вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" січня 2026 р. м. Київ Справа №911/3220/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТПРОМ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ВЕТ"
про стягнення заборгованості,
без виклику учасників справи
20 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТПРОМ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ВЕТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 21 589,18 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №182 від 01.02.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.
Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.10.2025 року доставлена відповідачу до його електронного кабінету 27 жовтня 2025 року.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 27.10.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 27 жовтня 2025 року.
Так, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подав, заяв та клопотань на адресу суду не направляв.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У позовній заяві містилось клопотання представника позивача про витребування у Головного управління ДПС у Київській області належним чином засвідчені копії декларацій відповідача з ПДВ за 2022 рік, а також інформації щодо обставин включення ним до податкового кредиту з ПДВ сум за господарськими операціями з позивачем, відповідно до податкових накладних №19 від 01.02.2022 року та № 259 від 17.02.2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Так, у клопотанні про витребування доказів представник позивача просив суд витребувати у Головного управління ДПС у Київській області належним чином засвідчені копії декларацій відповідача з ПДВ за 2022 рік, а також інформацію щодо обставин включення ним до податкового кредиту з ПДВ сум за господарськими операціями з позивачем, відповідно до податкових накладних №19 від 01.02.2022 року та №259 від 17.02.2022 року.
Представник позивача послався на те, що витребувані докази можуть підтвердити обставини включення відповідачем до свого податкового кредиту з ПДВ сум за господарськими операціями з позивачем, а також факт вчинення позивачем і відповідачем господарських операцій, які полягають в отриманні відповідачем від позивача товару.
Водночас, з огляду на положення п. 2 ст. 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки позивачем до позовної заяви додані копії видаткових накладних №348 від 01.02.2022 року та №580 від 17.02.2022 року, які є первинними бухгалтерськими документами та належними доказами здійснення відповідних господарських операцій, суд дійшов висновку про те, що витребувані позивачем докази не є необхідними для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі, тому в задоволенні клопотання представника позивача судом відмовлено.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
За твердженнями представника позивача, 01 лютого 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТПРОМ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ВЕТ" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №182, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити препарати ветеринарного призначення (надалі - "товар").
У зв'язку з неможливістю наперед визначити кількість та асортимент товару, сторони домовились про те, що ціна, асортимент та кількість (об'єм) кожної партії товару вказуються у видаткових накладних (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. договору, доказом факту поставки товару є підписані сторонами видаткові накладні.
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість цього договору складається з вартості поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару, зазначеної у видаткових накладних на кожну партію товару протягом дії договору. Позивач має право змінювати ціни на товар у разі зміни ринкових цін на товар, та/або прийняття органами державної влади законодавчих актів, що впливають на формування договірної ціни, зростання цін на сировину, матеріали, енергоносії, зростання курсу долара, а також впливу інфляції на ціну товару. Про зміни ціни на товар позивач повідомляє відповідача до поставки товару шляхом надання відповідачу рахунку/рахунку-фактури зі зміненими цінами. Оплата вказаного рахунку-фактури відповідачем вважається узгодженням сторонами нової ціни. Зміна ціни не розповсюджується на вже оплачений відповідачем товар.
Валютою платежів є грошова одиниця України - гривня (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору, відповідач здійснює оплату позивачу за товар на умовах відстрочки платежу, але не більш, ніж на 14 календарних днів з дати отримання товару.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що датою отримання товару є дата видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.1. договору, товар, за умови наявності його на складі, повинен бути поставлений відповідачу протягом 7 робочих днів з дня погодження замовлення відповідача позивачем.
Згідно з п. 7.2. договору, у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.
У випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 30 календарних днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного п. 3.3. даного договору, відповідач додатково виплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми (п. 7.3. договору).
Пунктом 7.4. договору встановлено, що у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар відповідач на вимогу позивача сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 (десять) процентів річних у порядку ст. 625 ЦКУ.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2022 р. (п. 11.1. договору).
За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 10 391,04 грн, що підтверджується видатковими накладними №348 від 01.02.2022 року, на суму 5 230,20 грн, та №580 від 17.02.2022 року, на суму 5 160,84 грн, проте відповідач товар не оплатив.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, 11 червня 2025 року позивач направив на поштову адресу відповідача претензію №102 від 10.06.2025 року.
Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 21 589,18 грн заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що наданий позивачем договір поставки №182 від 01.02.2022 року (далі - договір) підписаний лише позивачем.
За твердженнями представника позивача, 01 лютого 2022 року відповідачу були направлені підписані примірники договору, які відповідачем повернуті не були.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року в справі №905/49/15, від 29.11.2019 року в справі №914/2267/18, від 29.01.2020 року в справі №916/922/19, від 25.06.2020 року в справі №924/233/18, від 10.12.2020 року в справі №910/14900/19, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням Постачальнику про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Водночас, з огляду на п. 2 ст. 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивачем зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні №19 від 01.02.2022 року та №259 від 17.02.2022 року, що підтверджується квитанціями про реєстрацію, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 року в справі №910/23097/17, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з п. 10.1 договору, сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису даного договору, додатків до даного договору, додаткових угод, первинної бухгалтерської документації, актів звірки заборгованості та інших документів, пов'язаних із виконанням договору. Для обміну електронними документами сторони використовують програму М.Е.Doc. Кожна із сторін зобов'язується забезпечити схоронність даних засобів, неможливість несанкціонованого їх використання і використання після втрати повноважень особою прав на представництво. Кожна із сторін несе повну відповідальність перед іншою стороною за всі збитки спричинені невиконанням даних обов'язків.
Сторони домовилися, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даного договору із застосуванням сторонами (однією із сторін) відповідного електронного цифрового підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України (п. 10.2. договору).
Відповідно до п. 10.3. договору, сторони погоджують, що у випадку застосування сторонами електронного підпису первинні облікові документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі, коригування до них, товарно-транспортні накладні) складаються позивачем датою здійснення господарської операції та надсилаються відповідачу для підписання не пізніше 5 календарних днів з моменту здійснення господарської операції відповідною програмою (п. 10.1). Датою виконання зобов?язання є дата складання документів незалежно від того, коли фактично вони підписані сторонами.
Згідно з п. 10.4. договору, відповідач, після отримання електронного документу у відповідній програмі (п. 10.1). протягом 5 робочих днів має накласти кваліфікований електронний підпис на даний електронний документ та відправити узгоджений електронний документ позивачу. В разі незгоди або виявленні помилки при складанні документа, відповідач відхиляє електронний документ та направляє його позивачу з зазначенням причини такого відхилення. У випадку відсутності відповіді відповідача на направлений йому "документ/документи" в зазначений строк, "документ/документи" вважається підтвердженим або прийнятим та підписаним належним чином.
Судом встановлено, що видаткові накладні №348 від 01.02.2022 року та №580 від 17.02.2022 року, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 року до 30.11.2022 року за договором №182 від 01.02.2022, містять посилання на договір та підписані за допомогою електронного підпису представників позивача та відповідача через систему М.Е.Doc.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Документів що спростовували б твердження представника позивача або підтверджували факт відсутності укладення між сторонами договору, відповідач суду не надав, тому суд дійшов висновку про те, що 01 лютого 2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №182, відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався цей товар прийняти та оплатити.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як уже зазначалось, у зв'язку з неможливістю наперед визначити кількість та асортимент товару, сторони домовились про те, що ціна, асортимент та кількість (об'єм) кожної партії товару вказуються у видаткових накладних (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. договору, доказом факту поставки товару є підписані сторонами видаткові накладні.
Судом встановлено, що 01 лютого 2022 року позивач поставив відповідачу товар на суму 5 230,20 грн, а 17 лютого 2022 року, - на суму 5160,84 грн, що підтверджується видатковими накладними №348 від 01.02.2022 року та №580 від 17.02.2022 року.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість цього договору складається з вартості поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару, зазначеної у видаткових накладних на кожну партію товару протягом дії договору. Позивач має право змінювати ціни на товар у разі зміни ринкових цін на товар, та/або прийняття органами державної влади законодавчих актів, що впливають на формування договірної ціни, зростання цін на сировину, матеріали, енергоносії, зростання курсу долара, а також впливу інфляції на ціну товару. Про зміни ціни на товар позивач повідомляє відповідача до поставки товару шляхом надання відповідачу рахунку/рахунку-фактури зі зміненими цінами. Оплата вказаного рахунку-фактури відповідачем вважається узгодженням сторонами нової ціни. Зміна ціни не розповсюджується на вже оплачений відповідачем товар.
Валютою платежів є грошова одиниця України - гривня (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору, відповідач здійснює оплату позивачу за товар на умовах відстрочки платежу, але не більш, ніж на 14 календарних днів з дати отримання товару.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що датою отримання товару є дата видаткової накладної.
До матеріалів справи долучена копія акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2022-30.11.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТПРОМ" і товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ВЕТ", з якої вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 10 391,04 грн.
Як уже зазначалось, частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату товару або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 10 391,04 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3 578,79 грн та штраф в сумі 939,10 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно з п. 7.2. договору, у випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як уже зазначалось, згідно з п. 3.3. договору, відповідач здійснює оплату позивачу за товар на умовах відстрочки платежу, але не більш, ніж на 14 календарних днів з дати отримання товару.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що датою отримання товару є дата видаткової накладної.
Так, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар, відповідно до видаткової накладної №348 від 01.02.2022 року, на суму 5 230,20 грн, не пізніше 15 лютого 2022 року, відповідно до видаткової накладної №580 від 17.02.2022 року, на суму 5 160,84 грн, - не пізніше 03 березня 2022 року.
Так, розмір пені за прострочення оплати товару, відповідно до видаткової накладної №348 від 01.02.2022 року:
- враховуючи період заборгованості з 17 лютого 2022 року до 02 червня 2022 року, суму боргу в розмірі 5 230,20 грн, облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 303,78 грн;
- враховуючи період заборгованості з 03 червня 2022 року до 15 серпня 2022 року, суму боргу в розмірі 5 230,20 грн, облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 530,18 грн,
а разом 833,97 грн, які підлягають стягненню.
Розмір пені за прострочення оплати товару, відповідно до видаткової накладної №580 від 17.02.2022 року:
- враховуючи період заборгованості з 04 березня 2022 року до 02 червня 2022 року, суму боргу в розмірі 5 160,84 грн, облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 10,00 %, складає 257,34 грн;
- враховуючи період заборгованості з 03 червня 2022 року до 03 вересня 2022 року, суму боргу в розмірі 5 160,84 грн, облікову ставку Національного банку України, що в цей період становила 25,00 %, складає 657,48 грн,
а разом 914,81 грн, які підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 7.3. договору, у випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 30 календарних днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного п. 3.3. даного договору, відповідач додатково виплачуе позивачу штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.
Так, штраф у розмірі 10% від боргу на суму 5 230,20 грн складає 523,02 грн, від боргу на суму 5 160,84 грн, - 516,08 грн, а разом, - 1 039,10 грн.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки представник позивача просив суд стягнути з відповідача 939,10 грн штрафу, то стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 1 121,85 грн та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 5 558,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Так, три проценти річних за прострочення оплати товару, відповідно до видаткової накладної №348 від 01.02.2022 року:
- враховуючи період заборгованості з 17 лютого 2022 року до 31 грудня 2023 року, що складає 683 дні, суму боргу в розмірі 5 230,20 грн, становлять 293,61 грн;
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 366 днів, суму боргу в розмірі 5 230,20 грн, становлять 156,91 грн;
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2025 року до 30 вересня 2025 року, що складає 273 дні, суму боргу в розмірі 5 230,20 грн, становлять 117,36 грн,
а разом 567,87 грн, які підлягають стягненню.
Три проценти річних за прострочення оплати товару, відповідно до видаткової накладної №580 від 17.02.2022 року:
- враховуючи період заборгованості з 04 березня 2022 року до 31 грудня 2023 року, що складає 668 днів, суму боргу в розмірі 5 160,84 грн, становлять 283,35 грн;
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 366 днів, суму боргу в розмірі 5 160,84 грн, становлять 154,83 грн;
- враховуючи період заборгованості з 01 січня 2025 року до 30 вересня 2025 року, що складає 273 дні, суму боргу в розмірі 5 160,84 грн, становлять 115,80 грн,
а разом 553,98 грн, які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за прострочення оплати товару, відповідно до видаткової накладної №348 від 01.02.2022 року, враховуючи період заборгованості з 17 лютого 2022 року до 31 серпня 2025 року, індекс інфляції у березні 2022 року 104,5%, індекс інфляції у квітні 2022 року 103,1%, індекс інфляції у травні 2022 року 102,7%, індекс інфляції у червні 2022 року 103,1%, індекс інфляції у липні 2022 року 100,7%, індекс інфляції у серпні 2022 року 101,1%, індекс інфляції у вересні 2022 року 101,9%, індекс інфляції у жовтні 2022 року 102,5%, індекс інфляції у листопаді 2022 року 100,7%, індекс інфляції у грудні 2022 року 100,7%, індекс інфляції у січні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у лютому 2023 року 100,7%, індекс інфляції у березні 2023 року 101,5%, індекс інфляції у квітні 2023 