19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 932/11000/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2025 року (головуючий суддя Ярощук О.В.)
у справі №932/11000/24
за позовом ОСОБА_1
до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
про скасування постанови №4435 від 15 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в якому просив:
- визнати дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 незаконними;
скасувати постанову №4435 від 15 серпня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 грн., провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.08.2024 позивач самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження військово-лікарської комісії. Протокол про адміністративне правопорушення ним не підписувався, також його було позбавлено права на захист. Позивач зазначає, що повістку №542 від 23.04.2024 не отримував та оновив усі облікові дані вчасно. Упродовж періоду з 22.08.2024 по 06.09.2024 перебував на лікуванні в КЗ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги». Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №4435 від 15.08.2024 не отримував. Позивач вважає постанову незаконною з тих підстав, що згідно вказаної постанови його, всупереч вимогам законодавства, притягнуто до адміністративної відповідальності одночасно за декілька адміністративних правопорушень, а саме: своєчасно не з'явився за повісткою №542, облікові данні оновлював, військово-лікарську комісію не проходив, документи, що підтверджують право на відстрочку не надав.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений у повістці строк не з'явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про порушення позивачем норм законодавства про військовий облік, мобілізацію та мобілізаційну підготовку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, з підстав, зазначених у позові. Позивач зазначає, що з оскаржуваної постанови взагалі не вбачається, за яке ж саме правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Всупереч чинного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 17000грн., що є значно вищим за встановлений розмір штрафу на 14.04.2024. Вказує, що Постанова № 4435 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП винесена 15.08.2024, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, оскільки за повісткою № 542 позивач мав з'явитись до ТЦК 24.04.2024, тобто перебіг строку правопорушення (неприбуття за повісткою) почався з 25.04.2024, двомісячний строк накладення адміністративного стягнення сплинув 25.06.2024, а це правопорушення не є триваючим, адже обов'язку з'явитись у подальші дні для позивача ані повісткою, ані номративно-правовоими актми, ані чинним законодавством не встановлено.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 14 серпня 2024 року старшим стрільцем першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_3 складено протокол стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до вказаного протоколу, 14.08.2024 о 12 год. 15 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який своєчасно на виклик за повісткою 24.04.2024 не з'явився, облікові дані не обновлював, військово-лікарську комісію вчасно не проходив, документи, що підтверджують право на відстрочку, не надав (а.с.75, зв.стор., 76).
Вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушив вимоги ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
У розділі «Пояснення» протоколу №4415 від 14.08.2024 позивач зазначив, що не з'явився по повістці із викликом на 24.04.2024 рік у зв'язку із сімейними обставинами, оскільки мав їхати в іншу область. Також у протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться о 09.00 год 15.08.2024. Протокол містить підпис позивача про отримання 3-го екземпляра протоколу.
На підставі вказаного протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 15.08.2024 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн (а.с.74, зв.стор., 75).
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 несвоєчасно з'явився за повісткою № 542 від 24.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , облікові дані не оновлював, ВЛК вчасно не проходив, документи, що підтверджують право на відстрочку не надав, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також вчинення іншого правопорушення в особливий період.
Не погодившись з правомірністю вказаної вище постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За наведеного вище правового регулювання для притягнення військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у разі неявки за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, орган (посадова особа) має встановити, чи було належним чином повідомлено особу про такий обов'язок шляхом вручення повістки.
В спірному випадку підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за позицією відповідача, яку підтримав суд першої інстанції, є те, що позивач 23.04.2024 був викликаний повісткою №542 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 годину 24.04.2024 року, але у визначений у повістці строк не з'явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не повідомив про причини своєї неявки.
В той же час, апеляційним судом з'ясовано, що матеріали справи містять копію спірної постанови №4435 від 15.08.2024, копію протоколу №4415 від 14.08.2024 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та копію розписки про отримання повістки неналежної якості, з якої неможливо встановити зазначену у ній інформацію. Копію повістки №542 матеріали справи не містять.
Підставою для складання протоколу №4415 від 14.08.2024 та винесення спірної постанови №4435 від 15.08.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП слугувало те, що ОСОБА_1 не прибув 24.04.2024 о 09 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою №542, облікові дані не оновлював, ВЛК своєчасно не проходив, документи, що підтверджують право на відстрочку, не надав.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази належного оповіщення позивача про обов'язок прибути до територіального центру комплектування у визначені дату і час, відсутні докази направлення (вручення) повістки №542, а також відсутня копія самої повістки №542, що викликає сумніви в її існуванні та складанні.
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, відповідачем фактично притягнуто позивача до адміністративної відповідальності лише на підстави протоколу про адміністративне правопорушення, наявність законних та обґрунтованих підстав для складання якого, відповідачем не надано.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях, не можуть бути свідченням наявності вини позивача в порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки не підтверджені належним чином, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності належного обґрунтування підстав для її прийняття, постанова №4435 від 15.08.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатись правомірною, тобто винесеною з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відтак, спірна постанова не відповідає критеріям, які пред'являються до постанов по справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим є протиправною і підлягає скасуванню.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.
Згідно приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн. за подання адміністративного позову та у розмірі 726,72 грн. за подання апеляційної скарги.
Оскільки позовна заява була подана через підсистему «Електронний суд», відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивача зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2025 року у справі №932/11000/24 скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 № 4435 від 15 серпня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст.272, ч.5 ст.328 КАС України).
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров