15 січня 2026 року
м. Київ
Справа № 904/3993/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт" - арбітражний керуючий Камінська А. А.;
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда" - Лебідь О. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Камінської Анни Анатоліївни (вх. № 7575/2025)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025
у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. - головуючого, Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
у справі № 904/3993/19
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт",
У цій справі предметом судового розгляду були грошові вимоги кредитора до боржника, які були погашені боржником у процесі їх розгляду судом першої інстанції
Обставини справи
1. 24.09.2019 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт" (далі - ТОВ "Агрос стандарт"), а 23.12.2019 - ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом.
2. 05.12.2024 ухвалою, серед іншого, суд призначив ліквідатором ТОВ "Агрос стандарт" - арбітражного керуючого Камінську А. А.
3. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "Агрос стандарт", які складалися з 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання цієї заяви з грошовими вимогами і 7 929,00 грн витрат зі сплати судового збору, стягнутого судовим рішенням у справі № 910/14910/18.
4. Так, 16.12.2020 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 910/14910/18, якою, зокрема, стягнув з ТОВ "Агрос стандарт" на користь ОСОБА_1 7 929,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.
5. 09.01.2025 комітет кредиторів ТОВ "Агрос стандарт" вирішив надати повноваження ліквідатору боржника повноваження на погашення перед ОСОБА_1 заборгованості зі сплати судового збору у справі № 910/14910/18 у розмірі 7929,00 грн і 6056,00 грн, сплаченого судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у цій справі.
6. 10.01.2025 ТОВ "Агрос стандарт" відповідно до платіжного доручення № 5 перерахувало ОСОБА_1 7 929,00 грн, а відповідно до платіжного доручення № 6 - 6 056,00 грн.
7. 27.01.2025 ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 1. 87176813. 1 повернув ТОВ "Агрос стандарт" 7 929,00 грн.
8. ТОВ "Агрос стандарт" повторно відповідно до платіжного доручення № 9 від 27.01.2025 перерахувало ОСОБА_1 7 929,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
9. 28.01.2025 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19.
10. Суд першої інстанції встановив, що станом на 28.01.2025 грошові вимоги зазначеного кредитора погашені, що підтверджується наданими ліквідатором платіжними дорученнями.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. 21.08.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі №904/3993/19 скасовано; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 6 056,00 грн (судовий збір) і 7 929,00 грн (грошове зобов'язання).
12. Апеляційний господарський суд зазначив, що грошові вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на судовому рішенні, яким боржника на його користь стягнено 7929,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд господарської справи № 910/14910/18 за позовом, пред'явленим до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрос стандарт".
13. За висновком суду, за відсутності доказів одночасного погашення всіх вимог конкурсних кредиторів, погашення боржником грошових вимог окремого кредитора у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів суперечить положенням КузПБ, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають визнанню і включенню їх до реєстру вимог кредиторів, а погашення кредиторських вимог в порушення процедури погашення не змінює статусу ОСОБА_1 як кредитора у справі, оскільки не виключає зворотного стягнення (повернення) цих сум, як безпідставно отриманих.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. У касаційній скарзі ТОВ "Агрос стандарт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Камінської А. А. просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 904/3993/19, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025, постановлену за результатом розгляду грошових вимог ОСОБА_1 у справі № 904/3993/19 - залишити без змін.
15. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 1, 41, 42 КУзПБ, статтю 598 ЦК України та порушив частину першу статті 269, частину першу статті 277, частину шосту статті 13 ГПК України та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування наведених норм права.
16. За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції, на відміну суду першої інстанції, не врахував того, що усі вимоги кредитора були сплачені боржником, і жодного непогашеного зобов'язання на момент розгляду його заяви не існувало.
