65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" січня 2026 р. Справа № 916/4030/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А; код ЄДРПОУ 20842474),
до відповідача: Фермерського господарства "ГРАНАТ" (66520, Одеська обл., Любашівський р-н, с. Гвоздавка Друга, вул. Яблунева, буд. 29; код ЄДРПОУ 25422038),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
про стягнення 35185,39 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Бутенко М.О., довіреність № 243, від 03.12.2024;
від відповідача - адвокат Горовий С.О., ордер Серія ВН № 1595511 від 18.10.2025;
від третьої особи - не з'явився.
Обставини справи.
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фермерського господарства "ГРАНАТ" про стягнення завданих збитки в порядку регресу у розмірі 35185,39 грн. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 справу № 916/4030/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4030/25. Справу № 916/4030/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Судове засідання у справі призначено на 11.11.2025 об 11:00 год.
16 жовтня 2025 року до суду від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшло клопотання про долучення доказів.
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
24 жовтня 2025 року до суду від Фермерського господарства "ГРАНАТ" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що безпосереднім наслідком ДТП стала невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам ПДР, відсутнє зазначення про характер такої невідповідності (а саме чому лопнуло колесо та відірвалась шина), адже причиною такої ситуації могла стати і зовнішня обстановка на дорозі (неналежне утримання дорожнього полотна, удар об яму, гострий предмет, тощо).
Відповідач вказує, що сам факт розриву колеса не підтверджує і не є належним доказом існування дефекту в колесі до виїзду і наявності ознак, які можна було виявити при звичайному огляді.
Також у відповідача наявні Протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів (причеп та тягач), згідно яких транспортні засоби визнано технічно справними.
Крім того, як зазначає відповідач, факт розриву колеса під час руху не може вважатися невідповідністю технічного стану вимогам Правил дорожнього руху, якщо відсутні докази, що пошкодження існувало до початку руху та могло бути виявлене водієм під час звичайного візуального огляду.
Відповідач вважає, що позивачем не надано суду належних, достатніх і допустимих доказів про те, що ДТП сталося безпосередньо внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим правилам дорожнього руху (правова підстава для регресу п.«г» п.п. 38.1.1 пункту 38.1. Закону) та не доведено причинний зв'язок між конкретною технічною несправністю і настанням ДТП, звідси доводи позовної заяви є необґрунтованими і безпідставними, тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі
Вказаний відзив на позовну заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
28 жовтня 2025 року до суду від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач намагається переконати суд, що нібито надані докази є недопустимими, але водночас не надає жодного доказу для спростування наданих доказів позивача.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
03 листопада 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення на позовну заяву, в яких третя особа зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню
Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
05 листопада 2025 року до суду від Фермерського господарства "ГРАНАТ" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що наведені позивачем обставини не підтверджують належним чином причинно-наслідковий зв'язок між технічним станом транспортного засобу та ДТП, а також не доводять вини відповідача у розумінні регресної вимоги.
Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
11 листопада 2025 року судове засідання не відбулось, оскільки не працювала підсистема "Відеокнференцзв'язок" (ВКЗ).
Ухвалою суду від 11.11.2025 призначено судове засідання у справі на 04.12.2025 об 11:00 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.12.2025 об 11:00 год.
04 грудня 2025 року судове засідання не відбулось, оскільки не працювала підсистема "Відеокнференцзв'язок" (ВКЗ).
Ухвалою суду від 04.12.2025 постановлено здійснити розгляд справи № 916/4030/25 по суті впродовж розумного строку та призначено судове засідання у справі на 15.01.2026 об 15:30
08 грудня 2025 року до суду від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшло клопотання про долучення доказів.
Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник третьої особи у судове засідання 15.01.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2026 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у заявах по суті справи.
У судовому засіданні 15.01.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 08.11.2023 о 14 годині 20 хвилин на 387 км + 70 м а/д Київ-Одеса водій, ОСОБА_1 керував автомобілем "DAF" д/з НОМЕР_1 з напівпричепом KEMPF д/з НОМЕР_2 , перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого, під час руху транспортного засобу лопнуло заднє колесо та відірвалась шина, яка пошкодила автомобіль "Volkswagen" д/н НОМЕР_3 , який рухався збоку в попутному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 518/1892/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУПАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850,00 грн в дохід держави; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Згідно Полісів АТ “СК “Країна» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АP/3721103 та № АР/6969286, страхувальником транспортного засобу автомобіля "DAF" д/з НОМЕР_1 з напівпричепом KEMPF д/з НОМЕР_2 є Фермерське господарство "ГРАНАТ".
