Справа № 2-2153/09
н/п 6/953/62/26
"14" січня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа В.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке в установленому законом порядку не зареєстроване у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення забороновати,
встановив:
24 грудня 2025 року до суду надійшло подання державного виконавця Київського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа В.В. про звернення стягнення на кв. АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 , право власності на яке в установленому законом порядку не зареєстроване.
В обгартування поданого подання державний виконавець посилався на перебування в його провадженні виконавчого провадження №19927361, відкритого 14.06.2010 на підставі виконавчого листа №2-2153/09/05, виданого 31.05.2010 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 732 928,39 грн. та не виявлення коштів, рухового майна для задоволення у повному обсязі вимог стягувача. Разом з тим, у ході перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована у кв. АДРЕСА_1 , належній її батьку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена за заявою боржника ОСОБА_1 , яка заяву від прийняття чи відмову від спадщини не подавала, свідоцтво на спадщину не отримувала. Вважає, що такими діями боржник ухиляється від виконання рішення суду, внаслідок чого виникла необхідність у зверненні з даним поданням.
До судового засідання державний виконавець, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, причину неявки не сповістив.
Враховуючи, що подання розглядається негайно, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності державного виконавця.
Обставини, встановлені судом при розгляді даного подання:
15.06.2009 рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11309732000 від 07.03.2008 та відсотками у розмірі 731 198,39 грн., судові витрати у розмірі 1 700 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.
На виконання вказаного рішення виданий виконавчий лист.
14.06.2010 відкрите виконавче провадження №19927361 з виконання виконавчого листа №2-2153/09/05, виданого 31.05.2010 Київським районним судом м. Харкова, боржником за яким є ОСОБА_1 .
З акту державного виконавця від 18.12.2025 вбачається, що у боржника недостатньо грошових коштів/електронних грошей на рахунках надавачів платіжних послуг, якими запровадженого інформаційну взаємодію з АСВП. Будь-які транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Боржник є засновником ПП «Сомстрой», ЄДРПОУ 36455161. Відомості про інше майно у реєстрах та електронних базах відсутні.
Квартира АДРЕСА_1 у цілому на праві власності належить ОСОБА_3 , що підтверджено інформаціє з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №456684710 від 16.12.2025.
У кв. АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , що підтверджено інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова №12-0005785-2025 від 17.12.2025.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджено інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №82052557 від 31.07.2025.
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Клемпарської В. №137/02-14 від 21.08.2025, 17.03.2023 нею прийнята заява про прийняття спадщини від ОСОБА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Заява ОСОБА_1 зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №22, в журналі вхідної документації за №13/02-14 та на її підставі заведена спадкова справа №7/2023. Інші заяви про прийняття чи відмову від спадщини не надходили. Свідоцтво про право на спадщину не видавалися.
З АСВП вбачається, що державними виконавцями протягом 2017-2025 робились відповідні запити, виносились постанови про накладення арешту на кошти та майно боржника.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає:
Відповідно до положень ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом ст.1, ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
У відповідності до ч.10 ст.440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом ч.10 ст.440 ЦПК України та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
За положеннями ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.1, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, що передбачено ч.5 ст.1268 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, що зазначено у ч.3 ст.1296 ЦК України.
Отже, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, що набрало законної сили.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 03.06.2020 у справі №2-1799/11, від 11.05.2021 у справі № 554/4712/15-ц та від 22.12.2021 у справі №159/889/21, постанова від 16.04.2025 по справі № 369/14143/23.
У постанові Верховного Суду України від 8.04.2015 у справі № 6-33цс15 зазначено, що аналіз норм ст. 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно набуває і право розпорядження ним.
Судом встановлено, що боржник добровільно рішення суду не виконала. З дня ухвалення рішення минуло більше 16 років. Державний виконавець здійснив заходи щодо пошуку майна боржника, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги стягувача, та встановив, що боржник не має грошових коштів, майна для задоволення вимог стягувача з метою виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2009.
Крім того, судом встановлено, що боржник за подання заяви про прийняття спадщини, не зважаючи на не отримання нею свідоцтва про право на спадщину, набувала права на спадкове майно, - кв. АДРЕСА_1 .
Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід вважати, що державним виконавцем здійснені усі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення на цьому етапі, проте вжиті заходи примусового виконання рішення суду не призвели до задоволення вимог стягувача.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 , набула право на спадкове майно, - кв. АДРЕСА_1 , але у встановленому законом порядку право власності не зареєструвала, суд вважає, що подання державного виконавця підлягає задоволенню.
Так, задоволення подання державного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке отримано в порядку спадкування і право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, має сприяти належному виконанню рішення суду.
Керуючись ст. 260, 261, 440 ЦПК України, суд,
постановив:
Подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа В.В. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке в установленому законом порядку не зареєстроване у цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення забороновати, - задовольнити.
Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку не зареєстровано за боржником ОСОБА_1 в установленому законом порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складений 19.01.2026.
Суддя Н.В. Єфіменко