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2023 року 100,5%, індекс інфляції у червні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у липні 2023 року 99,4%, індекс інфляції у серпні 2023 року 98,6%, індекс інфляції у вересні 2023 року 100,5%, індекс інфляції у жовтні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у листопаді 2023 року 100,5%, індекс інфляції у грудні 2023 року 100,7%, індекс інфляції у січні 2024 року 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року 100,3%, індекс інфляції у березні 2024 року 100,5%, індекс інфляції у квітні 2024 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, індекс інфляції у липні 2024 року 100,0%, індекс інфляції у серпні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у вересні 2024 року 101,5%, індекс інфляції у жовтні 2024 року 101,8%, індекс інфляції у листопаді 2024 року 101,9%, індекс інфляції у грудні 2024 року 101,4%, індекс інфляції у січні 2025 року 101,2%, індекс інфляції у лютому 2025 року 100,8%, індекс інфляції у березні 2025 року 101,5%, індекс інфляції у квітні 2025 року 100,7%, індекс інфляції у травні 2025 року 101,3%, індекс інфляції у червні 2025 року 100,8%, індекс інфляції у липні 2025 року 99,8%, індекс інфляції у серпні 2025 року 99,8%,суму боргу в розмірі 5 230,20 грн, складає 2 797,75 грн, які підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за прострочення оплати товару, відповідно до видаткової накладної №580 від 17.02.2022 року, враховуючи період заборгованості з 04 березня 2022 року до 31 серпня 2025 року, індекс інфляції у березні 2022 року 104,5%, індекс інфляції у квітні 2022 року 103,1%, індекс інфляції у травні 2022 року 102,7%, індекс інфляції у червні 2022 року 103,1%, індекс інфляції у липні 2022 року 100,7%, індекс інфляції у серпні 2022 року 101,1%, індекс інфляції у вересні 2022 року 101,9%, індекс інфляції у жовтні 2022 року 102,5%, індекс інфляції у листопаді 2022 року 100,7%, індекс інфляції у грудні 2022 року 100,7%, індекс інфляції у січні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у лютому 2023 року 100,7%, індекс інфляції у березні 2023 року 101,5%, індекс інфляції у квітні 2023 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2023 року 100,5%, індекс інфляції у червні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у липні 2023 року 99,4%, індекс інфляції у серпні 2023 року 98,6%, індекс інфляції у вересні 2023 року 100,5%, індекс інфляції у жовтні 2023 року 100,8%, індекс інфляції у листопаді 2023 року 100,5%, індекс інфляції у грудні 2023 року 100,7%, індекс інфляції у січні 2024 року 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року 100,3%, індекс інфляції у березні 2024 року 100,5%, індекс інфляції у квітні 2024 року 100,2%, індекс інфляції у травні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у червні 2024 року 102,2%, індекс інфляції у липні 2024 року 100,0%, індекс інфляції у серпні 2024 року 100,6%, індекс інфляції у вересні 2024 року 101,5%, індекс інфляції у жовтні 2024 року 101,8%, індекс інфляції у листопаді 2024 року 101,9%, індекс інфляції у грудні 2024 року 101,4%, індекс інфляції у січні 2025 року 101,2%, індекс інфляції у лютому 2025 року 100,8%, індекс інфляції у березні 2025 року 101,5%, індекс інфляції у квітні 2025 року 100,7%, індекс інфляції у травні 2025 року 101,3%, індекс інфляції у червні 2025 року 100,8%, індекс інфляції у липні 2025 року 99,8%, індекс інфляції у серпні 2025 року 99,8%,суму боргу в розмірі 5 160,84 грн, складає 2 760,65 грн, які підлягають стягненню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 509, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 610, ст. 611, ст. 625, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ст. 628, ст. 638, ст. 639, ч. 2 ст. 640, ч. 2 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 5 ст. 252, ч. 1 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТПРОМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ВЕТ" про стягнення заборгованості в розмірі 21 589,18 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-ВЕТ" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 27/70, ідентифікаційний код 38981370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТПРОМ" (61001, Харківська обл., місто Харків, вул. Бобанича Тараса, будинок 30, ідентифікаційний код 40196783) 10 391,04 грн (десять тисяч триста дев'яносто одну грн 04 коп.) основного боргу; 1 748,78 грн (одну тисячу сімсот сорок вісім грн 78 коп.) пені; 939,10 грн (дев'ятсот тридцять дев'ять грн 10 коп.) штрафу; 1 121,85 грн (одну тисячу сто двадцять одну грн 85 коп.) трьох процентів річних; 5 558,40 грн (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн 40 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 2 217,06 грн (дві тисячі двісті сімнадцять грн 06 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 20.01.2026 року.
Суддя С. Грабець