07 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10959/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)
в адміністративній справі №160/10959/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 15.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації оформлене повідомленням вих. №4/651/351 від 02.04.2025;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2025 позивач звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачем отримано рішення про відмову у наданні відстрочки від призову, з яким позивач не погоджується та зазначає, що ОСОБА_1 з 20.07.2023 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 . Разом вони виховують трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мають посвідчення багатодітної сім'ї. Зазначені свідоцтва про шлюб, про народження дітей та посвідчення багатодітної сім'ї були додані до заяви про оформлення відстрочки від 26.03.2025, що підтверджується описом поштового відправлення №5321900053168 від 26.03.2025. Також, до заяви про оформлення відстрочки від 26.03.2025 були додані довідки Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відсутність відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 та про наявність заборгованості ОСОБА_7 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 305547,97 грн. Таким чином, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебувають на утриманні позивача ОСОБА_1 , що повністю відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ. За наведених обставин, позивач вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що у порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов'язаний для отримання відстрочки, а саме:
1) свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства саме військовозобов'язаного;
2) один із документів, що підтверджує факт утримання військовозобов'язаним своїх трьох і більше дітей.
Суд першої інстанції вказав, що позивачем було надано відповідачу копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , в якому зазначено про батьківство військовозобов'язаного ОСОБА_1 . Також позивачем надано копії свідоцтв про народження дітей, в яких зазначено батьками дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Вказані обставини свідчать, що позивачем не було дотримано вимог порядку №560 та не надано свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного. Суд зауважив, що позивач повинен був надати відповідачу документ щодо наявності у нього батьківських прав на цих (не своїх біологічних) дітей, або інший доказ обов'язку їх утримувати. Зазначив, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаною заявою, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Вказує, що відмова відповідача з підстави: не є батьком трьох дітей не передбачена чинним законодавством, оскільки п. 3 ч. 1 с. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не встановлює обов'язку мати трьох дітей, а передбачає, що на утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Зазначає, що право позивача, який фактично утримує неповнолітніх дітей своєї дружини, на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не можете ставитись в залежність від поведінки біологічних батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , 24.10.2012 року щодо утримання/не утримання своїх дітей. Також, п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ встановлюючи право жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не зобов'язує такого чоловіка доводи, що біологічні батьки дітей позбавлені обов'язку їх утримання. Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року в адміністративній справі №160/10959/25 на п'ятнадцять днів.
У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється невідкладно з дня виходу судді-доповідача із відпустки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .
26.03.2025 засобами поштового зв'язку позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
02.04.2025 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 складено повідомлення №4/651/359 за результатами розгляду заяви та документів позивача, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з відсутністю документів, а саме: свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформлене повідомленням вих. №4/651/351 від 02.04.2025.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XIІ, частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
приписку до призовних дільниць;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Частиною 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Водночас, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так п. 3 ч. 1 Закону №3543-ХІІ (в редакції до 18.05.2024) було передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII.
Зокрема пункт 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ викладено у наступній редакції:
«право на відстрочку мають жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці».
Також з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Так, у пунктах 56, 57, 58 Порядку №560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.
Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі пункту 3 ч.1 вказаного Закону №3543-ХІІ є:
- свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
- один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п. 60 Порядку №560)
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Матеріалами справи підтверджується, що у якості правової підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років).
Так, матеріали справи містять підтвердження, що позивач відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.07.2023 одружений з ОСОБА_8 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_9 мають посвідчення багатодітної сім'ї, видане 18.09.2023 Управлінням гуманітарної політики Нікопольської міської ради.
Позивачем до заяви про надання відстрочки та до позовної заяви додані свідоцтва про народження:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_4 від 16.04.2009, в якому в графі «батько» визначений ОСОБА_7 , в графі «мати» ОСОБА_10 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_5 від 02.11.2012, в якому в графі «батько» визначений ОСОБА_6 , в графі «мати» ОСОБА_10 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_1 , в якому в графі «батько» визначений ОСОБА_1 , в графі «мати» ОСОБА_11 .
Аналіз наданих свідоцтв про народження дітей, дає підставим для висновку, що позивач має одну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В той час як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дітьми дружини позивача ОСОБА_9 , батьками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно.
Позивач стверджує, що діти перебувають на його утриманні, на підтвердження чого надає:
- довідку Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.03.2025 №79544 про наявність заборгованості ОСОБА_7 зі сплати аліментів у розмірі 305547,97 грн;
- довідку Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.03.2025 №82409 про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_6 .
На думку позивача, оскільки діти дружини від попередніх шлюбів проживають з ними, вони перебувають на повному утриманні позивача, відтак позивач має право на відстрочку від військової служби на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ.
При цьому, відповідачем зазначено, що позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з відсутністю документів, а саме:
свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Слід зазначити, що у Порядку №560 (додаток 5 до Порядку 560) визначено ПЕРЕЛІК документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Такими документами (для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) є наступне документи:
свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) “стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що стаття 268 Сімейного кодексу України встановлює обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка, а семе:
1. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Натомість, у позивача не виникло такого обов'язку, як зазначено в статті 268 Сімейного кодексу України щодо дітей:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (в свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 від 16.04.2009, в якому в графі «батько» визначений ОСОБА_7 , в графі «мати» ОСОБА_10 );
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 від 02.11.2012 в графі «батько» визначений ОСОБА_6 , в графі «мати» ОСОБА_10 ), -
оскільки вказані діти мають батька та матір, які зобов'язані їх утримувати.
Позивачем було надано відповідачу копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , в якому зазначено про батьківство військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Вказані обставини дають підстави для висновку, що позивачем не було дотримано вимог порядку №560 та не надано свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Крім того, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2 ст. 157 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
У постанові від 04.10.2024 у справі №160/17962/23 Верховний Суд у схожих правовідносинах зазначив, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб не звільняє біологічного батька від виконання обов'язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов'язків.
Оскільки приписами СК України обов'язок по вихованню дитини покладено на її батька, а відповідно до частини першої статті 260 СК України вітчим реалізовує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима розповсюджуються положення частини 1 статті 23 Закону №2232-ХІІ.
При цьому, для підтвердження факту утримання позивачем неповнолітніх дітей дружини від попередніх шлюбів, позивач повинен був надати відповідачу документ щодо наявності у нього батьківських прав на цих дітей (не своїх біологічних), або інший доказ обов'язку їх утримувати.
У спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаною заявою, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ, тому відповідач діяв правомірно, відмовивши у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Серед документів, поданих позивачем разом із заявою та до адміністративного позову, немає таких документів, які б могли підтвердити відсутність батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або поважних причин, за яких вони не можуть надавати їм належного утримання чи про звільнення їх від обов'язку такого утримання.
Надані довідки виконавчої служби щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів та про відсутність примусового стягнення аліментів не свідчить про те, що біологічні батьки дітей позбавлені обов'язку їх утримання.
Встановлення факту перебування особи на утриманні має юридичне значення.
Факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа може вирішити у декілька способів:
по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні;
по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.
Також, позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував факт перебування дітей дружини на утриманні позивача (акту обстеження матеріально-побутових умов проживання; інформації про отримання тимчасової державної допомоги, договору про оренду житла, інформація про батьків дітей також відсутня). Інформації про місце реєстрації дітей та дружини, позивачем також не надано.
Отже, матеріалами справи не підтверджено протиправності дій Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 при складанні повідомлення №4/651/359 від 02.04.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.01.2026 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко