15 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26600/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Кучма К.С.) в адміністративній справі №160/26600/25 за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-
16.09.2025 Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_1 , в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про накладення штрафу від 02.09.2025 року №7655344.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 02.09.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову №76553443 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 накладено на Департамент гуманітарної політики ДМР штраф у розмірі 5 100 грн. та зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів. Однак, рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не виконано з поважних причин, у зв'язку з тим, що вказана особа перебуває за кордоном та не звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Отже позивач вважає, що відповідачем протиправно накладено на нього штраф оскаржуваною постановою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що виконання рішення суду від 17.11.2023р. у справі №160/20980/23 в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ще двом випускникам - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є неможливим з поважних причин, які не залежать від волевиявлення боржника, оскільки вказані особи виїхали за кордон, а у Департаменту відсутні відповідні документи, які дозволяють нарахувати та виплатити їм призначену допомогу, хоча на адресу, зокрема, ОСОБА_1 за всіма відомими адресами були направлені листи Департамента щодо необхідності надати відповідні документи на отримання призначеної виплати, а також відправлялись повідомлення на телефон стягувача у месенджері за допомогою мобільного застосунку «Viber». Про зазначені обставини був належним чином повідомлений виконавець листом від 11.12.2024, проте на переконання позивача протиправно останнім накладено штраф спірною постановою.
Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 позов Керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі позивача Управління-служби у справах дітей Соборної адміністрації Дніпровської міської ради до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради щодо не нарахування та невиплати випускникам навчальних закладів дітям - сиротам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів;
- зобов'язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
Вищезазначене рішення суду набрало законної сили 08.04.2024 року.
14.11.2024 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Хоменко Д.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №76553443 стосовно виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/20980/23, виданого 01.10.2024 року, стосовно зобов'язання Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
23.12.2024 року на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов лист Департаменту гуманітарної політики ДМР, в якому зазначено, що ОСОБА_1 виїхала за межі України, тому здійснити виплату неможливо, а також зазначено, що останньою не надано до департаменту необхідних документів (паспорта громадянина України, картки фізичної особи - платника податків та довідки (виписки) за реквізитами відкритого у банку рахунку) для отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим виплату даної грошової допомоги не здійснено.
02.09.2025 року старшим державним виконавцем Хоменко Д.Ю. складено вимогу виконавця стосовно необхідності виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 року по справі №160/20980/23 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
02.09.2025 року старшим державним виконавцем Хоменко Д.Ю. прийнято постанову про накладення штрафу №76553443, якою за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено на Департамент гуманітарної політики ДМР штраф у розмірі 5 100 грн.
В цій постанові повторно зазначено, що на адресу відділу 23.12.2024 року надійшов лист Департаменту гуманітарної політики ДМР, яким повідомлено відділ, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виїхала за межі України, виплату здійснити неможливо, при цьому вимогами виконавчого документа передбачено, а саме: зобов'язано Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів загальної середньої освіти сиротам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дітям, позбавленим батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.
Не погодившись постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що оскаржена постанова прийнята обґрунтовано та у відповідності до норм законодавства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закон №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закон №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закон № 1404-VIIІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 63 Закон № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною 2 ст. 63 Закон № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закон № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закон № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Крім цього, враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII.
Однак, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
ЄСПЛ розглядає випадки, коли національні органи влади не виконують судові рішення, що призводить до порушення права особи на справедливий судовий розгляд. Невиконання рішення перешкоджає реалізації права на ефективний судовий захист, що гарантується статтею 13 Конвенції. Національні судові системи повинні забезпечити надійний механізм захисту прав, включаючи забезпечення виконання судових рішень. Якщо рішення національного суду не виконується, це може бути визнано порушенням права на ефективний засіб правового захисту.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не наведено поважних причин щодо невиконання рішення суду у справі №160/20980/23, попри наявність обов'язку його виконати.
Так позивач безпідставно посилається на поважність підстав невиконання судового рішення, на виїзд ОСОБА_1 за межі України, оскільки ця обставина не є підставою щодо невиконання судового рішення, а також не надано належних, допустимих та достовірних доказів на вчинення дій щодо нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на виконання рішення суду у справі №160/20980/23, як і не надання доказів вчинення активних дій необхідних для здійснення відповідних виплат.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/26600/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак