20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 695/1992/23
провадження № 61-706ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - Стельмаша Романа Миколайовича, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди,
13 грудня 2025 року Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (далі - ГУ СБУ у місті Києві та Київській області) через підсистему «Електронний суд» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року (провадження № 61-15708ск25) вказану касаційну скаргу повернуто заявнику.
У січні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга представника ГУ СБУ у м. Києві та Київській області - Стельмаша Р. М., на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки направлена до Верховного Суду через систему «Електронний суд» 16 жовтня 2025 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.
Зважаючи на те, що вперше касаційна скарга подана в межах тридцяти денного строку з дня ухвалення постанови апеляційного суду, повторно касаційна скарга подана в межах розумного строку з дня повернення касаційної скарги на підставі ухвали Верховного Суду від 12 січня 2026 року, вважаю за можливе його поновити.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Заявник вважає, що судовий збір не справляється, оскільки ГУ СБУ у місті Києві та Київській області діє від імені та в інтересах держави, а держава не є платником судового збору.
Верховний Суд відхиляє вказаний довід, з огляду на таке.
В цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18,від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).
Крім того, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
В цій справі № 965/1992/23 Верховний Суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ СБУ в м. Києві та Київській області на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2025 року, дійшов висновку, що в цьому спорі, заявник, оскаржуючи в апеляційному порядку судове рішення першої інстанції, є суб'єктом справляння судового збору на загальних підставах відповідно до Закону України «Про судовий збір», зокрема на ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, як відповідача в справі не поширюється вимоги пункту 11 частини другої статті 3 вказаного Закону.
Таких саме висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 24 грудня 2025 року, залишаючи без руху касаційну скаргу ГУ СБУ в м. Києві та Київській області на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в справі № 695/1992/23.
Отже відсутні підстави вважати, що ГУ СБУ в м. Києві та Київській області звільнене від сплати судового збору.
Також, Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
В цій справі № 695/1992/23 ГУ СБУ в м. Києві та Київській області двічі наголошено із посиланням на норми права та практику Верховного Суду про обов'язок заявника, як відповідача в справі сплатити судовий збір, а саме за подання апеляційної та касаційної скарг. Водночас заявник, звертаючись вдруге з касаційною скаргою судовий збір не сплатив, продовжуючи свою процесуальну поведінку та всупереч вказівкам Верховного Суду, помилково трактуючи норми права, безпідставно вважає, що не є суб'єктом справляння судового збору.
Верховний Суд повторно звертає увагу заявника, що ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, який є самостійним учасником справи в статусі відповідача, є суб'єктом справляння судового збору на загальних підставах відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Заявник оскаржує судові рішення попередніх інстанцій, якими стягнено кошти в загальному розмірі 567 944,87 грн (498 933,30 + 69 011,57).
Отже, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті в розмірі 9 087,12 грн (567 944,87 х 1% х 200% х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Також, оскільки касаційна скарга подана до Верховного Суду через систему «Електронний суд», заявник, виконуючи обов'язок надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи, додав до касаційної скарги докази надсилання копії скарги, зокрема, представнику ОСОБА_2 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 .
Проте, вказане не відповідає вимогам пункту 1 частини четвертій статті 392 ЦПК України, відповідно до змісту якої до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Тобто, вказане правило стосується надсилання документів кожній особі, яка є самостійним учасником справи, та яка в силу положень статей 14, 43 ЦПК України реєструє свій електронний кабінет в добровільному порядку.
Отже, з метою усунення недоліків касаційної скарги заявнику необхідно надати докази надсилання скарги позивачу ОСОБА_1 з описом вкладення відповідно пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, з урахуванням статей 14, 43 ЦПК України.
Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору підлягатиме застосуванню лише у випадку подання доказів надсилання скарги з описом вкладення учасникам справи, які не мають обов'язку реєструвати електронний кабінет.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
Клопотання представника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - Стельмаша Романа Миколайовича про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Головному управлінню Служби безпеки України у м. Києві та Київській області строк на касаційне оскарження рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року.
Касаційну скаргу представника Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - Стельмаша Романа Миколайовича, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 06 лютого 2026 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара