Справа № 297/92/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
20 січня 2026 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 який брав участь в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000497 від 18.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Володарсько-Волинський, Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , судимого 05.01.2023 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 03.10.2016 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців,
встановив:
Слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся з клопотанням до суду, яке погоджено прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000497 від 18.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб, без визначення розміру застави. У разі визначення застави у сумі, не менше 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень, покласти обов'язки, передбачені п.п. 1-4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) повідомляти суд, прокурора про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Закарпатської області; 4) утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12025071060000497 від 18.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що громадянина України ОСОБА_5 призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу вказаної військової частини.
Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки.
Натомість, ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та проти громадської безпеки, передбачених ч. 2 ст. 307, ч 1 ст. 263 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , будучи раніше судимим 21.03.2023 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 309 КК України на шлях виправлення не став, а вчинив новий умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів за наступних обставин у невстановлений слідством день, час та місці, діючи умисно, з метою незаконного збуту наркотичних засобів та особистого збагачення, незаконно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у невстановленій кількості, яку переніс за місцем свого перебування, що за адресою: АДРЕСА_3 , де незаконно зберігав з метою подальшого збуту до 14.12.2025 року.
У подальшому, 14.12.2025 року у невстановлений слідством час ОСОБА_5 , знаходячись за місцем тимчасового перебування, у палаті № 512 відділення «Ортопедії та травматології» КНП «Берегівська лікарня імені Б. Ліннера», що за адресою: м. Берегове, вул. Бертолона Ліннера, 2, Закарпатської області, діючи з умислом, спрямованим на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, з метою незаконного особистого збагачення, діючи з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту особливо небезпечної психотропної речовини та бажаючи цього, за грошові кошти в сумі 2000 гривень незаконно збув громадянину ОСОБА_7 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, пачку цигарок «BOND» з вмістом в середині двох недопалків та фольгового згортку з вмістом білої кристалічної речовини, яка у подальшому була вилучена у ОСОБА_7 працівниками правоохоронних органів та згідно висновку експерта № СЕ-19/107-25/14897-НЗПРАП від 24.12.2025 року в своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої (у перерахунку на PVP основу) становить 1, 6952 г.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин.
Продовжуючи свою протиправну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, ОСОБА_5 у невстановлений слідством день, час та місці, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збуту психотропних речовин та особистого збагачення, незаконно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у невстановленій кількості, яку переніс у транспортний засіб «Volkswagen Golf», реєстраційний номер країни Європейського Союзу «JOU 056», де незаконно зберігав з метою подальшого збуту до 18.01.2026 року.
У подальшому, 18.01.2026 року в невстановлений слідством час ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з метою незаконного збуту психотропної речовини та особистого збагачення, за грошові кошти в сумі 1000 гривень, залишив у салоні транспортного засобу, «Volkswagen Golf», реєстраційний номер країни Європейського Союзу «JOU 056», який був запаркований на паркувальному майданчику «КНП Берегівська лікарня імені Бертолона Ліннера», що за адресою: м. Берегове, вул. Б. Ліннера 2, прозорий полімерний пакет з пазовим замком та вмістом білої кристалічної речовини, обіг якої заборонено - PVP та вказав ОСОБА_7 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, місцезнаходження психотропної речовини, чим таким чином незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, після чого відразу ж був викритий та затриманий з грошовими коштами працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому повторно.
Крім цього, діючи умисно, з метою незаконного збуту наркотичних засобів та особистого збагачення, незаконно придбав речовину рослинного походження зовні схожу на канабіс та білу кристалічну речовину, у невстановленій кількості, які переніс до салону транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер країни Європейського Союзу « НОМЕР_2 », а також кристалічну речовину білого кольору, яку переніс за місцем свого перебування в палату №512 відділення «Ортопедії та травматології» КНП «Берегівська лікарня імені Б. Ліннера», що за адресою: м. Берегове, вул. Бертолона Ліннера, 2, Закарпатської області, де незаконно зберігав з метою подальшого збуту.
У подальшому, 18.01.2026 року в період часу з 13:30 год. по 15:53 год. в ході проведення працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.01.2026 року санкціонованого обшуку транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер країни Європейського Союзу «JOU 056», виявлено та вилучено вісім полімерних пакетів з вмістом речовини рослинного походження зовні схожого на канабіс та пластикову тару квадратної форми в середині якої знаходилась біла кристалічна речовина зовні схожа на психотропну.
18.01.2026 року у період часу з 16:08 год. по 17:07 год. в ході огляду проведеного за місцем тимчасового перебування ОСОБА_5 , у палаті №512 відділення «Ортопедії та травматології» КНП «Берегівська лікарня імені Б. Ліннера», що за адресою: м. Берегове, вул. Бертолона Ліннера, 2, Закарпатської області, було виявлено прозорий полімерний пакет з пазовим замком в середині якого містилась кристалічна речовина білого кольору, яка відповідно до висновку експерта від 19.01.2026 року № СЕ-19/107-26/483-НЗПРАП, у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої (у перерахунку на PVP основу) становить 19,5983 г.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах.
Крім цього, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місце, діючи з прямим умислом, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, без передбаченого законом дозволу, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав: корпус ручної гранати GHО-1 RDX з маркуванням 10 09-17; вибухову речовину С-4 з маркуванням LBS COMP C-4 012-001; запал до ручної гранати типу AF11 з маркуванням 10, які у подальшому незаконно переніс та заховав у салоні транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер країни Європейського Союзу « НОМЕР_2 », де без передбаченим законом дозволу продовжував зберігати до їх вилучення працівниками правоохоронних органів 18.01.2026 року.
Так, 18.01.2026 року в період з 13:30 год. по 15:53 год. в ході проведення працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.01.2026 санкціонованого обшуку транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер країни Європейського Союзу « НОМЕР_2 », виявлено та вилучено: корпус ручної гранати GHО-1 RDX з маркуванням 10 09-17; запал до ручної гранати типу AF11 з маркуванням 10, які згідно довідок вибухотехнічної служби про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових пристроїв від 18.01.2026 року відносяться до категорії небезпечних та вибухову речовину С-4 з маркуванням LBS COMP C-4 012-001, яка згідно довідки вибухотехнічної служби про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових пристроїв від 18.01.2026 року відноситься до категорії обмежено небезпечної, які ОСОБА_5 придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у носінні, придбанні та зберіганні вибухових речовин, бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
18.01.2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
19.01.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
20.01.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 18.01.2026 року, протоколом обшуку від 18.01.2026 року, постановою про визнання речовим доказом від 18.01.2026 року, протокол затримання особи в порядку ст. 208 КПК України від 10.01.2026 року, повідомленням про підозру від 19.01.2026 року та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 20.01.2026 року, висновками судових експертиз від 24.12.2025 року і від 19.01.2026 року та іншими доказами.
Як вбачається з матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років. При цьому, аналіз обставин кримінального правопорушення свідчить про байдуже ставлення підозрюваного до законних вимог працівників правоохоронних органів.
Враховуючи викладене, на думку сторони обвинувачення наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи неминучість покарання у випадку засудження за злочин, а також будучи байдужим до законних вимог органів державної влади про вчинення тих чи інших дій (наприклад, вимог з'явитися до суду тощо), може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім цього, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та інших на даний час невстановлених осіб з метою зміни ними показань на його користь, оскільки підозрюваному добре відомо їх контактні мобільні телефони та будучи на волі він зможе здійснити підкуп, застосувати насильство до них чи вмовити останніх до відмови від дачі показів, а також інших свідків, які на даний час не встановлені, однак здійснюються всі необхідні заходи з метою їх встановлення, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку сторони обвинувачення, свідки не зможуть почувати себе у безпеці у випадку якщо знатимуть, що ОСОБА_5 перебуває на волі.
Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
До того ж, ОСОБА_5 засуджений 21.03.2023 року Корольовським районним судом м. Житомира за вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів до реальної міри покарання, однак не зважаючи на це продовжує вчиняти інші кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а отже вказаний ризик є цілком реальним та обґрунтованим.
Також перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
ОСОБА_5 наразі підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які належать до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, яке у свою чергу не може бути іншим ніж позбавлення волі. Одночасно з тим, ОСОБА_5 є особою молодого віку, стан здоров'я якого не перешкоджає утриманню під вартою.
З врахуванням викладеного, в сторони обвинувачення є достатні підстави ініціювання перед слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об'єктивною дійсністю. З цих підстав більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.
Разом з цим, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Зазначив, що якщо все ж слідчий суддя прийде до висновку про визнання підозрюваному застави, просив визначити в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покласти, зазначені у клопотанні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України. Підкреслив, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що в 2023 році підозрюваний був засуджений Корольовським районним судом м. Житомира за кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Захисник ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні даного клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. При цьому, зазначила, що ОСОБА_5 не заперечує обґрунтованість підозри та просила врахувати його стан здоров'я, він потребує лікування, у зв'язку з чим не може перебувати в слідчому ізоляторі.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначивши, що визнає обґрунтованість пред'явленої підозри в частині вчинення кримінального правопорушення щодо наркотичних та психотропних речовин. Крім того, зазначив, що дійсно вживає наркотичні та психотропні речовини через свій психічний та фізичний стан та бажає і надалі нести військову службу, захищати Батьківщину. Влітку 2024 року при звільненні з місця позбавлення волі пішов добровольцем на війну та просив врахувати, що під час несення служби отримав декілька поранень.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу, повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У той же час, згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які належать до тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, зазначений в клопотанні ризик, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків та інших на даний час невстановлених осіб, що створюватиме загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких, слідчий суддя також вважає обґрунтованим.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчий суддя з огляду на вказане вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 неодружений, судимий 05.01.2023 року Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 03.10.2016 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, та те, що підозрюваний раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за тотожний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (ч. 1 ст. 309 КК України), слідчий суддя вважає, що існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження і вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан підозрюваного, який неодружений, а також те, що підозрюваний є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , з 2024 року здійснював захист України від російської агресії, в ході чого під час виконання бойових завдань тричі зазнавав поранення, а саме 16.12.2024 року, 10.02.2025 року та 16.03.2025 року, у зв'язку з чим з 16.03.2025 року перебуває у медичних закладах на лікуванні та реабілітації, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень.
При цьому, слідчий суддя вважає, що в разі внесення підозрюваним застави на нього слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду; 2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; 3) не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
У зв'язку з цим, строк тримання під вартою слід обчислювати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_5 , тобто з 17:09 год. 18 січня 2026 року.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071060000497 від 18.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Володарсько-Волинський, Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання.
Строк дії ухвали закінчується 19 березня 2026 року о 17:09 год.
Визначити ОСОБА_5 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_8