21 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 905/470/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий Крестьянінов О.О., судді: Мартюхіна Н.О., Тарасова І.В.)
у справі №905/470/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл»
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області
про стягнення 63 706 789,93 грн
12 січня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» (далі - ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», скаржник) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року у справі №905/470/25. Відповідно до штемпеля на поштовому конверті касаційна скарга надіслана до Суду 07 січня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Предметом позову у справі №905/470/25 є вимога ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» про стягнення із Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Донецькій області 63 706 789,93 грн.
У касаційній скарзі скаржник просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року у справі №905/470/25 в повному обсязі і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Отже, з огляду на вимоги касаційної скарги, беручи до уваги майновий характер спору, розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду касаційної інстанції, а також те, що скарга подана засобами поштового зв'язку розмір судового збору за касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року у справі №905/470/25 складає 1 911 203,70 грн (63 706 789,93 грн х 1,5 % х 200 %).
Проте, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
Натомість, у пункті 2 прохальної частини касаційної скарги скаржник просить Суд відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж розгляд касаційної скарги. Обґрунтування цього клопотання скаржник не наводить.
З цього приводу Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Отже, положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 цього Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18).
Між тим, відповідно до пункту 37 вказаної постанови навіть за наявності умов для відстрочення сплати судового збору, таке відстрочення за змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір» є правом, а не обов'язком суду.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, не можуть бути підставою для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу статті 8 Закону, а тому Суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Оскільки до касаційної скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, Суд зазначає, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 абзацу першого частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 абзацу першого частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Разом з цим слід зазначити, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі має обов'язково наводитись обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
У касаційній скарзі ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» не зазначено жодної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, а отже касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Крім того, пунктом 6 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
Положенням статті 308 ГПК України передбачено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких: суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються та, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатом перегляду оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» в касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року, якою скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 12 серпня 2025 року про задоволення позову, та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Однак зі змісту таких вимог не зрозуміло вимоги скаржника щодо рішення суду першої інстанції.
Отже, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України, а відтак скаржнику необхідно зазначити підстави та вимоги касаційної скарги.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» у справі №905/470/25 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, а саме, скаржникові необхідно подати до Суду:
- оригінал платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі (1 911 203,70 грн), за реквізитами, які зазначені на веб-сайті Верховного Суду у розділі «Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях», із зазначенням обов'язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга);
- нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити вимоги касаційної скарги щодо оскарження судових рішень у цій справі (прохальну частину касаційної скарги), а також обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на чітко визначений пункт (пункти) абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України, як підставу (підстави) для касаційного оскарження судових рішень.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надсилання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року у справі №905/470/25 відмовити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 грудня 2025 року у справі №905/470/25 залишити без руху.
3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або засобами поштового зв'язку на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Ю. Л. Власов