Власником автомобіля Volkswagen" д/н НОМЕР_3 є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
04 січня 2025 року ОСОБА_2 подано заяву за вх. № 181/24 від 04.01.2025 відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якій заявниця просила АТ “СК “Країна» здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Належне відшкодування ОСОБА_2 просила здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок: НОМЕР_5 .
На підставі страхового акту № 26/72591/3.2.29 від 01.04.2024 АТ “СК “Країна» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 35185,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13060 від 02.04.2024.
Позивач зазначає, що відповідно до постанови Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 518/1892/23, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди є незадовільний технічний стан транспортного засобу, то у АТ "СК «Країна" виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до відповідальної особи.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню збитки в порядку регресу у розмірі 35185,39 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).
Так, позивач у позові посилається на підпункт г) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 вказаного вище Закону та зазначає, що факт невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу "DAF" д/з НОМЕР_1 з напівпричепом KEMPF д/з НОМЕР_2 під керуванням водія ФГ "ГРАНАТ" ОСОБА_1 існуючим вимогам Правил дорожнього руху підтверджується постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 № 518/1898/23.
Як було зазначено вище, 08.11.2023 о 14 годині 20 хвилин на 387 км + 70 м а/д Київ-Одеса водій, ОСОБА_1 керував автомобілем "DAF" д/з НОМЕР_1 з напівпричепом KEMPF д/з НОМЕР_2 , перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого, під час руху транспортного засобу лопнуло заднє колесо та відірвалась шина, яка пошкодила автомобіль "Volkswagen" д/н НОМЕР_3 , який рухався збоку в попутному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Дані обставини підтверджуються постановою Ширяївського районного суду Одеської області № 518/1898/23 від 18.12.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУПАП у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850,00 грн в дохід держави.
Пунктом 2.3 "б" Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Водночас, відносини між Фермерським господарством "ГРАНАТ", як страховиком та власником транспортного засобу "DAF" д/з НОМЕР_1 врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6969286, укладеного з АТ “СК “Країна».
Відповідно до вищевказаних норм, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "DAF" д/з НОМЕР_1 .
На підставі страхового акту № 26/72591/3.2.29 від 01.04.2024 АТ “СК “Країна» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 35185,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13060 від 02.04.2024.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: - перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; - завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець.
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Матеріалами справи підтверджується, а також визнається відповідачем, що станом на 08.11.2023 водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з Фермерським господарством "ГРАНАТ".
Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі № 914/820/17 дійшов висновку, що з аналізу частини 1 ст. 1172 ЦК України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами Це можуть бути дії виробничого господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц, суд вважає, що встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним на час ДТП своїх трудових (службових) обов'язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов'язку відповідно до приписів частини 1 статті 1172 ЦК України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 .
Доказів виконання зобов'язання щодо відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 35185,39 грн відповідач на момент розгляду спору не надав.
З урахуванням викладеного вище, вимоги позивача щодо стягнення 35185,39 грн слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази того, що безпосереднім наслідком ДТП стала невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам ПДР, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до постанови Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 № 518/1892/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУПАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
На постанову Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 518/1892/23 апеляційну скаргу подано не було, постанова набрала законної сили 28.12.2023.
Суд звертає увагу, що у постанові Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 518/1892/23 зазначено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди є незадовільний технічний стан транспортного засобу.
Таким чином, судом не досліджуються обставини, які встановлені у постанові Ширяївського районного суду Одеської області від 18.12.2023 у справі № 518/1892/23, яка набрала законної сили.
Також, посилання відповідача на те, що забезпечений транспортний засіб пройшов відповідний технічний огляд та був технічно справний, про що складено протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01301-00484-21, не заслуговують на увагу, оскільки останній було складено 18.09.2023, а дорожньо-транспортна пригода відбулася 08.11.2023, тобто різниця у часі становить більше одного місяця.
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства "ГРАНАТ" (66520, Одеська обл., Любашівський р-н, с. Гвоздавка Друга, вул. Яблунева, буд. 29; код ЄДРПОУ 25422038) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А; код ЄДРПОУ 20842474) суму завданих збитків у порядку регресу в розмірі 35185,39 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 20.01.2026.
Суддя Нікітенко С.В.