пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 січня 2026 року Справа № 903/544/25 (161/7317/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрглобал-Фінанс»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 75324,80 грн
в межах справи № 903/544/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Суть спору: 21 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою від 20.05.2025 про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 розгляд заяви було розподілено судді Вороняку А. С..
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання на 30.06.2025, запропоновано боржнику подати додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності), явку боржника у підготовче засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича, заборонено боржнику - ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 26.08.2025.
Ухвалою суду від 26.08.2025 постановлено заяву АТ "Універсал Банк" про визнання грошових вимог до боржника задовольнити; визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 на загальну суму 74311,73 грн та включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 4844,80 грн - встановити що витрати пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 69466,93 грн - вимоги другої черги; визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 74311,73 грн, що підлягають внесенню арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 , а саме: АТ "Універсал Банк" в розмірі 74311,73 грн, з яких: 4844,80 грн - (витрати на оплату судового збору) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 69466,93 грн - підлягають внесенню до другої черги вимог кредиторів; зобов'язано керуючого реструктуризацією Рабана М. Т. провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали; зобов'язано керуючого реструктуризацією Рабана М. Т. протягом 3 робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено 15.10.2025.
Ухвалою суду від 27.10.2025 постановлено, зокрема, затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі № 903/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у редакції, поданій керуючим реструктуризацією Рабаном М. Т., зобов'язано ОСОБА_1 не пізніше п'яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів з належними доказами погашення вимог кредиторів.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27.10.2025 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано за підсудністю до Господарського суду Волинської області.
27.10.2025 та 01.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначають, що згідно до пункту 18 " ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Станом на 24.09.2025 року в Україні продовжено військовий стан до 05.11.2025 року, отже неустойка, штрафи, пеня в розмірі 8 100 грн, відповідно до кредитного договору підлягають списанню. Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Кредитний договір укладено 01.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1.5% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому вважаємо таку процентну ставку неправомірною. Умову кредитного договору щодо денної процентної ставки вважаємо нікчемною, такою що не відповідає нормам закону, а отже такою яка не тягне за собою ніяких правових наслідків, тобто нарахування процентів за денною процентною ставкою.
29.10.2025 через систему «Електронний суд» (на адресу Камінь-Каширського районного суду Волинської області) від позивача надійшла відповідь на відзив. При цьому зазначають, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ(набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Зміни до Кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Національний банк України у листі від 19.02.2024 року вих. №. 14-0004/12907 надав роз'яснення щодо правомірності застосування штрафних санкцій в зв'язку з внесенням зміни до пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 матеріали справи № 903/544/25 (161/7317/25) передано на розгляд судді Вороняку А. С..
В обґрунтуваннях позовних вимог позивач вказує, на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4611771 від 01.05.2024 в частині своєчасного повернення отриманих грошових коштів, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість станом на 24.12.2024 в сумі 75324,80 грн, з них 16199,00 грн заборгованість за кредитом, 51025,80 грн заборгованість за відсотками, 8100,00 грн штраф.
Ухвалою суду від 20.11.2025 постановлено прийняти справу № 161/7317/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №4611771 від 01.05.2024 до розгляду в межах справи № 903/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначити на 02.12.2025; запропоновано відповідачу подати суду, в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; запропонувати позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.
Окрім того, до позовної заяви позивач долучив клопотання про витребування у АТ "Універсал Банк" доказів, які становлять банківську таємницю, а саме:
- чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту № НОМЕР_2 ;
- виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2024 по 06.05.2024 з відображенням часу зарахування коштів;
- надати інформацію про номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер) за платіжною картою № НОМЕР_2 за період з 01.05.2024 по 06.05.2024.
В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач зазначив, що надання банком вищевказаних доказів має важливе значення для належного та правильного вирішення цієї справи, оскільки надання цих доказів змогло б підтвердити чи спростувати факт перерахування відповідачу грошових коштів за наданими ним реквізитами. Також позивач вказав на те, що він не може самостійно отримати інформацію, що містить банківську таємницю.
Ухвалою суду від 02.12.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.01.2026. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Укрглобал-Фінанс» про витребування доказів задоволено. Зобов'язано Акціонерне товариство "Універсал Банк" в строк до 09 січня 2026 року надати суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме :- чи було емітовано на імя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну карту № НОМЕР_2 ; - виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2024 по 06.05.2024 з відображенням часу зарахування коштів; - надати інформацію про номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер) за платіжною картою № НОМЕР_2 за період з 01.05.2024 по 06.05.2024.
29.12.2025 через відділ документального забезпечення та контролю суду від Акціонерного товариства "Універсал Банк" надійшов лист у якому зазначають, що було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку №5375414109242783. Номер телефону, на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 01.05.2024 по 06.05.2024 року, - НОМЕР_4 . Крім того, до листа долучено довідку про рух грошових коштів по рахунку відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 за період 01.05.2024 по 06.05.2024.
Представник позивача та відповідач в судове засідання 14.01.2026 не з'явились, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 02.12.2025) до електронного кабінету позивача 03.12.2025 о 11:14 год та рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення №R067050917506 (ухвали суду від 02.12.2025), яка вручена останньому 12.12.25.
За визначенням п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення - є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
01.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено Договір №4611771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі-Кредитний договір), який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 34774 (у відповідності з п.9.7., п. 10 Кредитного договору).
У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
У кредитному договорі №4611771 від 01.05.2024 року укладеному з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передбачено: 1.2. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 13 200,00 гривень. 1.3. Строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.
За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1,5%.
У відповідності до п. 1.5. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредитування 10911,61% річних.
За змістом п. 1.6.1 договору, Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 82500,00 грн.
Порядок та умови надання кредиту визначені розділом 2 укладеного Договору. Так, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 5375414109242783. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Дата надання кредиту: 01.05.2024 або 02.05.2024. Порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок їх зміни процентів визначені в розділі 3 укладеного Договору.
Крім того, 03.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , було укладено додаткову угоду до кредитного договору 03.05.2024 о 09:27:32 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 66322, надісланий на номер телефону відповідача, згідно з якою сума кредиту була збільшена до 16200,00 грн.
Відповідач відповідно до умов кредитного договору, п.6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав останній 01.05.2024 о 9:53:21 годині, шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 84068, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачем.
Кредитні кошти в розмірі 13200 грн були перераховані відповідачу 01.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Додатковий договір був підписаний 03.05.2024 о 09:27:32 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 66322, надісланий на номер телефону відповідача.
Кредитні кошти у розмірі 3000 грн, згідно Додаткового договору були перераховані відповідачу 03.05.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 .
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №4611771 від 01.05.2024 року, та додаткової угоди станом на 24.12.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 75324,80 грн, яка складається з 16199 грн заборгованості за кредитом, 51025,80 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом (547,5 % річних) за період з 01.05.2024 року по 24.12.2024 року (включно); 8100 грн заборгованості за штрафом відповідно до кредитного договору.
24.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» укладено Договір факторингу №24/12/24 (далі-Договір факторингу), відповідно до умов якого право вимоги за Договором №4611771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
Згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 року, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало ТОВ «ФК «Укрглобал - Фінанс» реєстр Боржників з інформаційно-телекомунікаційної системи до перелічених в Додатку №4 до цього договору факторингу.
У Витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу №24/12/24 від 24.12.2024 ТОВ«ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача (зазначений під номером 816) за кредитним договором №4611771 від 01.05.2024 року на загальну суму 75324,80 грн, яка складається з 16199 грн заборгованості за кредитом, 51025,80 грн заборгованості за нарахованими процентами, 8100 штрафних санкцій.
Згідно листа АТ «Універсал Банк» вбачається, що було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_3 . Номер телефону, на який надсилалася інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 01.05.2024 по 06.05.2024 року, НОМЕР_4 .
Згідно довідки про рух грошових коштів по рахунку відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 за період 01.05.2024 по 06.05.2024 наданої АТ «Універсал Банк» на рахунок ОСОБА_1 було зараховано, зокрема 01.05.2024 кошти в сумі 13200 грн та 03.05.2024 в сумі 3000 грн.
Отже, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта)може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення(відсилання)до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір(оферта),має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення(відсилання)до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Разом з тим, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, заборгованість не погашає, суд прийшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 16199 грн.
Щодо вимог про стягнення заборгованості 51025,80 грн за нарахованими процентами відповідно до п.1.4. кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 01.05.2024 року по 24.12.2024 року включно, суд зазначає таке.
Як вбачається з умов договору, сума кредиту складає 13200 грн., строк кредиту - 350 днів, процентна ставка фіксована у розмірі 1,50 % за один день.
При цьому, з розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом в сумі 51025,80 грн були нараховані за період з 01.05.2024 року по 24.12.2024 року.
Суд враховує, що 24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Водночас, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:
протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Підпунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи наведене, оскільки №4611771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено 01.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення п.1.4.1 договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5% з 21 серпня 2024 року є нікчемними в силу положень ч.5 ст. 8 та ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, згідно норм чинного законодавства ОСОБА_1 мають бути нараховані відсотки з 01.05.2024 року по 24.12.2024 року за ставкою 1% на день, що становить разом 33726,59 грн (з тіла кредиту 13200 грн за період з 01.05.2024 по 02.05.2024 та становить 164 грн; з тіла кредиту 16200 грн за період з 03.05.2024 по 27.05.2024 та становить 4050 грн; з тіла кредиту 16200 грн за період з 28.05.2024 по 24.12.2024 та становить 34179,89 грн), з урахуванням часткової сплати 4667,30 грн процентів за користування кредитом.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за період з 01.05.2024 року по 24.12.2024 року підлягають частковому задоволенню в сумі 33726,59 грн. У позові про стягнення 17299,21 грн заборгованості за нарахованими процентами за кожен день користування кредитом суд відмовляє через безпідставність нарахування.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у розмірі 8100 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки ОСОБА_1 уклала Кредитний договір з ТОВ "Лінеура Україна" 01.05.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, штрафні санкції, в розмірі 8100 грн підлягають списанню з указаних вище підстав, а не стягненню в судовому порядку.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 49925,59 грн заборгованості, з них 16199 грн заборгованості за кредитом та 33726,59 грн заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 1% за кожен день користування кредитом. У позові про стягнення 17299,21 процентами за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом та 8100 грн штрафу слід відмовити через необґрунтованість.
Також позивачем заявлено до стягнення з ОСОБА_1 10000 грн витрат на правову допомогу щодо яких суд зазначає таке.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення подано в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути 10000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:
- копією договору №02/08/2024 від 02.08.2024 про надання юридичних послуг;
- копією свідоцтва №2412 від 23.10.2018;
- копією довіреності, виданої ТОВ «ФК УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» адвокату Руденку К.В.;
- копією акту приймання-передачі наданих послуг №44 від 03.02.2025;
- копією Витягу Реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №44 від 03.02.2025;
- копією платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу.
Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 02.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс» (Замовник) та ФОП Руденко Костянтином Васильовичем (Виконавець) укладено договір №02/08/2024 про надання юридичних послуг у відповідності до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором.
У відповідності до п.3.1. зазначеного договору вартість послуг виконавця становить 10000 грн.
Замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.1. договору).
За змістом п.8.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2025 року.
Згідно підписаного між сторонами акту від 03.02.2025 приймання-передачі наданих послуг №44 від 03.02.2025 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 виконавець надав, а замовник прийняв послуги з підготовки позовних заяв про стягнення заборгованості боржників замовника згідно реєстру №1 від 03.02.2025; вартість 100000 грн.
У відповідності до Витягу Реєстру №1 від 03.02.2025 до акту приймання-передачі наданих послуг №44 від 03.02.2025 замовник підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з Войтюк А.І. за договором №4611771 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.05.2024 та клопотання про витребування доказів; вартість 10000 грн.
У подальшому 06.02.2025 замовник сплатив виконавцю 100000 грн згідно договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 по акту №44 від 03.02.2025.
Слід врахувати, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 903/544/25 (161/7317/25) у заявленому обсязі на загальну суму 10000,00 грн.
Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/ 20.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не надав доказів для спростування фактів, не навів власну оцінку наявним у справі доказам на понесення позивачем таких витрат.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, співмірності, суд вважає, що 10000 грн становлять співмірні, розумні та обґрунтовані витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
Разом з цим, у відповідності до п. 4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов у даній справі задоволено частково, то і витрати на правову допомогу, слід розраховувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з врахуванням вище викладеного, витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 6628,04 грн. (49925,59*10000/75324,80) відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача. В частині стягнення 3371,96 грн витрат на правову допомогу суд відмовляє.
Крім того, враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1605,58 грн судового збору (49925,59*2422,40/75324,80), в іншій частині 816,82 грн. судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Войтюк Анастасії Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрглобал-Фінанс» (бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 41915308) 49925,59 грн (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 59 коп.), з них 16199 грн заборгованості за сумою кредиту (тіло), 17299,21 грн заборгованості за відсотками, а також 1605,58 грн. (одну тисячу шістсот п'ять гривень 58 коп.) витрат по сплаті судового збору та 6628,04 (шість тисяч шістсот двадцять вісім гривень 04 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 19.01.2026
Суддя А. С. Вороняк