Справа № 396/2455/25
Провадження № 2/396/241/26
Іменем України
15.01.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Цесельської О.С., за участі секретаря судового засідання Кравченко І.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суд із позовною заявою до відповідача в якому просить стягнути із останнього заборгованість за договором кредиту від 14.02.2024 року № 4387811 у розмірі 1500 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 4387811, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором виконало і надало позичальнику грошові кошти в розмірі 1500 грн строком на 360 днів - по 08.02.2025 року, із процентною ставкою 2,5% на день.
В подальшому між позичальником та ТОВ «Лінеура Україна» було підписано додатковий договір від 17.02.2024 року щодо кредиту у розмірі 3000 гривень, кошти були надіслані платіжною системою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на картку споживача.
23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, згідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі і за кредитним договором №4356194.
Представник позивача зазначає, що відповідач порушив умови кредитного договору та має прострочену заборгованість в розмірі 39569, 70 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4100, 59 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 21424, 59 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 14044, 52 грн, які представник позивача і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі.
Представник позивача подав до суду заяву в якій не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу за місцем його реєстрації.
Відзив до суду не подав, з заявами та клопотаннями не звертався.
У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у разі якщо: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; він не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, з письмової згоди представника позивача, виносить рішення на підставі наявних у справі доказів та в порядку, передбаченому ст. 280 ЦПК України.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 14.02.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 4387811, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позивач надав позичальнику кошти на умовах строковості, зворотності, платності.
23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 23/09/2024, згідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі і за кредитним договором №4387811.
Згідно розрахунків первісного кредитора та позивача заборгованості відповідача за вищевказаним договором становить розмірі 39569, 70 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4100, 59 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 21424, 59 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 14044, 52 грн, які представник позивача і просить стягнути з відповідача.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст.ст 1054,1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК Україниз відповідача інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VIцього Кодексу (ч.11 ст.265 ЦПК України).
Відповідно ч.11 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила частини десятої, одинадцятої статті 265ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідачки, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.
З огляду на викладене, а також у зв'язку із обмеженнями щодо нарахування та стягнення інфляційних витрат і 3% річних в період дії воєнного стану, встановлених п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПКУкраїни, судом не встановлено підстав для застосування ч.10 та 11 ст.265 ЦПК України, у зв'язку з чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, що включає в себе збір та аналіз доказів і документів для подання та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 10000 грн. є завищеним, враховуючи категорію, складність справи.
А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню - в розмірі 5000 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526,530,629,1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80,81, 89, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором від 14.02.2024 року № 4387811 у розмірі 39569, 70 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4100, 59 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 21424, 59 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 14044, 52 гривень та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. С. Цесельська