Справа № 132/885/20
Провадження № 22-ц/801/108/2026
Категорія: 19
Головуючий у суді 1-ї інстанції Павленко І. В.
Доповідач:Голота Л. О.
14 січня 2026 рокуСправа № 132/885/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Панасюка О.С., Оніщука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) справу № 132/885/20 за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, усунення перешкод в користуванні власністю,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.10.2025, ухвалене у складі судді Павленко І.В. в приміщенні суду в м. Калинівка, повний текст рішення складено 31.10.2025,
та апеляційною скаргою Катрича Павла Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025, ухвалене у складі судді Павленко І.В. в приміщенні суду в м. Калинівка, -
13.03.2020 ОСОБА_1 звернулась у суд із позовом (вх № 2740) до Калинівської міської ради Калинівського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, усунення перешкод в користуванні власністю, в якому просила : (1) визнати протиправним та скасувати рішення № 85 37 сесії 7-го скликання Калинівської міської ради від 16.05.2018 «Про внесення змін до деяких рішень міської ради та виконавчого комітету», яким рада вирішила внести зміни в пункт 1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 «Про приватизацію земельних ділянок громадянами м. Калинівка» в частині передачі безоплатного у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , змінивши площу земельної ділянки з 0,10 га на 0,05 га; (2) визнати протиправним та скасувати рішення № 199 виконкому Калинівської міської ради від 20.06.2018 «Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці ОСОБА_2 » щодо «присвоєння наданій ОСОБА_2 у власність згідно рішення 4-ї сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 27.10.2006 та рішення № 85 37 сесії 7-го скликання від 16.05.2018 земельній ділянці площею 0,05 га «для ведення особистого селянського господарства» в м. Калинівка поштову адресу : АДРЕСА_1 »; (3) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2 , користувачем якої є за цивільно-правовою угодою ОСОБА_4 - шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ним земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,05 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 1.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, Медяна Н.М. купила у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 . До позивача як покупця за договором купівлі-продажу від 01.02.2017 житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , в силу приписів ч. 2 ст. 120 ЗК України перейшло також право користування земельною ділянкою на якій він розташований у тих розмірах у яких користувався попередній власник ОСОБА_6 , спадщину після смерті якого прийняв ОСОБА_5 , а саме орієнтовно в розмірі 0.20 га.
Як стало відомо позивачу, рішенням № 85 37 сесії 7-го скликання Калинівської міської ради «Про внесення змін до деяких рішень міської ради та виконавчого комітету» від 16.05.2018, міською радою п. 2.1. внесено зміни в п. п. 1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 «Про приватизацію земельних ділянок громадянами м. Калинівки» в частині передачі безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , змінивши площу земельної ділянки з 0,10 га на 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, користувачем якої згідно вимог закону ОСОБА_2 не був та зазначена земельна ділянка знаходиться за іншою юридичною адресою - АДРЕСА_2 і користувачем зазначеної земельної ділянки згідно цивільно-правової угоди та приписів ч. 2 ст. 120 ЗК України є ОСОБА_1 .. Зазначене рішення прийнято без урахування рішення КСУ від 13.12.1997 № 1-зп, того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати попередні рішення, вносити до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Також рішенням виконкому Калинівської міської ради «Про присвоєння поштової адреси земельній ділянці гр. ОСОБА_2 » № 199 від 20.06.2018, не маючи на те правових підстав, міська рада вирішила присвоїти «наданій» гр. ОСОБА_2 у власність згідно рішення 4-ї сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 27.10.2006 та рішення № 85 37 сесії 7-го скликання від 16.05.2018 земельній ділянці площею 0.05 га «для ведення особистого селянського господарства» в м. Калинівка поштову адресу: АДРЕСА_1 , без урахування того, що зазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача за цивільно-правовою угодою, Калинівською міською радою не вилучалась та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а отже зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, як таке що не відповідає приписам Закону.
Позивач також зазначає, що ОСОБА_2 раніше вже використав своє право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах норми безоплатної передачі в містах і не має права для додаткової передачі ще 0,05 га сусідньої земельної ділянки для другого виду землекористування - в межах норми безоплатної передачі.
Крім того, у 2006 році Калинівська міська рада передала ОСОБА_2 земельну ділянку «для ведення особистого селянського господарства», однак виконком Калинівської міської ради незаконно змінив попереднє рішення з метою надати безоплатно 0,05 га земельної ділянки користувачем якої за цивільно-правовою угодою є позивач, чим порушуються права позивача на мирне володіння своїм майном.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.10.2025 в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладено на позивача.
Додатковим рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 12874 від 17.11.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3783,60 грн за подання апеляційної скарги.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) судом першої інстанції не надано правової оцінки рішенню КСУ від 13.12.1997 № 1-зп, відповідно до якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом правовідносин, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання; рішення № 85 від 16.05.2018 37 сесії 7 скликання Калинівської міської ради прийнято з порушенням вимог закону, оскільки міська рада не мала права вносити зміни до пункту 2.1 та п.1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006, яке є нормативним актом органу місцевого самоврядування, стосується конкретних суб'єктів і розрахований на одноразове застосування; (2) судом першої інстанції не взято до уваги те, що на аркуші справи 9 тома першого міститься копія інвентарної справи № 941 (раніше 2093) на домоволодіння (26) АДРЕСА_3 , в якій розміщено «Технічний паспорт» де зазначено « АДРЕСА_4 , власник ОСОБА_6 , підстави володіння: дозвіл на будівництво на земельній ділянці площею 0,25 га від 4.07.1953, назва будови літера «А», рік побудови 1955; відповідно до висновку експерта від 19.08.2024 за результатами проведення земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи № 409/410/21-21, відповідно до даних скопійованого схематичного плану кварталу інвентаризаційної справи № 941, складеного КМ «ВООБТІ» станом на 27.10.2006 проведеним відтворенням встановлено розмір земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 фактичному користуванню згідно існуючих меж, який складає 0,2022 га; судом першої інстанції не враховано, що до ОСОБА_5 перейшло право користування на земельну ділянку в розмірах, в яких воно належало спадкодавцю ОСОБА_6 0,25 га в силу приписів пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до яких земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Тому до ОСОБА_1 також перейшло право користування на земельну ділянку в розмірі 0,25 га; (3) на підставі статей 13 Конституції України, статей 116, 118, 121 ЗК України позивач мала право на звернення до органу місцевого самоврядування для отримання земельної ділянки для ведення садівництва і огородництва, оскільки до неї від продавця перейшло право користування на вже сформовану земельну ділянку; (4) підставою прийняття рішення 25-ї сесії 6-го скликання Калинівської міської ради від 26.09.2013 № 284 було рішення виконкому Калинівської міської ради народних депутатів від 19.02.1988 № 352 «Про закріплення земельної ділянки за гр. ОСОБА_6 в розмірі 0,1166 га в постійне користування в АДРЕСА_1 ». Водночас депутат ОСОБА_7 (він є представником відповідача у справі) голосував як депутат Калинівської міської ради за надання безоплатно міською радою оспорюваної земельної ділянки по АДРЕСА_2 своєму клієнтові ОСОБА_2 , якому надавав правничу допомогу в суді, тобто всупереч статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» під час прийняття вказаного рішення не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів; (5) відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 27.02.2018 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки (присадибна ділянка) площею 0,0875 га, кадастровий номер 0521610100:01:067:0090, розташованої по АДРЕСА_1 , яку він отримав безоплатно в межах норм, передбачених статтею 121 ЗК України, а отже ОСОБА_2 використав своє право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки.
В апеляційній скарзі (вх № 14410/25-вх від 22.12.2025) ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про стягнення з позивача на користь відповідача понесені судові витати на надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_7 було надано до суду повноваження діяти в інтересах ОСОБА_2 в суді першої інстанції, зокрема копію ордера серії ВН № 144215 /т. 1 а. с. 72/, копію договору про надання правової допомоги № 30/06 від 30.06.2020, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
1.01.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 3/26-вх) ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувану ухвалу від 11.11.2025 отримано представником відповідача 20.11.2025, строк на апеляційне оскарження якої закінчився 5.12.2025, разом з тим апеляційну скаргу на ухвалу від 11.11.2025 подано 21.12.2025, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 354 ЦПК України і права на поновлення строку у представника відповідача не було. Представником відповідача всупереч частини третьої, четвертої статті 137 ЦПК України не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених відповідачем витрат, необхідних для розгляду справи. Представник відповідача приймав участь лише у трьох судових засіданнях по 20 хвилин кожне, не надав акт виконаних робіт та витраченого часу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.01.2025
У строк встановлений судом відзив не подано. Копію ухвали ОСОБА_7 отримав 27.11.2025 /т. 2 а. с. 71/.
12.01.2026 до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , в яких просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Повідомлено відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що орієнтовний розмір судових витрат становить 5000 грн, докази будуть надані в порядку передбаченому законом.
13.01.2026 до апеляційного суду подано клопотання (вх № 464/26-вх) ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про долучення доказів понесення судових витрат на надання правничої допомоги в апеляційному суді в розмірі 5000 грн. До заяви додано : копію акта № 2 здачі-прийому правничої допомоги до договору від 30.06.2020 № 30/06; квитанцію до прибуткового касового ордера № 12/01 від 12.01.2026; докази направлення документів позивачу та його представнику.
Ознайомившись із додатковими пояснення ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку про їх повернення без розгляду представнику відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев'ята статті 83 ЦПК України).
Катричем П.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано додаткові пояснення після спливу строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, встановленого в ухвалі від 19.11.2025. Дозволу на їхнє подання не представник відповідача просив, а суд не визнавав їхнє подання необхідним.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
Вінницький апеляційний суд не визнав необхідним подання цих пояснень і не надав дозволу заявнику їх подати після спливу строку для подання відзиву.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) зазначено, що: вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
З огляду на те, що заявником не повідомлено суду про наявність виняткових обставин пропуску строку подачі доказів, не надано доказів надсилання зазначених пояснень та доданих до них доказів іншим учасникам справи (частина дев'ята статті 83 ЦПК України), а також враховуючи, що зазначені докази не подано одночасно з відзивом, колегія суддів дійшла висновку про залишення пояснень без розгляду та їх повернення представнику відповідача.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав власну апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2
ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , відмовити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
19.02.1988 рішенням виконкому Калинівської міської ради народних депутатів № 352 за заявою ОСОБА_6 , за ним було закріплено в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1166 га по АДРЕСА_5 /т. 1 а. с. 25/.
Відповідно до поданої ОСОБА_6 заяви, рішенням компетентного органу йому було надано в користування 0.1166 га, що також підтверджується довідкою ВКП ВООБТІ №84 від 20.03.2017, про кількість земельної ділянки, яка рахується за будинком по АДРЕСА_5 , який в подальшому був перенумерований на Механізаторів 42, що підтверджується рішенням виконкому Калинівської міської ради народних депутатів від 25.09.1990 № 69 /т. 1 а. с. 17/.
19.04.2007 рішенням Калинівського районного суду Вінницької області у справі № 2-698/2007 ОСОБА_5 набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , яке зареєстроване 16.06.2007 КП «ВОБТІ», і записане в реєстрову книгу за реєстровим номером 1898 /т. 1 а. с. 8/.
26.09.2013 рішенням 25-ої сесії 6-го скликання Калинівської міської ради Вінницької області «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 », надано дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та 0,0166 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 185-188/.
27.10.2006 рішенням Калинівської міської ради ОСОБА_2 на підставі його заяви надано безоплатно у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0.10 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 11/.
25.09.2013 рішенням виконкому Калинівської міської ради № 276 виведено житловий будинок ОСОБА_2 із земельною ділянкою розміром 0.0875 га в окремий об'єкт власності та присвоєно йому нову адресу: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з ДЗК від 27.02.2018 року та витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 0521610100:01:067:0090 надана у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 14, 26/.
16.05.2018 рішенням Калинівської міської ради № 85, на підставі заяви ОСОБА_2 , в п.1 рішення 4-ї сесії 5-го скликання від 27.10.2006 внесено зміни, щодо розміру земельної ділянки з 0.10 га на 0.05 га /т. 1 а. с. 12, 104 на звороті/.
20.06.2018 рішенням виконавчого комітету Калинівської міської ради № 199 присвоєно наданій ОСОБА_2 у власність згідно рішення 4-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 27.10.2006 та рішення № 85 37-ої сесії 7-го скликання від 16.05.2018 земельній ділянці площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства в м. Калинівка поштову адресу : АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 13/.
Рішенням 2-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 23.12.2020 № 117 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 185-188/.
Рішенням 7-ої сесії 8-го скликання Калинівської міськради Вінницької області від 26.05.2021 № 1470 затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,05 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0126) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та передано безоплатно ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку у власність /т. 1 а. с. 185-188/.
1.02.2017 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., зареєстрований в реєстрі за номером 145, за яким Продавець передав житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0521610100:01:067:0075, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, оскільки рішення про приватизацію не приймалося, та знаходиться в користуванні продавця на підставі чинного законодавства, у власність покупцеві, а покупець приймає вказаний житловий будинок і сплачує за нього грошову суму у розмірі, визначеному в цьому договорі /т. 1 а. с. 8/.
На момент відчуження ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , був розташований на вже сформованій земельній ділянці, площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0521610100:01:067:0075, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, оскільки рішення про приватизацію не приймалося, та знаходилася в користуванні ОСОБА_5 на підставі чинного законодавства /т. 1 а. с. 185-188/.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 17.08.2023 по справі № 132/586/21, яке було залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16.11.2023, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, скасування запису про державну реєстрацію, права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено /т. 1 а. с. 184-188/.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог зроблено за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
У відповідності до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, оскільки вважає свої права, як землекористувача порушеними.
Частинами першою-другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина перша статті 118 ЗК України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 набула права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 1.02.2017, відповідно до якого ОСОБА_5 продав позивачці житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0521610100:01:067:0075, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка перебуває в комунальній власності, а отже згідно цього договору до неї не переходило від продавця право користування земельною ділянкою 0,05 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0126)для особистого селянського господарства.
У рішенні Калинівського районного суду Вінницької області від 17.08.2023 року по справі № 132/586/21, з висновками якого погодився Вінницький апеляційний суд у постанові від 16.11.2023 року, встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок та до неї на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою, площею 0,1000 гектарів наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача /т.1 а. с.184-188/.
У постанові ВС від 22.10.2024 по справі № 132/586/21 зазначено те, що ураховуючи недоведеність порушення прав чи інтересів позивачки оскаржуваними рішеннями ради про передачу у власність відповідачу ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,05 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0126) для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у позові ОСОБА_1 ..
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право позивача як землекористувача порушене відповідачами.
Доводи позивача про те, що до неї, як покупця перейшло від продавця ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою в розмірі орієнтовною площею 0,20 га /т.1 а. с. 3/ колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з частиною 2 статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час набуття права власності ОСОБА_1 на будинок), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). У договорів купівлі - продажу зазначена площа земельної ділянки, яка розташована під житловим будинком по АДРЕСА_1 в розмірі 0,10 га (кадастровий номер 0521610100:01:067:0075) для будівництва і обслуговування житлового будинку.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про недоведеність позивачем порушення її прав відповідачами, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо оскарження додаткового рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025.
Згідно п.2 ч.2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, друга статті 141 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18).
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з частиною першою, другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 21.05.2020 відкрито провадження у справі за позовом. Постановлено направити відповідачам копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та запропоновано подати відзив, який має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України в строк до 11.06.2020 /т. 1 а. с. 58/.
10.06.2020 ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду із клопотанням про надання копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі /т. 1 а. с. 66/.
Ухвалою від 11.06.2020 відкладено розгляд справи за клопотання відповідача ОСОБА_2 для подання заяви по суті справи на спростування позовних вимог та укладення угоди з представником /т. 1 а. с. 68/.
30.06.2020 ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано до місцевого суду клопотання, в якому представник зазначив, що 30.06.2020 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги, позовну заяву з доданими до неї документами відповідач не отримував, просив надати копію позовної заяви з доданими до неї документами та ухвалу про відкриття провадження та надати час для надання до суду заяв по суті справи з необхідними доказами. Просив відкласти розгляд справи /т. 1 а. с. 71/.
28.09.2020 ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано відзив на позовну заяву. У справі відсутні докази надання судом строку для подання відзиву, іншого ніж зазначено в ухвалі від 21.05.2020 (до 11.06.2020), при цьому клопотання про продовження строку на подання відзиву не заявлялось.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідачем не було зазначено в поданих до суду заявах по суті орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, який може понести відповідач в суді першої інстанції у строк встановлений судом.
Увалюючи додаткове рішення від 11.11.2025 суд першої інстанції правомірно зробив висновок про недоведеність ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , правових підстав стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Аргументи відзиву ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про те, що представником відповідача пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 11.11.2025 апеляційний суд вважає помилковими, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на додаткове рішення (а не ухвалу) Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 подано представником відповідача /т.2 а. с. 73/ протягом тридцяти днів з дня отримання копії додаткового рішення /т.2 а.с.78/, тобто у строк встановлений частиною третьою статті 123, частиною другою статті 354 ЦПК України, що є поважною причиною для поновлення ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційних скаргах аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для зміни чи скасування рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Ураховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишена апеляційним судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 21.10.2025 - без змін, тому підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою, другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Колегія суддів зазначає про те, що у строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , із зазначенням орієнтованого розрахунку витрат понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не подано відповідачем та його представником.
Надання представником відповідача доказів понесення судових витрат на надання правничої допомоги в апеляційному суді зроблено з порушенням положень частини першої статті 134 ЦПК України, що є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат (частина друга статті 134 ЦПК України).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.10.2025 та додаткове рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: О. С. Панасюк
В. В. Оніщук
Повний текст постанови складено 19.01.2026.