13 січня 2026 року
м. Київ
справа № 757/28324/20-к
провадження № 51-91ск26
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 щодо ОСОБА_4 .
Обставини справи
1. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 41, статтею 340 (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001), частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 41, частиною 2 статті 365 (в редакції Закону України 746-VII від 21.02.2014), частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 41, частиною 1 статті 366 (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011) Кримінального кодексу України (далі - КК) звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК, а кримінальне провадження відносно закрито.
2. Ухвалою апеляційного суду вказану ухвалу залишено без змін.
3. ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що, перебуваючи на посаді міліціонера полку міліції особливого призначення «Беркут», та маючи спеціальне звання «прапорщик міліції», будучи працівником правоохоронного органу, приблизно о 04:20 30 листопада 2013 року, на вул. Інститутській в м. Києві, спільно з іншою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на виконання явно злочинного наказу, перевищив владу та службові повноваження, що супроводжувалось болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_5 діями, за відсутності ознак катування.
В той же час, ОСОБА_4 , спільно з іншою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на виконання явно злочинного наказу вчинив незаконне перешкоджання проведенню мирного зібрання на Майдані Незалежності в м. Києві із застосуванням фізичного насильства, чим порушив конституційне право ОСОБА_5 збиратися мирно, без зброї і проводити збори та мітинги.
Крім того, на виконання явно злочинного наказу, за попередньою змовою групою осіб, у період з 30 листопада 2013 року по 04 грудня 2013 року у невстановленому місці склав, ОСОБА_4 підписав і надав невстановленим співробітникам органів внутрішніх справ завідомо неправдивий офіційний документ - рапорт від 04 грудня 2013 року про затримання ОСОБА_5 за вчинення дрібного хуліганства, до якого вніс завідомо неправдиві відомості.
Доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Не оспорюючи достатність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 статті 49 КК, він вважає, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності може бути застосовано лише стосовно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
5. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції всупереч положенням частини 1 статті 372 КПК, в мотивувальній частині ухвали, серед іншого, не зазначив встановлені судом обставин із посиланням на докази. Натомість суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 лише послався на обставини викладені в обвинувальному акті, однак не зазначив, що саме обвинувачений вчинив вказані кримінальні правопорушення та взагалі не зробив висновку про факт вчинення цих правопорушень, що надало б можливість застосувати строки давності визначені пунктами 1-5 частини 1 статті 49 КК.
6. Крім того, на його думку, апеляційний суд не зважив на допущені судом першої інстанції порушення, не надав їм оцінку, фактично не розглянув доводи апеляційної скарги прокурора, не навів у своєму рішенні мотивів їх відхилення, у зв'язку з чим постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Оцінка суду
7. Перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
8. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК.
9. У касаційній скарзі прокурора наведено доводи, які зводяться до порушення судами процедури застосування норм статті 49 КК, а саме звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності без встановлення винуватості обвинуваченого.
10. Положення частин 1 - 3 статті 49 КК, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень статті 49 КК. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених статтями 47, 48 КК, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності.
11. Передбачений статтею 49 КК вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
12. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини 1 статті 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
13. Згідно з вимогами пункту 4 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
14. Згідно положень пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що має місце у даному випадку, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
15. У результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі статті49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
16. Так, найбільш тяжке кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 41, частиною 2 статті 365 КК (в редакції Закону України 746-VII від 21.02.2014), відповідно до статті12 КК належить до категорії тяжких злочинів.
17. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду зазначив, що подане захисником клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки відповідно до висунутого обвинувачення, інкриміновані йому дії він вчинив в період часу з 30 листопада по 04 грудня 2013 року, тобто з дня його вчинення і до дня набрання вироком законної сили минуло понад десять років.
18. Отже рішення апеляційного суду належним чином мотивоване і відповідає вимогам статей 417, 419 КПК.
19. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3