останнього про що свідчить вчинення ним даного кримінального правопорушення; наявністю фактів переховування від суду, а саме ухилявся від явки до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у судові засідання у справі № 695/4234/25 у кримінальному провадженні № 12025250370000940 від 21.08.2025 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку з чим судом винесено ухвалу про застосування приводу від 20.11.2025; тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному, оскільки ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, за який санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років; невідворотністю покарання за злочини, що вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області, де проживають потерпілий, його родина та свідок, тому він перебуваючи на волі матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності;
-ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що після скерування до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025250370000940 від 21.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за фактом вчинення фізичного насильства у виді нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості своїй співмешканці, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення із застосуванням насильства, спричинивши умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_8 , тобто повторно вчинив насильницький злочин більшої тяжкості, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 в разі не обрання йому запобіжного заходу, інших злочинів проти життя та здоров'я особи.
Так, особисте зобов'язання, є найбільш м'яким запобіжним заходом, який не передбачає будь-яких обмежень, та враховуючи особу обвинуваченого не забезпечить запобіганню вказаним у клопотанні ризикам; особиста порука - також не забезпечить запобіганню вказаним вище ризикам, оскільки від осіб, які заслуговують на довіру, не надходило письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків; домашній арешт - не може забезпечити запобіганню вказаним у клопотанні ризикам, оскільки відносно підозрюваного раніше застосовувався вказаний запобіжний захід у кримінальному провадженні № 12025250370000940 від 21.08.2025 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та термін його дії закінчився у зв'язку з його не з'явленням у судове засідання 20.11.2025 у справі № 695/4234/25, що свідчить про неможливість забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, шляхом застосування цього запобіжного заходу та запобігти вказаним у даному клопотанні ризикам.
Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, але жоден інший із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.
Таким чином, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 відсутні, а тому у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України інший, більш м'який запобіжний захід, не буде достатнім та дієвим для запобігання вказаним ризикам, а його вік, стан здоров'я не перешкоджають перебувати під вартою.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий, за погодженням з прокурором звернулася до суду з клопотанням в якому просила обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» без визначення застави. Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_5 , тобто з 18.01.2026.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та просили суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати домашній арешт.
У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;5) тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані стороною кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250370000065 від 17.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
18 січня 2025 року о 02 год. 15 хв. в порядкуст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України затримано ОСОБА_5
18 січня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 17.01.2026; протокол огляду місця події від 18.01.2026 по АДРЕСА_1 ; протокол огляду місця події від 18.01.2026 по АДРЕСА_1 ; протокол огляду місця події від 18.01.2026 по вул. Січова, 3, м. Золотоноша, Черкаської області; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.01.2026; довідка КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 18.01.2026 про отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 18.01.2026.
На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України є обгрунтованою.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 .
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить не лише вагомість доказів про вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним за ч.1 ст.121 КК України, оскільки санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, але і відсутність у ОСОБА_5 міцних та сталих соціальних зв'язків.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров'я, інші дані про особу ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.
Крім того, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує об'єктивний ризик того, що ОСОБА_5 шляхом вмовлянь або погроз може вплинути на них, з метою зміни показань або змусити їх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні, для уникнення ним кримінальної відповідальності. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що станом на теперішній час допитані свідки надали показання, якими підтверджується вина ОСОБА_5 . З метою уникнення відповідальності останній може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих показань органу слідства та суду.
Разом з цим, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З вказаного випливає, що надані під час досудового розслідування показання, повинні бути надані також і суду, а зважаючи, що такі докази як їх показання мають значну вагу за даним провадженням, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний як особисто, так і через інших осіб може вплинути на потерпілого та свідків з метою змусити відмовитись від дачі показань або змінити їх при надані суду під час розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_5 може впливати на потерпілого, свідків з метою змусити їх змінити показання, відмовитися давати показання та співпрацювати з слідством для уникнення ним кримінальної відповідальності.
Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необгрунтованими наявність існування такого ризику, як можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він не знайшов об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях.
На думку слідчого судді, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не може доводитися лише припущеннями з огляду на вчинене кримінальне правопорушення, зокрема і його тяжкість, без наведення фактів стосовно особи та поведінки підозрюваного, яка дає підстави для тверджень про існування цього ризику.
Варто зауважити, що метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При цьому слід зазначити, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати слідству, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12026250370000065 від 17.01.2026, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров'я ОСОБА_5 який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги.
Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 12026250370000065 від 17.01.2026, стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підлягає задоволенню, а до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту затримання, оскільки більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, слідчий суддя не вбачає.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Згідно ст.183 ч.4 п.1 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176,177,178, 183,193-194,196, 197, 205, 309, 369-372, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250370000065 від 17.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 18.01.2026 року (з моменту затримання) по 18.03.2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали оголошено 21 січня 2026 року о 08 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1