15 січня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/550/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХ АГРО ЗАХІД», 46001, м. Тернопіль, вул. Чорновола В'ячеслава, 1А
до відповідача - Фермерського господарства “РБН-АГРО», 47811, Тернопільська область, Тернопільський район, село Гнилички, вул. Шевченка, будинок 18
про стягнення грошових коштів в сумі 482220,20 грн.
За участі від:
позивача - Коваль Є.Б.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тех Агро Захід» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства “РБН-АГРО» про стягнення грошових коштів в сумі 482220,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що 12.02.2025 між ним (як покупцем) та відповідачем (як продавцем) укладено договір поставки №12022025-1, відповідно до п. 1.1. п. 2.2 якого оплата за товар (сою) здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця двома етапами: 86% від вартості товару по факту поставки; 14% від вартості товару після здійснення реєстрації податкової накладної на відповідну партію товару.
Згідно з видатковою накладною №1 від 17.02.2025 позивач отримав товар (сою урожаю 2024 року) в кількості 199100 кг, вартістю 3444429,99 грн (у т.ч. ПДВ 423000,17 грн).
На підставі рахунка на оплату №1 від 17.02.2025 та видаткової накладної №1 від 17.02.2025 позивач оплатив відповідачу повну вартість товару, а саме перерахував останньому 3444430 грн згідно з платіжними інструкціями №827 від 17.02.2025 на суму 1500000 грн, №821 від 21.02.2025 на суму 1535087,72 грн, №822 від 25.02.2025 на суму 409342,28 грн (86% вартості товару - 2962209,80 грн та 14% вартості товару - 482220,20 грн).
Посилаючись на ст. ст. 509, 526, 1212, 1213 ЦК України та умови п. 2.2 договору поставки №12022025-1 від 12.02.2025, позовні вимоги мотивовані тим, що податкова накладна по даній операції не пройшла реєстрацію в ЄРПН, у зв'язку з чим 14% оплати за товар підлягають поверненню, як безпідставно набуті кошти.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 24.09.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/550/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2025, яке надалі відкладалось на 24.11.2025.
24.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі.
В підготовчому засіданні 24.11.2025 оголошувалась перерва до 16.12.2025.
Ухвалою суду від 16.12.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/550/25 та призначено її до розгляду по суті на 15.01.2026.
Представник позивача в судовому засіданні 15.01.2026 підтримав позовні вимоги.
Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, відзиву на позов не надав.
Згідно з відповіддю №1799722 від 22.09.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фермерського господарства “РБН-АГРО» є: 47811, Тернопільська область, Тернопільський район, село Гнилички, вул. Шевченка, будинок 18.
Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.
Рекомендовані повідомлення, якими на вказану адресу відповідача направлялись копії ухвал суду від 24.09.2025 про відкриття провадження у справі, від 23.10.2025 про відкладення підготовчого засідання, від 24.11.2025 про оголошення перерви в підготовчому засіданні повернулись на адресу судуіз відмітками про вручення адресату.
Надалі, рекомендоване повідомлення, яким на адресу відповідача направлялась копія ухвали від 16.12.2025, повернулось на адресу суду без вручення адресату, з довідкою підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній".
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ч. 11 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.
Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.
Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
15.01.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Фермерським господарством “РБН-АГРО» (надалі - постачальник/продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тех Агро Захід» (надалі - покупцем) 12.02.2025 укладено договір поставки №12022025-1 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю сою гмо, орієнтовно 200000 кг +- 10% від даної кількості, надалі за текстом - «продукція» або «товар», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідну продукцію.
Відповідно до п. 1.4 договору з дати підписання та скріплення підписами сторін специфікації та/або видаткові накладні, на підставі яких здійснюється поставка відповідних партій продукції, є невід'ємними складовими частинами цього договору.
Загальна вартість (ціна) цього договору складається з вартості усіх партій продукції, фактично поставлених постачальником покупцю за цим договором, що підтверджується відповідними видатковими накладними в межах кількості зазначеній в пункті 1.1 договору, з розрахунку: 17300 грн (з ПДВ) за 1000 кг продукції (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору умови і порядок оплати за кожну партію, здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, на розрахунковий рахунок продавця, у наступному порядку: оплата 86 % від вартості товару по факту поставки в проміжку від 1 до 5 робочих днів включно, з моменту підписання видаткової накладної та передачі всіх товаросупровідних документів (ТТН, рахунок тощо); оплата 14% від вартості поставленого товару - після здійснення реєстрації податкової накладної на відповідну партію товару. Покупець має право здійснити притримання оплати товару постачальнику, що відповідає сумі ПДВ з господарської операції до моменту завершення процедури реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Згідно з п. 2.3 договору датою оплати за цим договором є дата фактичного зарахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний негайно повідомити покупця у разі внесення його в АІС «Журнал ризикових операцій», включення до переліку ризикових платників податку, та у разі виникнення у покупця негативних наслідків через надання податковим органом постачальнику статусу такого, що відповідає критеріям ризиковості (в т. ч. підпадання під ризикові операції) - відшкодувати покупцю завдані у зв'язку з цим збитки, сплачені штрафні санкції, упущену вигоду, тощо протягом 5-ти банківських днів з дня вимоги покупця, покупець має право в односторонньому порядку притримати оплату товару до моменту виключення постачальника із АІС «Журнал ризикових операцій», переліку ризикових операцій, а в разі існування цих обставин понад 30 календарних днів - розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника.
Постачальник зобов'язаний надавати покупцю протягом 2-х днів із дня запиту підтвердження про відсутність відповідності критеріям ризиковості операцій та платника податків. В разі відсутності такого підтвердження, покупець вправі притримати оплату за товар.
Відповідно до умов п. 3.1, п. 3.2 договору продавець приймає на себе зобов'язання надати товар у розпорядження покупця за адресою: 47811, Тернопільська обл., Тернопільський р-н., с. Гнилички, вул. Шевченка, буд. 18 до 28.02.2025. Базисні умови поставки FCA, Тернопільський р-н., с. Гнилички.
У п. 5.4 договору сторони обумовили, що у випадку, якщо контролюючими органами (шляхом складання податкового повідомлення - рішення, акту перевірки, довідки, іншим способом) та/чи рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит покупця з ПДВ по податковим накладним постачальника, зменшені податкові витрати покупця на вартість товарів, придбаних у постачальника, донараховані покупцю податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства чи судом буде прийнято рішення про стягнення на користь держави доходу, отриманого в результаті операції, що визнана недійсною/нікчемною і це буде пов'язано з:
- анулюванням реєстрації платником податку на додану вартість постачальника, з різних, в тому числі незалежних від постачальника причин;
- з порушенням порядку заповнення/реєстрації податкових накладних;
- господарськими відносинами постачальника і/або його контрагентів з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, що зафіксовано в актах перевірки органів державної податкової служби чи рішенні (постанові) суду;
- неналежним веденням бухгалтерського і/або податкового обліку, несвоєчасним, неналежним чином, не в повному обсязі, поданням в контролюючі органи обов'язкової податкової звітності;
- встановленням контролюючим органом чи судом фіктивності господарських операцій в ланцюгу підприємств яких був постачальник та які передували укладенню цього договору, фактів документування господарської діяльності без їх фактичного здійснення, недійсності (в тому числі нікчемності) угоди, що підписані між покупцем та постачальником чи постачальником та його контрагентом;
- стягненням на користь держави всього отриманого покупцем по недійсній/нікчемній угоді, що підписана між покупцем та постачальником;
- будь-якими фактами, що пов'язані з порушенням постачальником і/або його контрагентами податкового законодавства.
Постачальник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати направлення йому покупцем вимоги, сплатити штраф в розмірі, що дорівнює сумі, на яку покупцеві зменшено податковий кредит з ПДВ, зменшені податкові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнено на користь держави отримане по угоді, що визнана недійсною/нікчемною.
Даний договір вважається дійсним після його підписання вповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання зобов'язань (п. 8.1 договору).
На виконання умов договору Фермерським господарством “РБН-АГРО» (постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Тех Агро Захід» (покупцю) товар - сою урожаю 2024 року в кількості 199100 кг, вартістю 3444429,99 грн (у т.ч. ПДВ 423000,17 грн), що підтверджується видатковою накладною № 1 від 17.02.2025.
Приймання - передача товару згідно з зазначеною видатковою накладною посвідчується зробленими на ній відмітками представників обох сторін та печатками сторін.
Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №1 від 17.02.2025.
У свою чергу позивач перерахував на рахунок відповідача вартість отриманого ним товару в сумі 3444430 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №827 від 17.02.2025 на суму 1500000 грн, №821 від 21.02.2025 на суму 1535087,72 грн, №822 від 25.02.2025 на суму 409342,28 грн.
Позивачем до позовної заяви долучено скріншот сторінки його електронного кабінету платника податків, зміст якого вказує на те, що контролюючим фіскальним органом, за рішенням комісії, відмовлено у реєстрації складеної відповідачем податкової накладної №1 від 17.02.2025 на суму фінансової операції 3444430,01 грн та суму ПДВ 423000,18 грн, а також не задоволено скаргу на це рішення.
На зазначену у договорі електронну адресу відповідача 02.07.2025 позивачем направлялась претензія №1-П від 02.07.2025, з проханням повернути грошові кошти в сумі 482220,20 грн (14% вартості товару), посилаючись на умови п. 2.2 договору, які передбачали оплату цієї частини вартості товару після реєстрації відповідачем податкової накладної, а також ч.1 ст.1212 ЦК України.
Відповідачем вищезазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 11, ч.1 ст. 13 ЦК України).
У розумінні ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
При цьому у ст. 629 ЦК України законодавець обумовив, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №12022025-1 від 12.02.2025 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов даного договору відповідачем поставлено позивачу товар на суму 3444429,99 грн згідно з видатковою накладною № 1 від 17.02.2025.
У п. 2.2 договору сторонами зазначено, що умови і порядок оплати за кожну партію, здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, на розрахунковий рахунок продавця, у наступному порядку: оплата 86 % від вартості товару по факту поставки в проміжку від 1 до 5 робочих днів включно, з моменту підписання видаткової накладної та передачі всіх товаросупровідних документів (ТТН, рахунок тощо); оплата 14% від вартості поставленого товару - після здійснення реєстрації податкової накладної на відповідну партію товару. Покупець має право здійснити притримання оплати товару постачальнику, що відповідає сумі ПДВ з господарської операції до моменту завершення процедури реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
У свою чергу позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 3444430 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №827 від 17.02.2025 на суму 1500000 грн, №821 від 21.02.2025 на суму 1535087,72 грн, №822 від 25.02.2025 на суму 409342,28 грн.
При цьому, позивач здійснив перерахування відповідачу всієї вартості товару без настання вказаної у п. 2.2 договору події щодо реєстрації податкової накладної.
Тобто, своїми діями позивач фактично погодився на відступ від умов п. 2.2 договору про те, що оплата 14% вартості товару повинна була бути здійснена після реєстрації податкової накладної на відповідну партію товару.
Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що обома сторонами договору виконано його умови.
Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Судом не встановлено, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Окрім того вимога позивача про необхідність стягнення на його користь 14% попередньої оплати грунтується на умовах договору щодо оплати вартості товару частинами.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч. 4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, відповідно до ч.4 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву, він позбавляється права заперечувати проти обставин справи, якщо його незгода не викладена у відзиві.
Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів в сумі 482220,20 грн відповідачу за договором на підставі статті 1212 ЦК України.
Cуд зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
За наявності для цього підстав позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про стягнення збитків у розмірі суми ПДВ, право на відшкодування якого він втратив з вини відповідача.
Будучи обізнаним про те, що у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває дана справа, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому б міг навести обставини, пов'язані з здійсненням ним реєстрації податкової накладної №1 від 17.02.2025 та відмовою у її реєстрації податковим органом, а також надати суду докази існування цих обставин.
Також суд зазначає, що заявлена до стягнення сума 482220,20 грн на 59220,03 грн більша, ніж зазначена у видатковій накладній №1 від 17.02.2025 сума ПДВ (423000,17 грн) та не є обумовленим у п. 5.4 договору штрафом, сплату якого у розмірі суми ПДВ зобов'язався здійснити постачальник у передбачених цим пунктом договору випадках, пов'язаних з недотриманням податкового законодавства та порушення порядку реєстрації податкових накладних.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1.В задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити:
- Товариству з обмеженою відповідальністю “ТЕХ АГРО ЗАХІД» в його електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
- Фермерському господарству “РБН-АГРО», 47811, Тернопільська область, Тернопільський район, село Гнилички, вул. Шевченка, будинок 18 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 21 січня 2026 року.
Суддя І.П. Шумський