вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1737/25
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Торгового дому «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія)
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача:Вішневська К.М. - адвокат, ордер від 02.05.2025 серія ВН № 1516771
відповідача:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Торгового дому «Пальміра» дочірнє підприємство компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) (далі - позивач) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач) про стягнення збитків в розмірі 14713785,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завдання йому збитків у заявленому до стягнення розмірі в результаті знищення належного йому майна, яке було розміщено на території складського комплексу за адресою: 08135, Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, в якому виникла пожежа в результаті здійснення ракетного удару та обстрілів по складському комплексу під час ведення активних бойових дій у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Надіслано позивачу належним чином завірену копію ухвали Господарського суду Київської області від 29.05.2025 про відкриття провадження у справі № 911/1737/25, для її надіслання відповідачу у справі через посольство Російської Федерації у Республіці Польща або через посольство Російської Федерації в іншій країні з наданням суду доказів надіслання вказаної кореспонденції відповідачу у справі. Встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті - відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
Через систему «Електронний суд» Торговий дім «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) подав до суду клопотання від 25.08.2025 (вх. № суду 11644/25 від 25.08.2025) про долучення доказів на виконання ухвали суду від 29.05.2025 про надіслання відповідачу у справі через посольство Російської Федерації у Республіці Польща належним чином завірену копію ухвали Господарського суду Київської області від 29.05.2029 про відкриття провадження у справі № 911/1737/25.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025 о 16:30.
Через систему «Електронний суд» Торговий дім «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) подав до суду клопотання від 08.10.2025 (вх. № суду 6283/25 від 09.10.2025) про долучення доказів про надіслання відповідачу у справі через посольство Російської Федерації у Республіці Польща належним чином завірену копію ухвали Господарського суду Київської області від 26.08.2025 про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.10.2025 о 16:30.
Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між Торговим домом «Пальміра» дочірнє підприємство компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) (далі - замовник) та ДП «Інтегровані Логістичні Системи» (далі - логістичний оператор) було укладено договір відповідального зберігання та надання складських послуг від 01.08.2019 № 01/08/19к (далі - договір зберігання), відповідно до умов якого логістичний оператор зобов'язався надати замовнику, на умовах, встановлених цим договором, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити певний комплекс логістичних послуг, пов'язаний зі зберіганням і складської обробкою товарів замовника. Перелік послуг, що надаються вказано в додатку № 1 (п. 1.1 договору зберігання).
Відповідно до п. 1.2 договору зберігання товаром в цілях даного договору є інгредієнти для піщевої промисловості, а також інші товари, які зазначені у відповідних супровідних документах.
Пунктом 1.4 договору зберігання визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовних передає логістичному оператору на відповідальне зберігання товар (без передачі права власності), а логістичний оператор приймає на себе зобов'язання забезпечити належним чином його зберігання, складське обслуговування та повернути товар замовнику на вимогу останнього.
Адреса зберігання товару: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16 (п. 1.5 договору зберігання).
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022 (п. 6.1 договору зберігання в редакції додаткової угоди від 20.12.2021 до договору зберігання).
Торговий дім «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) відповідно до умов договору зберігання передав ДП «Інтегровані Логістичні Системи» на зберігання на території складського комплексу, розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16 наступний товар: модифікований крохмаль виробник TateLyle у кількості 204575 вартістю 7183149,98 грн., Ефір целюлози виробник Ashlandу кількості 13708 кг вартістю 2554676,50 грн. Разом товар вартістю 9737822,48 грн. Акти здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей містяться в матеріалах справи.
Частина будівлі «Виробничої бази із складськими та офісними приміщеннями (офісно-складський комплекс), що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В. Чайки, 16 перебувала у користуванні ДП «Інтегровані Логістичні Системи» на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 30.09.2021 № 3009/1, укладеного з ТОВ «ЮТА Сервіс».
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Позивач отримав від ДП «Інтегровані Логістичні Системи» повідомлення від 10.03.2022 № 10/03 про настання форс-мажорних обставин, зокрема, про те, що 03.03.2022 о 13 год. 04 хв. через потрапляння бойових снарядів та ракет внаслідок бойових дій, обстрілів інфраструктури с. Чайки збройними силами РФ, сталося загорання, пожежа «Виробничої бази із складськими та офісними приміщеннями ТОВ «ЮТА Сервіс» за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, площі якої орендувало ДП «Інтегровані Логістичні Системи» для надання складських послуг та послуг зі зберігання товару позивачу. Внаслідок пожежі на даному складі було знищено складські приміщення разом з товаром позивача.
Комісією у складі головного інспектора відділу ЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області майора служби цивільного захисту Мойшевича О.А., директора ТОВ «Юта Сервіс» Шайдюк О.А., директора ТОВ «Фрімейк» Пільщикова І.В. складено акт про пожежу від 08.04.2022.
Відповідно до вказаного акту про пожежу, 03.03.2022 пожежа відбулась на об'єкті будівля виробничої бази зі складськими та офісними приміщеннями за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, власником якого є ТОВ «Юта Сервіс» та встановлено факт того, що пожежею знищено, зокрема, будівлю «Виробничої бази із складськими та офісними приміщеннями ТОВ «Юта Сервіс» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16; причина пожежі ймовірна внаслідок бойових дій відбулося потрапляння боєприпасів, їх уламків у приміщення складу та їх вибух, в результаті чого виникло займання будівлі.
Між позивачем та ДП «Інтегровані Логістичні Системи» складено акт про знищене майно від 10.03.2022, яким зафіксовано, що 03.03.2022 через потрапляння бойових снарядів та ракет внаслідок бойових дій, обстрілів інфраструктури с. Чайки збройними силами РФ, сталося загорання, пожежа «Виробничої бази з офісними та складськими приміщеннями ТОВ «Юта Сервіс», площі якої орендувало ДП «Інтегровані Логістичні Системи» для надання складських послуг та послуг зі зберігання товару позивача за адресою: Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16. Встановлено, що пожежею знищено товар позивача на загальну суму 9737822,48 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку збитків, здійсненого ТОВ «ЮБС Валюейшн», ринкова вартість збитків товарів знищених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, становить без ПДВ 14713785,51 грн.
Враховуючи викладене, позивач звертаючись з даним позовом до суду, посилається на завдання йому збитків у заявленому до стягнення розмірі в результаті знищення належного йому майна, яке було розміщено на території складського комплексу за адресою: 08135, Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, в якому виникла пожежа в результаті здійснення ракетного удару та обстрілів по складському комплексу під час ведення активних бойових дій у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Конвенцію ратифіковано із застереженнями Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» № 240/94-ВР від 10.11.94) (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна) мала місце на території України, то суд при вирішенні даного спору застосовує законодавство України.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року № 2188-IX «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
Дії Російської Федерації вийшли за межі її суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права здійснювати збройну агресію проти іншої країни. Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
В силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача виражені військовою агресією російської федерації проти України, ведення бойових дій на території України, окупації російською федерацією територій України, з метою реалізації такої агресії є протиправними.
Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Збройна агресія російської федерації проти України, в розумінні частини 3 статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що товарно-матеріальні цінності, які знаходились на відповідальному зберіганні у ДП «Інтегровані Логістичні Системи» за договором відповідального зберігання та надання складських послуг від 01.08.2019 № 01/08/19к, були знищені в результаті потрапляння боєприпасів, їх уламків у приміщення складу під час ведення активних бойових дій у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України.
Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено Звітом ТОВ «ЮБС Валюейшн», відповідно до якого реальні збитки, що завдані внаслідок знищення майна (товару), яке зберігалося за адресою: Київська обл., село Чайки, вул. Валентини Чайки, 16 складають 14713785,51 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
За таких обставин, позивачем доведено ті обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача реальних збитків в розмірі 14713785,51 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у встановленому порядку згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача в дохід бюджету України, позаяк відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Торгового дому «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків в розмірі 14713785,51 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Торгового дому «Пальміра» дочірнього підприємства компанії «Палма Груп С. А.» (Швейцарія) (вул. Київська, 43, с. Усатове, Одеський р-н, Одеська обл., 67663, ідентифікаційний код 25422297) 14713785 (чотирнадцять мільйонів сімсот тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 51 коп. збитків.
3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) в дохід Державного бюджету України 220706 (двісті двадцять тисяч сімсот шість) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.01.2026.
Суддя Ю.В. Подоляк