79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.01.2026 Справа № 914/3590/25
Суддя Господарського суду Львівської області Никон О.З., розглядаючи позовну заяву Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України, м. Львів
до відповідача: Приватного закладу освіти “Перший Інноваційний Приватний Львівський Ліцей», м. Львів
про стягнення 435 994, 41 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.
За участю представників:
від позивача: Попко О.В. - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка Національної академії наук України до Приватного закладу освіти “Перший Інноваційний Приватний Львівський Ліцей» про стягнення 435 994, 41 гривень.
Ухвалою Господарського суду Львівської області (суддя Рим Т.Я.) від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання у справі призначено на 08.01.2026.
16.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив щодо позовних вимог в повному обсязі, зазначив, що згідно з договором підставою для здійснення оплати є рахунок орендодавця, проте за весь час дії договорів позивач не виставив жодного рахунку та доказів протилежного суду не надав, таким чином, відповідач не мав жодного первинного документу для здійснення оплати; відповідач зазначив, що позивач не виконував свої обов'язки згідно з договором №52, зокрема пункту 2.1.1, оскільки позивач жодної відповіді на претензій та листи від відповідача щодо утримання та ремонту будівлі внаслідок прориву труб водопостачання не надавав, тому відповідач вважає стягнення будь-яких штрафних санкцій несправедливим; щодо визнання заборгованості відповідач звертає увагу на те, що між сторонами укладено цілий ряд договорів оренди нерухомого майна, а саме вісім, у листі від 25.09.2025 №359/25 не зазначено за якими саме договорами та за який період відповідач визнав заборгованість, тому помилково стверджувати, що така стосується саме договору №52; відповідач посилається на статтю 551 Цивільного Кодексу України та Постанову Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 914/538/18, відповідно до яких суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності; відповідач зазначив, що перебуває у тяжкому фінансовому становищі, а сплата стягнень створює загрозу для майбутньої діяльності, основним видом якої є діяльність за кодом КВЕД 85.31 є загальна середня освіта.
20.12.2025 у відповіді на відзив позивач на спростування відсутності первинних документів для здійснення оплати у відповідача, ствердив, що надавав відповідачу в двох примірниках акти наданих послуг, які містять всі реквізити рахунків, такі акти і є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому наявність чи відсутність окремого документу із назвою «Рахунок» не створює жодних юридичних наслідків; щодо штрафних санкцій позивач зауважив, що нарахування пені та штрафу передбачено договором оренди №52 (пункт 3.9); вважає, що відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач не надав доказів перебування у тяжкому фінансовому становищі та відсутні докази наявності в нього виняткових обставин.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду №348 від 23.12.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 914/3590/25 та визначено суддю Никон О.З. для подальшого її розгляду.
Ухвалою від 23.12.2025 прийнято до розгляду справу № 914/3758/25, судове засідання призначено на 21.01.2026.
25.12.2025 у письмовому запереченні відповідач зауважив, що позивач ігнорує пункт 3.4 договору оренди №52, згідно з яким сплата орендної плати здійснюється на підставі рахунків, даний договір не передбачає іншого порядку сплати орендної плати, тому несправедливим є очікування позивача, що відповідач сплачуватиме в інший спосіб, ніж це визначено договором; відповідач заперечує, що позивачем вчасно і належно направлялись акти наданих послуг, оскільки ним не долучено жодного доказу, який може підтвердити факт та дати направлення таких актів відповідачу; відповідач надавав докази того, що орендоване майно всупереч укладеним між сторонами договорів потребує ремонту для нормального використання, однак позивач ніяк не реагував на неодноразові звернення відповідача, тому відповідач був змушений самостійно ліквідувати наслідки, спричинені бездіяльністю позивача, в такому випадку відповідач вважає стягнення штрафних санкцій неможливим.
13.01.2026 від представника відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання доказів, а саме платіжної інструкції, оскільки відповідачем 30.12.2025 було здійснено оплату заборгованості в повному обсязі, яка є предметом спору в справі, на суму 373 001, 13 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №1870 від 30.12.2025. Оскільки сплата заборгованості відбулась після спливу встановленого процесуального строку, зазначений доказ не міг бути поданий з об'єктивних причин.
15.01.2026 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 30.12.2025 відповідач погасив основну суму боргу (заборгованість за договором №52) на суму 373 001, 13 грн, що підтверджено відповідною платіжною інструкцією, тому шляхом зменшення позовних вимог відмовляється від вимоги про стягнення основного боргу.
Проте позивач зазначив, що підтримує вимоги про стягнення штрафних санкцій, а саме: 38 449, 45 грн - пені, 7 460, 02 - штрафу, 11 101, 47 грн - інфляційних втрат, 5 982, 34 грн - 3% річних. Також просив витрати пов'язані з вирішенням спору покласти на відповідача.
21.01.2026 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою. Також 21.01.2026 від представника позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу.
У судове засідання 21.01.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Згідно з частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Однак суд встановив, що на момент подання відзиву такого доказу не існувало.
Враховуючи викладене, а також те що такий доказ має істотне значення, суд на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України визнає причини пропуску поважними та приймає такий доказ.
Представник позивача в судовому засіданні заявила, що заяву про зменшення розміру позовних вимог позивач підтримує, щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечує.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд вважає, що така підлягає прийняттю, оскільки не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Оскільки позивач зменшив позовні вимоги, предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі, а саме 62 993, 28 грн штрафних санкцій за порушення умов договору №52.
З метою надання можливості відповідачу забезпечити явку представника у судове засідання, підлягає задоволенню клопотання про відкладення розгляду справи.
Керуючись статтями 46, 80, 119, 216, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подачу доказів.
2. Визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів, поновити його та прийняти такі.
3. Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині вимоги про стягнення основного боргу на суму 373 001, 13 грн.
4. Задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
5. Відкласти судове засідання на 18.02.2026 о 13:30 год. Засідання відбудеться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 10.
6. Сторонам справи - забезпечити явку представників у судове засідання.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.