15 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (вх.№2378 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Міньковським С.В., повне рішення складено 20.10.2025) у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25)
за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків, в особі Харківської міської ради, м.Харків,
до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", село Шарівка, Валківський район, Харківська область,
про стягнення коштів,
В провадженні Господарського суду Харківської області на стадії розпорядження майном перебуває справа № 922/3921/21 (922/1371/22) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" про визнання банкрутом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва".
У червні 2025 року Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулася до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" з позовом про стягнення з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (далі - ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва") на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 682654,88 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) позов задоволено. Стягнуто з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" на користь Харківської міської ради кошти у розмірі 682654,88 грн. Стягнуто з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 8191,86 грн.
Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" використовує земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0013 для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3", загальною площею 1482,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 10, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі. Судом враховано, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати. За висновками суду, витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013, який надано до заяви, є належним та допустимим доказом по справі, який визначає розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому відхилено заперечення відповідача щодо неправомірності зазначення у витягах з нормативної грошової оцінки про те, що у відомостях з державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель стосовно даної земельної ділянки. Таким чином, суд дійшов висновку, що ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" безпідставно використовувало спірну земельну ділянку та зберегло кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, тобто відбувся факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" за рахунок Харківської міської ради; розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню, розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю та складає 682654,88 грн. Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання прокурором вимог ГПК України та Закону України "Про прокуратуру", а також доведення наявності підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.
Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Водночас, заявник в апеляційній скарзі просить призначити по справі судову експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої поставити такі питання:
- чи відповідають виконані відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області нормативні грошові оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 загальною площею 0,0575 га за витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.07.2020 №4674 та від 22.07.2021 №828/176-21 вимогам нормативно-правових актів?
- як вплине на визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 загальною площею 0,0575 га врахування цільового призначення земельної ділянки?
- чи мають місце відхилення між площею та межами фактичного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Різдвяна, 10 і площею та межами, які зазначені в кадастрових документах (та або технічній документації) на виділення земельної ділянки у власність? Якщо існують відхилення, за рахунок чого вони відбулися?
- чи мають місце порушення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 загальною площею 0,0575 га третіми особами шляхом встановлення парканів, огорож, інших перешкод, тощо?
- який розмір земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 загальною площею 0,0575 га фактично перебуває в користуванні ТК ТОВ фірма "Харків-Москва"?
Проведення експертизи просив доручити Харківському ННЦ "Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса".
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на таке:
- судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.03.2025 по справі № 554/11260/21, відповідно до яких звернення із окремою позовною заявою про оскарження документу, на підставі якого було пред'явлено позов, є неналежним та неефективним способом захисту, натомість в такому випадку відповідачу доцільно доводити незаконність такого документу в тому судовому процесі, в якому до відповідача пред'явлено вимоги з посиланням на такий документ. В свою чергу відповідач в суді першої інстанції обґрунтовував неправомірність Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, на підставі якого було здійснено розрахунок заборгованості. Необхідність належного дослідження недоліків такого Витягу відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.10.2025 по справі №907/882/22;
- відповідач вважає розрахунок неналежним доказом, оскільки він сформований на підставі Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які не відповідають вимогам чинного законодавства. За твердженням відповідача, у витягах з нормативної грошової оцінки неправомірно вказано, що у відомостях з державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель стосовно даної земельної ділянки, оскільки у витязі з Державного земельного кадастру про дану земельну ділянку вказано її цільове призначення за кодом 1.11.6 згідно із Українським класифікатором цільового використання землі, який затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, а отже такий код визначений на підставі УКЦВЗ і становить 1.11.6, що і повинно бути відображено у витягах про нормативну грошову оцінку. Неврахування наведеного призвело до неправильного розрахунку розміру нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, і відповідно впливає на розмір зобов'язань відповідача щодо сплати оренди за землю;
- відповідач посилається також на відсутність в нього спеціальних знань для визначення того, яким чином врахування при розрахуванні нормативної грошової оцінки земельних ділянок цільового призначення земельної ділянки за кодом 1.11.6 вплине на її нормативну оцінку та, відповідно, на розрахунок орендної плати, тому просив суд першої інстанції призначити по справі судову експертизу з питань землеустрою, в чому судом першої інстанції було неправомірно відмовлено;
- ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" не погоджується із висновками суду першої інстанції, що воно є повноцінним співкористувачем вказаної земельної ділянки, оскільки його право користування порушується власниками суміжних ділянок, на земельній ділянці встановлена огорожа, яка позбавляє відповідача фактично користуватись земельною ділянкою за її практичним цільовим призначенням - обслуговування нежитлової будівлі; акт обстеження земельної ділянки від 14.07.2020 не містить будь-якої інформації стосовно фактичних користувачів вказаної земельної ділянки. Вважає, що встановлення фактичних користувачів земельної ділянки вплине на обсяг відповідальності відповідача за користування земельною ділянкою та подальший можливий розподіл орендної плати між фактичними користувачами земельної ділянки.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025, у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (вх.№2378 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25); призначено справу до розгляду на 15 січня 2026 року о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу - до 26.12.2025, з доказами їх надсилання учасникам справи; запропоновано учасникам справи у строк до 26.12.2025 надати письмове ставлення щодо клопотання апелянта про призначення у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) судової експертизи з питань землеустрою; встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, тощо - до 26.12.2025.
24.12.2025 до суду апеляційної інстанції від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 14797), в якій прокурор просив апеляційну скаргу ТК ТОВ Фірма "Харків - Москва" у справі № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 - без змін. Крім того, на думку прокурора, наявні у справі докази є достатніми для вирішення спору та відсутні підстави для призначення у справі експертизи з питань землеустрою.
В судовому засіданні 15.01.2026 представник скаржника надав пояснення щодо обставин справи та підтримав заявлене в апеляційній скарзі клопотання про призначення у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) судової експертизи з питань землеустрою. Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, а також проти заявленого відповідачем клопотання в повному обсязі.
Щодо клопотання апелянта про призначення судової експертизи з питань землеустрою, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У статті 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
За приписами статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Отже, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.
Колегія суддів зазначає про те, що апелянтом не вказано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи, в той час як сукупність наявних в матеріалах цієї справи документів є достатньою для можливості ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.
Суд враховує, що призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. Водночас, очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених вище приписів та має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом, встановленим законом, у розумний строк.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що відповідачем належним чином не доведено наявності обґрунтованих підстав для проведення судової експертизи. Водночас, незгода відповідача з процесуальним рішенням суду щодо відмови у задоволенні його клопотання про призначення судової експертизи не свідчить про прийняття судом рішення з порушенням норм процесуального права та не є підставою для його скасування з цих причин (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №914/1396/20, від 20.12.2023 у справі №910/3600/22, від 10.01.2024 у справі № 921/39/23, від 06.02.2024 у справі № 910/12661/22).
До того ж, відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи у суді першої інстанції, не був позбавлений права самостійно замовити експертизу на цій стадії розгляду справи та надати її суду в якості доказу, чого зроблено не було.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення всіх обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання апелянта про призначення судової експертизи з питань землеустрою.
В судовому засіданні 15.01.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 10.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.07.2022 № 305639210 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013, загальною площею 0,0575 га, яка розташована за адресою: м. Харків, Холодногірський район, вул. Різдвяна (Енгельса), 10, (далі - спірна земельна ділянка) зареєстровано за Харківською міською радою 18.06.2021; чинні речові права щодо вказаної земельної ділянки за іншими фізичним чи юридичними особами не зареєстровано.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 20.07.2021 №НВ-0007212032021 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 по вул. Різдвяна (Енгельса), 10 в м. Харкові, державна реєстрація вказаної земельної ділянки проведена 06.07.2011; площа земельної ділянки - 0,0575 га; категорія земель: землі історико-культурного призначення; цільове призначення: 1.11.6; вид використання - для проведення реабілітаційних робіт, пов'язаних з реконструкцією нежитлової будівлі літ. "А-3" під розміщення Департаменту ХР ВАТ "ЕРСТЕ БАНК" (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації); форма власності - комунальна.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.07.2022 № 305639537 за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Різдвяна, будинок 10, зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 1482,3 кв.м, а саме:
- 02.12.2014 за Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", код ЄДРПОУ 14344275, на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2014 № 3368; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 1782/2000;
- 25.06.2019 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2019 № 998; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 218/2000.
14.07.2020 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Павловським Р.В., у порядку ст. 189 Земельного кодексу України (в чинній редакції), здійснено обстеження зазначеної вище земельної ділянки, про що складено акт від 14.07.2020 з додатками у вигляді план-схеми земельної ділянки та фото.
За результатами проведеного обстеження земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 розташована нежитлова будівля літ. "А-3", право власності на яку зареєстроване за Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва") та ОСОБА_1 .
Реєстрація речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0013 за ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" не здійснювалась.
Також, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 02.06.2021 за № 13231/5/20-40-04-03-11 відповідно до наявних інформаційних ресурсів ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" загальна сума надходжень земельного податку з юридичних осіб становить: 2020 рік - 13116,7 грн, протягом 2021 року станом на 27.05.2021 - земельний податок не сплачувався.
За твердженням прокурора, ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" використовує земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0013 для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-3", загальною площею 1482,3 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 10, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Як зазначено в позовній заяві, рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 за №1247/18 затверджено Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.
Зокрема, вказаним порядком передбачено, що самоврядний контроль за використанням земель комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова здійснює Харківська міська рада в особі Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
У межах здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель комунальної форми власності м. Харкова Департамент проводить обстеження будь-яких земельних ділянок комунальної власності м. Харкова, здійснює фото- та відеозйомку земельної ділянки, застосовує технічні засоби фіксування фактів порушення вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади м. Харкова, за результатами чого складається акт обстеження земельної ділянки. В акті обстеження земельної ділянки зазначається її фактична площа (наприклад, відповідно до меж будівель, паркану тощо). Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснюється Департаментом за фактичний період використання землекористувачем земельної ділянки (з моменту набуття права власності на нерухоме майно до моменту оформлення власником цього майна права оренди або власності земельної ділянки, на якій розташоване це майно, з урахуванням строків давності), сума відшкодування має бути зменшена на розмір внесених землекористувачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку (за наявності) (п.п. 5.1, 5.3, 5.4, 5.6 Порядку).
На підставі вищевказаних документів, згідно з Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, яке затверджено рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 за № 41/08, Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 без правовстановлюючих документів на неї.
Так, в період з 01.01.2020 по 31.10.2021 розмір орендної плати в місяць становив 33131,98 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 4969797,00 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).
Сума нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку в зазначений період використовував відповідач, визначена пропорційно розміру його частки на об'єкт під літ. "А-3", загальною площею 1482,3 кв.м по вулиці Різдвяній, 10 (1782/2000), від загальної суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 575 кв.м, що складає 5577772,00 гривень.
Водночас, 18.03.2020 набув чинності Закон України від 17.03.2020 за № 533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" (Закон №533), яким, зокрема, внесені зміни до порядку нарахування та сплати плати за землю.
Так, підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 524, згідно з яким за період з 1 березня року по 30 квітня 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України від 02.04.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (Закон № 540), яким змінено норму пункту 524 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо плати за землю.
Згідно з нормами Закону № 540 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.
Розмір безпідставно збережених ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 695771,58 грн - 13116,70 грн = 682654,88 гривень. Отже, за період з 01.01.2020 по 31.10.2021 ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" мало би сплатити 682654,88 грн.
Розрахунок зазначених сум здійснено згідно з даними, наявними у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.07.2020 № 4674 та від 22.07.2021 за № 828/176-21, що додані до матеріалів справи.
Разом з цим, як зазначає прокурор в поданій заяві, Харківською міською радою, у тому числі її службовими особами, при наявності зазначених вище порушень інтересів територіальної громади м. Харкова, а саме факту несплати ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживаються відповідні заходи та не здійснюється захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.
Про зазначені вище порушення та намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова повідомлено Харківську міську раду листами від 18.03.2025 № 52-106-1721вих-25 та від 08.05.2025 № 52-106-2923вих-25. Однак, Харківська міська рада не скористалася своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, оскільки вказані інтереси залишилися незахищеними, наведене стало підставою для звернення Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м.Харкова не є належним доказом, оскільки він сформований на підставі Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які не відповідають вимогам чинного законодавства.
09.10.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимоги Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" на підставі приписів статей 1212-1214 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем без оформлення у спірний період правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності, та без здійснення плати за таке користування.
З огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову між сторонами у цій справі виникли спірні правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов'язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2021 року у справі № 911/1101/21, від 06 червня 2022 року у справі № 903/142/21 та в інших.
Отже, основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.09.2024 року №201/9127/21 зробила такий висновок, що кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим 6310137200:01:002:0013, загальною площею 0,0575 га, за адресою: АДРЕСА_1 , розташована нежитлова будівля літ. А-3, загальною площею 1482,3 кв.м.
Вказана будівля згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно перебуває у спільній часткові власності, а саме:
- з 02.12.2014 право власності зареєстровано за Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Фірма "Харків-Москва", код ЄДРПОУ 14344275, розмір частки: 1782/2000;
- з 25.06.2019 право власності зареєстровано за Дукер Ларисою Олексіївною; розмір частки: 218/2000.
Доказів на підтвердження наявності на вказаній земельній ділянці будь-якого іншого нерухомого майна матеріали справи не містять.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення власниками будівлі (у тому числі відповідачем) права користування земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації права користування (оренди) сформованою земельною ділянкою.
Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що діючим законодавством України закріплено принцип цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована, що означає неможливість користування відповідним нерухомим майном без користування земельною ділянкою, яка знаходиться під таким майном.
Зважаючи на те, що відповідач є власником частини нежитлової будівлі, що знаходяться на земельній ділянці по вул. Різдвяна (Енгельса), 10 у м. Харків, зазначена обставина свідчить про безпосереднє використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013.
Крім того, факт використання земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:01:002:0013 без оформленого права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, підтверджується актом обстеження земельної ділянки, складеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради від 14.07.2020, та не заперечується сторонами.
Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як набувач нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
До того ж, відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами першою-четвертою, дев'ятою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 20.07.2021 №НВ-0007212032021 датою державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0575 га з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 за адресою: АДРЕСА_1 , є 06.07.2011.
Таким чином, відомості про земельну ділянку площею 0,0575 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.07.2022 № 305639210 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 18.06.2021 за Харківською міською радою.
Наведене свідчить про те, що спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності відповідача.
Як вказував прокурор в позові та підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками, враховуючи, що на спірній земельній ділянці 0,0575 га по вул. Різдвяній, 10 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:01:002:0013) знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва", розмір безпідставно збережених коштів за її використання був визначений Харківською міською радою шляхом застосування пропорційного підходу відповідно до площі належного відповідачу нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.
В цій частині суд враховує, що згідно з приписами частин десятої, одинадцятої статті 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права); забороняється відмова у правосудді з мотивів, зокрема відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У постанові від 17.08.2022 у справі №922/1646/20 Верховний Суд дійшов таких висновків: "за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачем альтернативного розрахунку спірних сум, Верховний Суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування судом першої інстанції пункту 286.6 статті 286 ПК України за аналогією у спірних правовідносинах, який дійшов висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим".
Крім того, суд касаційної інстанції також зазначив, що в силу положень частини 1 статті 93 та статей 125, 206 ЗК України іншим шляхом спірні правовідносини можуть бути врегульовані тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, у тому числі за результатом поділу спірної земельної ділянки (за наявності технічної можливості, з урахуванням фактичного розташування належних відповідачам будівель).
Проте, у даній справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про намір виконання відповідачем свого обов'язку з належного оформлення та державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою під нерухомим майном.
При цьому, як встановлено вище, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності на спірній земельній ділянці будь-якого іншого нерухомого майна.
З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що він не є повноцінним співкористувачем вказаної земельної ділянки та порушення його права користування власниками суміжних ділянок, оскільки такі твердження не доведені належними та допустимими доказами, тоді як розрахунок заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів орендної плати Департаментом земельних відносин Харківської міської ради здійснено правомірно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, з урахуванням положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, а саме пропорційно частці відповідача у праві власності на нерухомість, яка розташована на такій земельній ділянці.
Суд зазначає, що розмір доходу відповідача у період із 01.01.2020 по 31.10.2021 позивачем розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Водночас, формула, яка покладена в основу здійсненого Харківською міською радою розрахунку містить в собі існуючі та зареєстровані загальнодоступні дані, зокрема, загальну площу всієї земельної ділянки, в межах якої розташована нежитлова будівля; площу земельної ділянки пропорційно належній відповідачу частці від загальної площі будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці та право спільної часткової власності на яку зареєстровано за відповідачем; всі розрахунки, коефіцієнти та їхні значення здійснені на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Щодо доводів відповідача про необґрунтованість здійснених розрахунків сум безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які не відповідають вимогам чинного законодавства, судова колегія зазначає таке.
Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частинами першою, третьою статті 23 цього ж Закону визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
При цьому згідно із частиною другою статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років.
За змістом пунктів 87, 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, витяг з Державного земельного кадастру формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відомості з якого є актуальними на дату та час формування документів.
Отож, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік. За таких умов технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 та Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказали, що як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Тобто витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4223/19.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Судом встановлено, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснено згідно з даними, наявними у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.07.2020 № 4674 та від 22.07.2021 за № 828/176-21, що додані до матеріалів справи.
Так, процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі по тексту - Порядок №489, чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з розд. І Порядку №489 цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку №489 визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).
Згідно з п. 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213213 (чинна на час формування витягу), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Отже, вимоги до проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та допустимі значення застосовуваних коефіцієнтів визначаються на державному рівні.
Так, рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474/19 затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Відповідно до п. 2 цього рішення нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.
Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 639,78 грн і підлягає в подальшому індексації в порядку встановленому законодавством України.
Як вже зазначалося вище, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.07.2020 № 4674 та від 22.07.2021 № 828/176-21 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 складає 5577772 грн.
Враховуючи заперечення відповідача в суді першої інстанції та, відповідно, наведені в апеляційній скарзі, спірним питанням є визначення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, який має застосовуватися при розрахунку нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки.
За твердженням відповідача, у витягах з нормативної грошової оцінки неправомірно вказано, що у відомостях з державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель стосовно даної земельної ділянки, оскільки у витязі з Державного земельного кадастру про дану земельну ділянку вказано її цільове призначення за кодом 1.11.6 згідно із Українським класифікатором цільового використання землі, який затверджений листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, а отже такий код визначений на підставі УКЦВЗ і становить 1.11.6.
Суд зазначає, що листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205 затверджено Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ). Відповідно до вказаного класифікатора код 1.11.6 відповідає цільовому призначенню - землі комерційного використання - Іншої комерційної діяльності.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).
Відповідно до п. 1.2 вказаної КВЦПЗ код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.
КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п.1.3).
КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів (п.1.4).
Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Віднесення земельних ділянок до певних категорій та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Пунктом 117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього порядку відкрито Поземельну книгу.
Згідно з пунктом 118 цього Порядку внесення до Поземельної книги відомостей (змін про них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
За змістом частини другої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель; б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.
Частиною 1 статті 25 цього Закону визначено, що поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.
Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 вказаного Закону).
Судова колегія зазначає, що з 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (далі - Порядок).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).
Додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (пункт 5 розділу ІІ) визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф).
Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
17 липня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 березня 2018 року № 162, яким внесено зміни до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри « 2,0» замінено цифрами « 3,0».
Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф « 2,0», а з 17 липня 2018 року - « 3,0».
Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі № 160/8847/19, від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18, від 12 липня 2021 року у справі №640/9862/20, від 29.07.2024 у справі № 160/9289/20.
При цьому, видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб'єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), є обов'язковим і розмір цього коефіцієнта має відповідати Порядку №489. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.12.2020 у справі № 817/1795/17 та від 29.09.2022 у справі № 160/2366/19.
Отже, аналізуючи наведене вище, апеляційний суд зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22.
Відтак, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання.
Суд апеляційної інстанції вважає, що власник земельної ділянки або землекористувач має бути зацікавлений у тому, щоб відомості в Державному земельному кадастрі були повними і достовірними, для чого таким суб'єктам надано право на отримання витягів (без обмеження кількості звернень за ними) та внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Тому, в даному випадку відповідач, як фактичний землекористувач, мав бути зацікавлений у тому, щоб у Державному земельному кадастрі були наявні відомості щодо цільового призначення земельних ділянок за кодами КЦВПЗ 2010.
Верховний Суд у своїх постановах від 8 квітня 2021 року у справі № 160/10137/19, від 1 квітня 2021 року у справі № 160/8847/19, від 7 грудня 2020 року у справі № 817/1795/17, від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18, від 12 липня 2021 року у справі 640/9862/20 неодноразово зазначав, що при відсутності коду Класифікації видів цільового призначення земель для земельних ділянок правомірним є застосування Кф, визначеного Порядком № 489 (з урахуванням внесених змін).
Отже, оскільки в відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 по вул. Різдвяна, 10 у м. Харкові відсутній код КВЦПЗ, а лише наявний код УКЦВЗ - 1.11.6 (що не є тотожним), у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.07.2020 № 4674 та від 22.07.2021 № 828/176- 21 правильно зазначено про відсутність коду КВЦПЗ.
При цьому законодавство не обмежує можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати. Проте, відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки або інші докази на спростування зазначеної у витязі інформації щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на дату його формування або за попередній період.
Відповідачем не спростований наданий прокурором розрахунок, який здійснений Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Таким чином, розмір безпідставно збережених ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:01:002:0013 за загальний період з 01.01.2020 по 31.10.2021 становить 682654,88 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та не здійснюючи плату за землю в період з з 01.01.2020 по 31.10.2021 ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" за рахунок Харківської міської ради безпідставно набуло/зберегло майно у вигляді грошових коштів у сумі 682654,88 грн.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов'язання, а саме:
1) відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірною земельної ділянки; зокрема, відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем у володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті цього відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати позивачу за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, зважаючи на те, що: передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно зі ст. 206 ЗК України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має сплачуватися на користь позивача, на підставі відповідного договору оренди земельної ділянки; однак, у даному випадку правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, як і відсутні правові підстави для не нарахування та несплати орендної плати за землю.
3) відповідач зберіг таке майно (грошові кошти) саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача; при цьому, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання Харківською міською радою.
Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання).
Отже, за період з 01.01.2020 по 31.10.2021 розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача становить 682654,88 грн, виходячи з розміру орендної плати за землю.
Колегія суддів зауважує, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
За допомогою норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що ТК ТОВ Фірма "Харків-Москва" є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної форми власності по вул. Різдвяна (Енгельса), 10 в м. Харкові, та фактичним користувачем такої земельної ділянки, який не оформив право користування земельної ділянки комунальної форми власності у встановленому законом порядку, а також враховуючи, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки у спірний період з 01.01.2020 по 31.10.2021 без укладення договору оренди землі територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у розмірі недоотриманої орендної плати, що має наслідком порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 682654,88 грн.
Отже, враховуючи, що доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення господарського суду - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2025 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1967/25) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.01.2026.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна