19 січня 2026 року
м. Київ
справа № 686/16517/24
провадження № 61-8053св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заболотний Антон Миколайович, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2025 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., П'єнти І. В., Талалай О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 352 478, 50 грн в якості компенсації за належну йому частину відчуженого транспортного засобу марки BMW Х3, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що перебуваючи з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, діючи за спільною згодою в інтересах сім'ї, подружжя прийняло рішення придбати транспортний засіб, автомобіль марки BMW X3 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Спільно нажите рухоме майно подружжя було зареєстровано на ім'я відповідачки.
У січні 2024 року шлюбні відносини з відповідачкою фактично припинені, оскільки через розбіжність у поглядах на життя, спільне проживання сторін, існування сім'ї та збереження шлюбу виявилося не можливим, почуття любові між ними було втрачено, сторони не проживають разом, згоди щодо поділу спільно нажитого майна подружжя мирним шляхом не досягли.
Позивач вказував, що в подальшому йому стало відомо про те, що відповідачка в березні 2024 року без його згоди та відома, відчужила належний їм на праві спільної сумісної власності автомобіль, при цьому сплачувати грошову компенсацію в розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля, що є спільною сумісною власністю відмовилася.
В липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в розмірі 251 790, 50 грн в якості компенсації вартості частки транспортного засобу марки Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 .
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що перебуваючи з відповідачем у зареєстрованому шлюбі діючи за спільною згодою в інтересах сім'ї, подружжя прийняло рішення придбати транспортний засіб, марки Volkswagen, модель Jetta, 2016 року випуску, колір білий, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 . 08 листопада 2022 року в ТСЦ 6841 даний транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 .
08 грудня 2023 року вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 продав, що підтверджується договором купівлі-продажу від 08 грудня 2023 року, оригінал якого знаходиться в ТСЦ 6841, копію якого додала до зустрічної позовної заяви.
Разом з тим посилалася, що даний договір був укладений без її згоди, всі кошти в результаті продажу даного автомобіля залишилися у ОСОБА_1 та на спільні потреби сім'ї не були використані. Крім того, з січня 2024 року вони з позивачем проживають окремо, разом із нею проживає та знаходиться на утриманні спільна дочка ОСОБА_3 . Судовим наказом від 29 травня 2024 року з відповідача було стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки, проте кошти він не сплачує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 31 січня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 352 478, 50 грн в якості компенсації за частину відчуженого транспортного засобу марки BMW Х3, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та її представник не довели, що транспортний засіб марки «BMW Х3» був придбаний нею за грошові кошти, які їй подарували її батьки.
Оцінюючи встановлене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані транспортні засоби були придбані за час шлюбу та за спільні кошти подружжя, а тому є їхньою спільною сумісною власністю.
Крім того, суд зазначив, що у висновку ФОП ОСОБА_5 від 24 червня 2024 року №233-ТЗ не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, та що вона обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. А тому суд не взяв до уваги цей висновок, та не вважав можливим задовольнити зустрічний позов щодо стягнення частини грошових коштів за автомобіль Volkswagen Jetta,.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2025 року змінено, викладено мотивувальну частину даного рішення щодо відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в редакції даної постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що достовірних доказів про те, що кошти, сплачені за придбання автомобіля «BMW Х3» були надані ОСОБА_2 її батьком в подарунок в сумі 247 600 грн, а тому автомобіль придбаний за її особисті кошти і є її особистою власністю, позивачем суду надано не було. Отже, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу відповідачем не спростована, а тому вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відповідно до вимог частини п'ятої статті 719 ЦК України договір дарування грошових коштів в сумі 247 600 грн, що станом на 2023 рік перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в письмовій формі укладений не був, а тому судом за відсутності такого договору дарування не прийнято до уваги твердження ОСОБА_2 про набуття вищевказаних грошових коштів шляхом дарування від її батька.
Також судом апеляційної інстанції зазначено, що ОСОБА_2 не доведено, що їй не було відомо про продаж автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року, а також те, що кошти від продажу даного автомобіля були використані не в інтересах сім'ї.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що спірний автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року був проданий спільній знайомій сторін у справі, кумі відповідачки, що не заперечувалося і відповідачем? а тому суд прийшов до висновку, що відповідачка не могла не знати про продаж даного автомобіля.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначив, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити саме за недоведеністю ОСОБА_2 тієї обставини, що кошти, отримані від продажу автомобіля Volkswagen Jetta, 2016 року, були використані не в інтересах сім'ї, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог за зустрічним позовом суд змінив щодо мотивів відмови в задоволенні зустрічного позову
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 червня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_2 - адвокат Заболотний А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року (повний текст складено 26 травня 2025 року), в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 17 червня 2020 року у справі № 320/2297/17-ц, у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі
№ 6-2641цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2025 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
12 серпня 2025 року справа № 686/16517/24 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заболотний А. М. обґрунтована тим, що 08 листопада 2022 року за спільні кошти подружжя був придбаний транспортний засіб марки Volkswagen, модель Jetta, 2016 року випуску. Даний транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_1 .
08 грудня 2023 року ОСОБА_1 продав вказаний транспортний засіб.
Договір купівлі-продажу був укладений без згоди ОСОБА_2 , вважає, що кошти, які в результаті продажу отримав ОСОБА_1 , всі залишились в нього. Вказані кошти не були використані в інтересах сім'ї та на її потреби. Зазначає, що з січня 2024 року шлюбні відносини фактично припинені.
ОСОБА_2 вважає, що транспортний засіб марки BMW X3 2016 року випуску був її особистим майном, тому під час укладення договору купівлі-продажу не потребував згоди іншого з подружжя на його відчуження. Відповідно вона не має обов'язку відшкодовувати ОСОБА_1 половину вартості даного автомобіля.
Звертає увагу, що автомобіль марки BMW X3 2016 року випуску ОСОБА_2 придбала у вересні 2023 року за 5 268,00 дол. США, що в еквіваленті складає 247 582,47 грн на аукціоні, який був організований на території США через мережу інтернет, за кошти подаровані її батьками. Автомобіль був вперше зареєстрований в Україні 28 грудня 2023 року.
Зауважує, що весною 2024 року вона була вимушена продати власний автомобіль марки BMW X3 2016 року, оскільки в неї були відсутні кошти на утримання малолітньої дитини.
Звертає увагу на те, що на момент відчуження автомобіля, сторони спору ще перебували у зареєстрованому шлюбі і вона перебувала у соціальній відпустці у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. В силу відсутності матеріальної допомоги від чоловіка і відсутністю джерел доходу, вона змушена була продати цей автомобіль, та витрачала грошові кошти для утримання малолітньої дитини. Адже дитина перебуває на штучному вигодовуванні та за рекомендацію лікаря, потребувала дороговартісного дитячого харчування. Крім того, для дитини, за кошти від продажу автомобіля, було придбано дитячу коляску і інші побутові речі (одяг, білизну, іграшки тощо).
Вважає, що грошові кошти від продажу автомобіля BMW X3, вона витратила виключно в інтересах сім'ї, а саме - для забезпечення матеріального утримання і нормального розвитку спільної дитини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Трубай І. С. подала до Верховного Суду заяву на поновлення строку для подачі відзиву на касаційну скаргу та відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2025 року відмовлено у поновленні строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення до Верховного Суду.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані стороною відповідь на відзив, письмові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткових відзиву та касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 06 липня 2022 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2022 року було придбано автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 . Право власності на цей автомобіль було зареєстровано 08 листопада 2022 року за ОСОБА_1 .
08 грудня 2023 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 грудня 2023 року відчужив автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, громадянці ОСОБА_6 за 425 000,00 грн.
Згідно Звіту про оцінку майна від 24 червня 2024 року вартість спірного автомобіля Volkswagen Jetta, 2016 року випуску, станом на 24 червня 2024 року складає 503 580,00 грн.
Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2023 року було придбано автомобіль марки BMW X3 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Право власності на зазначений вище автомобіль було зареєстровано 28 грудня
2023 року за ОСОБА_2 .
З січня 2024 року сторони фактично припинили шлюбні стосунки.
21 березня 2024 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2024 року без згоди ОСОБА_1 відчужила автомобіль марки BMW X3 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 громадянці ОСОБА_7 .
Згідно Звіту про оцінку майна від 27 травня 2024 року вартість автомобіля марки BMW X3 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на дату оцінки складає 704 597,00 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 жовтня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заболотний А. М., Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц).
Відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 299/2490/16 та від 04 жовтня 2023 року у справі № 345/2224/20 зазначено, що поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У зазначеній постанові роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім'ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого з подружжя (постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16-ц, від 10 червня 2022 року у справі № 544/856/20, від 11 червня 2025 року у справі № 686/29950/23).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 що ОСОБА_2 у березні 2024 року без його згоди та відома, відчужила належний їм на праві спільної сумісної власності автомобіль, марки BMW Х3,2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Натомість, заперечуючи проти таких вимог позивача, ОСОБА_2 посилалася на те, що зазначений автомобіль є її особистою приватною власністю, оскільки придбаний за подаровані їй батьком грошові кошти.
Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачка зазначених обставин не довела, зокрема нотаріально посвідченого договору дарування грошових коштів в сумі 247 600,00 грн, яка станом на 2023 рік перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суду не надала, тобто не спростувала презумпції спільного сумісного майна подружжя, а отже спірний автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям у спосіб визначений позивачем.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів, оскільки тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц).
Суди встановили, що згідно звітом про оцінку майна від 27 травня 2024 року, складеним суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою підприємцем, який має відповідний сертифікат, вартість автомобіля марки BMW X3 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на дату оцінки складає 704 597,00 грн.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2 , не погоджуючись із визначеною позивачем вартістю спірного автомобіля посилається на те, що автомобіль марки BMW X3 2016 року випуску вона придбала у вересні 2023 року за 5 268,00 дол. США, що в еквіваленті складало 247 582,47 грн на аукціоні, який був організований на території США через мережу інтернет. Зазначений автомобіль легковий, бувший у використанні, мав ознаки аварійного пошкодження та потребував ремонтного відновлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 зазначено, що якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Зважаючи на відчуження відповідачкою спірного автомобіля, апеляційний суд правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , які є ідентичними доводам її касаційної скарги, щодо незгоди з оцінкою вартості спірного майна, оскільки у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку із цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно (див.: постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц).
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, спірний автомобіль марки BMW X3 набутий сторонами у шлюбі за спільні кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач розпорядилась ним на власний розсуд без письмової згоди позивача, а тому позивач має право компенсацію вартості на 1/2 частки зазначеного автомобіля.
Також обгрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 не доведено про її необізнаність щодо продажу автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року, а також те, що кошти від продажу даного автомобіля були використані не в інтересах сім'ї.
Суд врахував, що спірний автомобіль Volkswagen Jetta, 2016 року був проданий спільній знайомій сторін у справі, що не заперечувалося самою ОСОБА_2 .? а тому суд прийшов до висновку, що відповідачка не могла не знати про продаж даного автомобіля.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обгрунтовано змінив підстави для відмови у задоволенні зустрічного позову саме за недоведеністю ОСОБА_2 тієї обставини, що кошти, отримані від продажу автомобіля Volkswagen Jetta, 2016 року, були використані не в інтересах сім'ї, оскільки продаж автомобіля відбувся у той період, коли сторони ще проживали однією сім'єю.
Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що на порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення ухвалено на підставі недопустимих доказів, з огляду на таке.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі №922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі №913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі №916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття.
Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заявниця помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів, і не враховує вимоги частини другої статті 89 ЦПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, зокрема щодо вартості спірного автомобіля, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Посилання заявника на неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, від 17 червня 2020 року у справі № 320/2297/17-ц, у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі
№ 6-2641цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-846цс16 правильних висновків судів попередніх інстанцій в оскарженій частині не спростовують.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заболотний Антон Миколайович залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 січня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак