65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" січня 2026 р. Справа № 916/3937/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх. № 2-2047/25 від 29.12.2025) Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 19, код ЄДРПОУ 40081200);
до відповідача: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307);
про стягнення 640891,96 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3937/21 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення 640891,96 грн компенсації за пільгові перевезення пасажирів з січня 2021 року по вересень 2021 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
29 грудня 2025 року до Господарського суду Одеської області від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №2-2047), в якій заявник просить суд стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24000,00 грн.
Ухвалою суду від 30.12.2025 постановлено здійснити розгляд заяви Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/3937/21 впродовж розумного строку. Заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-2047/25 від 29.12.2025) у справі № 916/3937/21 призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2026 о 15:30 год., із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою).
06 січня 2026 року до суду від Акціонерного товариства “Українська залізниця» надійшло клопотання, в якому позивач просить суд:
- Відмовити у стягненні з Акціонерного товариства “Українська залізниця» 21000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги;
- Зменшити розмір витрат Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, до 3000 грн;
- Судове засідання, призначене на 14.01.2026, провести без участі представника позивача.
Вказане клопотання позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У призначене судове засідання 14.01.2026 представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви та явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі представників сторін.
У судовому засіданні 14.01.2026 судом ухвалено додаткове рішення (вступна та резолютивна частини).
Дослідивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до таких висновків.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З матеріалів справи слідує, що представником відповідача є адвокат Домущі Василь Сергійович.
На підтвердження повноважень адвоката Домущі В.С. надано ордер від 24.11.2025 серія ВН № 1614369 (т.1, а.с. 11).
Матеріали справи також свідчать, що 25.06.2024 між Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі - Клієнт) та адвокатом Домущі Василем Сергійовичем (надалі - Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 50-06/24 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат зобов'язується надавати правничу (правову) допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти надану правничу (правову) допомогу.
Відповідно до умов п. 1.2 Договору під правничою (правовою) допомогою у цьому договорі розуміється багатоаспектна, різна за змістом, обсягом та формами діяльність, що може включати, зокрема, але не виключно: консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в усіх без винятку державних, суспільних установах та організаціях, органах місцевого самоврядування незалежно від форм власності та підпорядкування. Вибір форми надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тобто клієнта.
Адвокат особисто реалізує права та обов'язки щодо надання правничої (правової) допомоги. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Адвоката Домущі Василя Сергійовича серія ОД № 004089 від 19.02.2020) (п. 2.1 Договору).
Відповідно до умов розділу 5 Договору розмір гонорару визначається сторонами у розмірі 1 година роботи - 3000 (три тисячі) грн. Фактичні витрати при наданні правничої (правової) допомоги компенсуються клієнтом.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 6.2. Договору).
23 грудня 2025 року між Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (надалі - Клієнт) та адвокатом Домущі Василь Сергійович (надалі - Адвокат) був підписаний акт № 1-12 приймання-здачі наданих послуг, відповідно до пункту 1 якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги, яка полягла у представництві інтересів Кароліно-Бугазької сільської ради в якості відповідача у Господарському суді Одеської області по справі № 916/3937/21.
У пункті 2 Акту сторони узгодили кількість годин та виконаної роботи, а саме:
- Зустріч з клієнтом та обговорення правової позиції щодо справи (час роботи адвоката - 2 год; вартість послуги - 6000 грн);
- Підготовка відзиву на позовну заяву (час роботи адвоката - 4 год.; вартість послуги - 12000 грн);
- Участь у судовому засіданні 25.11.2025 (час роботи адвоката - 1 год.; вартість послуги - 3000 грн);
- Участь у судовому засіданні 23.12.2025 (час роботи адвоката - 1 год; вартість послуги - 3000 грн).
Загальна вартість послуг адвоката за цим Актом складає 24000,00 грн (п. 3 акту № 1-12).
Суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу з розгляду справи в господарському суді надано підписаний 23.12.2025 акт № 1-12 приймання-здачі наданих послуг, за яким визначено, що вартість наданої правової допомоги, зазначеної у пункті 2 даного акту становить 24000,00 грн.
Таким чином, відповідачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 24000,00 грн.
Як вже зазначалось, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, в частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд наголошує на необхідності розмежування понять "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Зокрема, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 873/212/21, в межах якої господарський суд з власної ініціативи частково відмовив стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу.
Проаналізувавши зміст акту щодо наданих обсягів правової допомоги, з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, а витрати відповідача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 24000,00 грн, з урахуванням їх розумності, є необґрунтованими.
Суд зазначає, що сам по собі наданий акт виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та їх співмірності.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Суд зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Проаналізувавши наявні у справі докази в частині надання адвокатом Домущі В.С. відповідачу правничої допомогти, суд зазначає, що вчинення дій щодо надання послуг "зустріч з клієнтом та обговорення правової позиції щодо справи, підготовка відзиву на позовну заяву" на загальну суму 18000,00 грн - є безпідставними та необґрунтованими, оскільки з матеріалів слідує, що відповідачем поданий відзив на позовну заяву від 30.09.2022 (вх. № 21322/25) за підписом адвоката Мацько Володимир Володимирович, який представляв інтереси відповідача у суді на підставі ордеру від 11.02.2021 серії ВН № 1026275 (т.1, а.с. 133).
З наведеного слідує, що визначення правової позиції відповідача щодо справи та підготовка відзиву на позовну заяву, у якому відображена така позиція, відбулось до 30.09.2022 за участі адвоката Мацько В.В., тобто до моменту укладання відповідачем з адвокатом Домущі В.С. договору про надання правової допомоги № 50-06/24 від 25.06.2024.
Таким чином, заявлені відповідачем судові витрати на правничу допомогу в частині "зустріч з клієнтом, обговорення правової позиції щодо справи (час роботи адвоката - 2 год; вартість послуги - 6000 грн) та підготовка відзиву на позовну заяву (час роботи адвоката - 4 год; вартість послуги - 12000 грн)" не підлягають задоволенню.
Щодо послуги з участі у судових засіданнях адвоката, то судом встановлено час їх проведення, а саме 25.11.2025 - 14 хв. та 23.12.2025 - 28 хв.
Отже, загальний витрачений час адвоката на участь у судових засіданнях у справі № 904/4507/18 становить 42 хв.
Враховуючи встановлену адвокатом погодинну ставку (3000,00 грн за одну годину роботи адвоката), суд дійшов висновку про те, що розумна та справедлива вартість послуги в частині участі у судових засіданнях адвоката становить 2100,00 грн (3000/60*42=2100).
Водночас суд враховує, що Акціонерне товариство “Українська залізниця» у своєму клопотанні просило суд зменшити розмір витрат Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є, за висновком суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які, на думку суду вважаються розумними, співмірними та справедливими.
В іншій частині вимог заяви відповідача щодо стягнення з позивача 21000,00 грн вартості правничої допомоги, заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Отже, проаналізувавши надані відповідачем докази в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає про доведеність відповідачем факту надання йому правничої допомоги та факту необхідності оплатити у майбутньому ці послуги в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307) суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 21.01.2026.
Суддя Нікітенко С.В.