Б. Розгляд справи у суді касаційної інстанції
17. До Верховного Суду надійшов відзив кредитора у справі - ТОВ "Інвест-Споруда" на касаційну скаргу, в якому товариство погоджується з доводами касаційної скарги, підтримує її та просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
18. Відповідно до частини другої статті 295 ГПК України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
19. Згідно з частинами першою, третьою статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. До заяви про приєднання до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
20. Оскільки поданий ТОВ "Інвест-Споруда" відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та за своєю процесуальною суттю є приєднанням до зазначених касаційних скарг, однак, до відзиву не додано документів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку на усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, то поданий відзив залишається без розгляду (схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 295, 297 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 924/793/21, від 09.05.2023 у справі № 910/158/22, від 24.05.2023 у справі № 916/875/20, від 23.01.2024 у справі № 908/174/20, від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, від 24.09.2024 у справі № 910/21998/21, від 22.04.2025 у справі № 910/18089/23).
21. Крім того, 04.12.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення заявника касаційної скарги, в яких наведені додаткові обґрунтування вимог касаційної скарги, а також, зокрема, зазначено про неврахування висновків Верховного Суду у справах, які у касаційній скарзі не зазначені.
22. Відповідно до приписів частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
23. Отже, скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.
24. Ураховуючи, що додаткові пояснення скаржника є доповненням до касаційної скарги, які подані після закінчення строку на касаційне оскарження, суд касаційної інстанції залишає їх без розгляду.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника.
27. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
28. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
29. Тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.
30. У постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарськими судами розглядалася справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Агрос стандарт" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників цього товариства.
32. 16.12.2020 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 910/14910/18, якою, зокрема, стягнув з ТОВ "Агрос стандарт" на користь ОСОБА_1 7 929,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.
33. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні грошових вимог ОСОБА_1 у сумі 7 929,00 грн, мотивуючи це тим, що боржник у ліквідаційній процедурі погасив присуджену Верховним Судом до сплати суму судового збору.
34. Апеляційний господарський суд вважав такі висновки місцевого господарського суду передчасними, оскільки не враховані обмеження виконання боржником зобов'язань перед кредиторами у процедурі банкрутства.
35. Грошові вимоги ОСОБА_1 ґрунтувалися на чинному судовому рішенні, яким з ТОВ "Агрос стандарт" на його користь стягнено 7 929,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд господарської справи № 910/14910/18.
36. За змістом статті 1 КУзПБ грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
37. Відповідно до частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та введення процедури розпорядження майном.
38. Згідно з частиною першою статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
39. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п'ятої статті 41 КУзПБ).
40. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію (частина шоста статті 41 КУзПБ).
41. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у постанові Верховного Суду 19.03.2024 у справі № 925/1770/15 (925/11/23), мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
42. Відповідно до встановлених судами попередніх обставин, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агрос стандарт" відкрито 14.09.2019, а грошове зобов'язання боржника перед ОСОБА_1 зі сплати 7 929,00 грн виникло 16.12.2020 (дата ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 910/14910/18). Тобто, зазначена заборгованість в розумінні статті 1 КУзПБ не була конкурсною, а відтак на неї не поширювалася дія мораторію, введеного ухвалою суду відповідно до статті 41 цього Кодексу.
43. Тож дії ліквідатора щодо погашення 10.01.2025 цієї заборгованості були правомірними, а протилежні висновки суду апеляційної інстанції - помилковими.
44. Як встановлено судами обох інстанцій, на момент розгляду у суді першої інстанції заяви з грошовими вимогами (28.01.2025) у боржника не існувало непогашених вимог перед фізичною особою ОСОБА_1 на суму 7 929,00 грн, оскільки після повернення цих коштів на рахунок боржника ліквідатор відповідно до платіжного доручення від 27.01.2025 № 9 повторно здійснила переказ коштів у вказаній сумі ОСОБА_1 .
45. Крім того, витрати з оплати судового збору у сумі 6 056,00 грн за подання заяви з грошовими вимогами 10.01.2025 були перераховані боржником на користь ОСОБА_1 .
46. Отже, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відхилення грошових вимог ОСОБА_1 .
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
47. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
48. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).
49. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі ухвали місцевого господарського суду.
В. Розподіл судових витрат
50. Ураховуючи приписи статті 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги належить покласти на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Камінської Анни Анатоліївни задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 904/3993/19 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі № 904/3993/19 залишити в силі.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт" (ідентифікаційний код 39223626) 9 689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере